01 квітня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/171/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, про визнання рішення протиправним,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.10.2019 року № 0013171304 в частині збільшення податкового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 19050,11 грн.
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.10.2019 року № 0013161304 в частині збільшення податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 228601,35 грн.
І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача проведено перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивача за період 2016 року, за результатами якої складено акт від 08 серпня 2019 року № 160/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 , а 03 жовтня 2019 року винесені податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.
Вважає податкові - повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню в частині, з огляду на наступне.
Зазначив, що 15 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та позивачем були укладені договори про надання споживчого кредиту №11299953000 в сумі 29384,00 доларів США та № 11299197000 в сумі 57616,00 доларів США.
В подальшому, через неналежне виконання умов кредитних договорів банк звернувся до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2014 року у справі № 715/63/14-ц, та рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2014 року у справі № 715/162/14-ц, які набрали законної сили, позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково, та стягнуто з позивача заборгованість по основному боргу, зокрема: по договору № 11299197000 - 390324,01 грн.; по договору № 11299953000 - 18786,72 дол. США (на дату прийняття рішення - 482691,69 грн.).
Позивач зазначає, що сума основного боргу, яка підлягала анулюванню, становить 720680,49 грн, з урахуванням судових рішень та сплаченої ним 20 жовтня 2016 року кредиторської заборгованості, а тому посадовими особами відповідача безпідставно завищено дохід за 2016 рік.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.
Зазначив, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, позивач в четвертому кварталі 2016 року отримав дохід від АТ "Укрсиббанк" за ознакою 126 "Дохід", отриманий платником податку як додаткове благо в сумі 1736686,50 грн.
Звертав увагу суду на те, що згідно інформації наданої АТ "Укрсиббанк" посадовими особами відповідача встановлено, що нараховані доходи у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом здійснювалось шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включення сум прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Відповідачем виявлено факти, що свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік з урахуванням уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої 03.10.2017 року.
Вважає, що позивач всупереч вимогам Податкового кодексу, не задекларовано дохід за 2016 рік отриманий від АТ "Укрсиббанк", у вигляді анульованої (прощеної) основної суми боргу в сумі 1736686,50 грн, а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу.
Окрім іншого зазначив, що позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень, однак рішенням ДПС України від 19.12.2019 року скаргу позивача залишено без задоволення.
3. 27.03.2020 року відповідачем подані додаткові пояснення по справі, де останній зазначив, що у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПАВІ.
1. 07.02.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 10:00 год. 28 лютого 2020 р.
2. 06.03.2020 року усною ухвалою суду закрито підготовче засідання в справі та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судових засідань. (а.с.84, зворотна сторона аркуша).
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. 13.03.2020 року представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на аргументи викладенні в позовній заяві, подали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
2. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову, з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов. Подав до суду заяву, про розгляд справи в порядку письмового провадження.
3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. 15 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладені договори про надання споживчого кредиту № 11299953000 в сумі 29384,00 доларів США та № 11299197000 в сумі 57616,00 доларів США. (а.с.71-74, 75-79)
2. Згідно Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2014 року у справі N9 715/63/14-ц, яке набрало законної сили встановлено, що з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ "Укрсиббанку" за кредитним договором № 11299197000 заборгованість в сумі 487277,09 грн, в т.ч. сума основного боргу становить 390324,01 грн., а також припинено договір поруки з третьою особою, щодо забезпечення кредиту. (а.с.12-13)
3. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2014 року у справі № 715/162/14-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" за кредитним договором № 11299953000 заборгованість в сумі 22650,06 дол. США, що за курсом НБУ на 10.01.2014 року становить 181041,95 грн, в т.ч. сума основного боргу 18786,72 дол. США, а також припинено договір поруки з третьою особою, щодо забезпечення кредиту. (а.с.14-16)
4. Позивачем на виконання договірних зобов'язань станом на 20.10.2016 року сплачено на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість сумі - 4277,00 дол. США (договір №11299197000) та борг в сумі - 1652,00 дол. США (договір № 11299953000), що вбачається зі змісту квитанції № 238 від 20.10.2016 року. (а.с.19)
5. АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення (повідомлення) № 31-2-07-01/156 від 20.10.2016 року, про анулювання ОСОБА_1 кредитної заборгованості (договір № 11299953000 від 15.02.2008 року) у сумі 31385,44 дол. США, у т.ч. за основним боргом - 18786,72 дол. США (що складає 482691,69 грн), по нарахованим процентам - 12598,72 дол. США (що складає 323701,92 грн), суми штрафних санкцій (пені) в сумі 5059,99 грн. (а.с.17)
Також, АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення (повідомлення) № 31-2-07-01/157 від 20.10.2016 року, про анулювання ОСОБА_1 кредитної заборгованості (договір №11299197000 від 15.02.2008 року) у сумі 81244,67 дол. США, у т.ч. за основним боргом - 48833,23 дол. США (що складає 1254683,85 грн), по нарахованим процентам - 32411,44 дол. США (що складає 832754,87 грн), штрафних санкцій (пені) в сумі 13860,33 грн. (а.с.18)
6. На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області № 476 від 09.07.2019 року, проведена позапланова документальна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, тривалістю 10 робочих днів з 25.07.2019 року. (а.с.38)
7. 08.08.2019 року за результатами перевірки складено акт №160/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік, в якому зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства:
- п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст, 164, 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, зокрