ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 березня 2020 року м. Київ № 826/11617/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дітрейд»
доДержавної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
представники сторін:позивача: Маценко Д.О., Подолець А.І.; відповідачів - Павленко С.О.,
25.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Дітрейд» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 21.05.2018 № 712840/41737583 щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 98 від 30.04.2018;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 98 від 30.04.2018, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Дітрейд» за датою її подання.
В якості підстав позову позивач зазначив, що 19.02.2018 ним було укладено договір про надання послуг із зберігання та вантажно-розвантажувальні робот № 506 із ТОВ «Конфекшінері»; в рамках співробітництва за вказаним договором позивач надав послуги із зберігання товару та виконанню вантажно-розвантажувальних робіт; 30.04.2018 сторонами було підписано Акт про надання послуг № 273; на виконання п.п. «б» п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем було складено податкову накладні № 98 від 30.04.2018, яку направлено для реєстрації до фіскального органу; реєстрацію податкової накладної було зупинено; 15.05.2018 позивач надав письмові пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; втім відповідачем було відмовлено в реєстрації податкової накладної; дії відповідача протирічать положенням ст. 201 ПК України та Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 117 від 21.02.2018.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.
31.07.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11617/18 та призначено підготовче судове засідання на 04.09.2018.
В судовому засіданні 04.09.2018 суд заслухав пояснення представників позивача та поставив на обговорення питання щодо залучення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.
Представники позивача не заперечували щодо залучення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.
Ухвалою від 04.09.2018 суд залучив Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.
Розгляд справи було відкладено на 16.10.2018.
27.09.2018 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; процедура зупинення реєстрації податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію або відмову у реєстрації регламентована: наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», постановою КМУ № 190 від 29.03.2017 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій», наказом Міністерства фінансів України № 566 від 13.06.2017 «Про затвердження порядку роботи Комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації», постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних»; відповідно до п. 12 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010, після надходження податкової накладної до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводиться перевірка відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації згідно із п. 201.16 ст. 201 ПК України; підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Також 27.09.2018 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення Головного управління ДФС у м. Києві до участі у справі в якості співвідповідача.
05.10.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач зазначив, що відповідачем-1 доводи позовної заяви не спростовані; відповідач-1 у відзиві посилається на нормативно-правові акти, які втратили чинність; спірна податкова накладна подавалась позивачем на реєстрацію 30.04.2018.
В судовому засіданні 16.10.2018 суд заслухав представників позивача та поставив на обговорення питання щодо залучення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до участі у справі в якості співвідповідача.
Представники позивача не заперечували щодо залучення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до участі у справі в якості співвідповідача.
Ухвалою від 16.10.2018 суд залучив Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві до участі у справі в якості співвідповідача.
Розгляд справи було відкладено на 31.10.2018.
22.10.2018 до суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 проти позову заперечував з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позов відповідача-1.
29.10.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-3, в якій позивач зазначив, що спірна господарська операція була здійснена у м. Біла Церква; чинним законодавством не передбачено, що в разі блокування податкової накладної платник податків зобов'язаний надати документи щодо наявності трудових відносин; втім позивач надає копії таких документів для залучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні 31.10.2018 суд заслухав пояснення представників сторін та ухвалив закрити підготовче провадження по справі і призначити справу до судового розгляду по суті на 04.12.2018.
В судовому засіданні 04.12.2018 суд заслухав пояснення представників сторін та, дослідивши докази по справі, поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.02.2018 між ПП «Агроцентр» (орендодавець) та ТОВ «ТД Дітрейд» було укладено договір оренди № 01-18, згідно із п.п 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування складські приміщення площею 2 230,0 кв.м. та офісне приміщення площею 113,5 кв.м., які знаходяться за адресою м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39-в, а орендар зобов'язується прийняти ці приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу.
16.02.2018 сторони підписали акт приймання-передачі, яким засвідчили передачу складських приміщень площею 2 230,0 кв.м. та офісних приміщень площею 113,5 кв.м. ТОВ «ТД Дітрейд» у користування.
19.02.2018 між ТОВ «АВК Конфекшінері» (поклажодавець) та ТОВ «ТД Дітрейд» (хранитель) було укладено договір надання послуг із зберігання та вантажно-розвантажувальних робіт № 506, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.5., 1.6., 1.7. якого хранитель в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти на зберігання продукцію, передану йому поклажодавцем, а останній зобов'язаний оплатити послуги по зберіганню продукції; найменування, кількість, якість, номенклатура, вартість, умови зберігання та інші характеристики продукції, що передається на зберігання, вказуються в товарних накладних та актах прийому-передачі, які з моменту підписання є невід'ємною частиною цього договору; хранитель надає послуги із зберігання продукції з дати її прийняття на зберігання відповідно до акта прийому-передачі; повернення продукції після закінчення терміну дії договору, а також в інших випадках оформляється актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору; в порядку та на умовах, визначених цим договором, хранитель зобов'язується виконувати роботи з навантаження і розвантаження продукції, вартість яких оплачується поклажодавцем за окремими рахунками зберігача, протягом трьох робочих днів після підписання акта виконаних вантажно-розвантажувальних робіт; для здійснення зберігання зберігач надає склад (частину складу) площею 50 кв.м.
В рамках співробітництва за вказаним договором поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання продукцію, що підтверджується:
- актом приймання-передачі від 02.04.2018 та товарно-транспортною накладною № П12860 від 01.04.2018;
- актом приймання-передачі від 08.04.2018 та товарно-транспортною накладною № П13704 від 07.04.2018;
- актом приймання-передачі від 13.04.2018 та товарно-транспортною накладною № П14266 від 12.04.2018;
- актом приймання-передачі від 18.04.2018 та товарно-транспортною накладною № П14844 від 17.04.2018;
- актом приймання-передачі від 18.04.2018 та товарно-транспортною накладною № П14845 від 17.04.2018;
- актом приймання-передачі від 23.04.2018 та товарно-транспортною накладною № П15328 від 21.04.2018;
- актом приймання-передачі від 30.04.2018 та товарно-транспортною накладною № П16391 від 29.04.2018.
30.04.2018 сторони підписали акт надання послуг № 273, яким підтверджується, що ТОВ «ТД Дітрейд» надало, а ТОВ «АВК Конфекшінері» прийняло послуги відповідального зберігання та вантажно-розвантажувальних робіт за адресою: м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39, за квітень 2018 року на загальну суму 172 204,78 грн., в т.ч. ПДВ 28 700,80 грн.
30.04.2018 ТОВ «ТД Дітрейд» оформило рахунок на оплату № 62 на суму 172 204,78 грн., який був оплачений ТОВ «АВК Конфекшінері» 11.05.2018.
За вказаною господарською операцією позивачем було оформлено податкову накладну № 98 від 30.04.2018, яку 04.05.2018 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію податкової накладної зупинено, оскільки податкова накладна відповідає вимогам п.п. 2.1 п. 2 Критеріїв.
Позивач звернувся до контролюючого органу із поясненнями щодо господарської операції з надання послуг із відповідального зберігання та вантажно-розвантажувальних робіт, та надав первинні документи, що підтверджують факт проведення господарської операції, по якій було оформлено податкову накладну № 98 від 30.04.2018.
Відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 712840/41737583 від 21.05.2018. Підставою відмови у вказаному рішенні зазначено: «ненадання платником податку копій документів: договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки із особових рахунків».
Позивач оскаржив рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги позивача Комісією з питань розгляду скарг було прийнято рішення № 10206/41737583/2 від 08.06.2018, яким скарга позивача залишена без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної - без змін.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).
Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку № 117).
Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної, наданої позивачем, була зупинена у зв'язку з відповідністю податкової накладної підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв (при цьому, фіскальний орган не зазначив, на які саме Критерії він посилається).
Підпункт 2.1. пункту 2 містять в собі Критерії ризиковості здійснення операцій. Так, відповідно до вказаного підпункту Критеріїв ризиковості здійснення операцій, податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, а саме: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
У той же час, згідно із п.14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і первинні документи для підтвердження реальності вчинення господарської операції, копії яких наявні в матеріалах справи. Вказаний факт не заперечується відповідачем-3, про що останнім зазначено у відзиві на адміністративний позов.
Пунктом 21 Порядку № 117 встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Таким чином, незважаючи на подання позивачем копій первинних документів на підтвердження факту господарської операції, відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. При цьому, причиною відмови відповідач-2 зазначив: «ненадання платником податку копій документів: договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки із особових рахунків».
Аналогічний висновок продубльований і в рішенні Комісії з питань розгляду скарг №10206/41737583/2 від 08.06.2018, в якому підставою для відмови в задоволенні скарги зазначено: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття Комісією рішення про задоволенні скарги; відсутні копії документів, що підтверджують факт придбання (в т.ч. імпорт), отримання на безоплатній основі або у користування (оренду) основних фондів та/або нематеріальних активів».
За таких обставин є можливим дійти висновку, що в даному випадку відповідач-2 жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а в рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної не конкретизував, які саме документи не надані платником податків.
Суд зазначає, що рішення відповідача-2 є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано покладений на нього обов'язок щодо складання та направлення на реєстрацію податкової накладної та надання копій документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; зворотного відповідачами в процесі розгляду даної адміністративної справи не доведено.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачі покладений на них приписами ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконали та не надали суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 98 від 30.04.2018.
До того ж суд звертає увагу, що Критерії ризиковості здійснення операцій, на які посилається відповідач-2 в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, встановлені листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.
Втім, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України.
Наведеної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19).
При цьому, з приводу доводів відповідача-3, викладених у відзиві на адміністративний позов, суд зазначає наступне.
Як стверджує відповідач-3, в ході аналізу документів, надісланих позивачем до фіскального органу (повідомлення № 22 від 16.05.2018) було встановлено, що ТОВ «ДТ Дітрейд» надає послуги по розвантаженню товарно-матеріальних цінностей у м. Суми, при цьому доказів на підтвердження наявності складу у м. Суми ТОВ «ДТ Дітрейд» надано не було.
Натомість, в ході розгляду даної справи судом було встановлено, що всі документи, надані позивачем для реєстрації податкової накладної № 98 від 30.04.2018, були складені у м. Біла Церква. Документом, що підтверджує оренду позивачем складських приміщень в м. Біла Церква, є договір оренди № 01-18 від 16.02.2018, укладений із ПП «Агроцентр». Зазначення м. Суми в податковій накладній № 98 від 30.04.2018 було здійснено позивачем помилково, але виправити вказану помилку позивач не має можливості через блокування податкової накладної фіскальним органом.
Посилання відповідача-3 на факт підпису документів представником Безруковою Олександрою, яка за податковими відомостями не числиться як така, що перебуває у трудових відносинах із ТОВ «ДТ Дітрейд» також не заслуговує на увагу.
Як вбачається із матеріалів справи, документи ТОВ «ДТ Дітрейд» були підписані представником Гінжул М.І., який обіймає посаду завідувача складу та був прийнятий на роботу на підставі наказу № 73-К/ТР від 16.02.2018.
Отже, оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, внаслідок чого позовні вимоги про скасування такого рішення підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкової накладної № 98 від 30.04.2018, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).
Аналогічні за змістом норми містяться і в пункті 28 Порядку №117, відповідно до якого податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.
Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі "Суомінен проти Фінляндії", відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкової накладної № 98 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а відтак - підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дітрейд» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 21.05.2018 № 712840/41737583 про відмову в реєстрації податкової накладної № 98 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 98 від 30.04.2018, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Дітрейд» (ідентифікаційний код 41737583, адреса: 04074, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б), датою її фактичного отримання.
4. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дітрейд» (ідентифікаційний код 41737583, адреса: 04074, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко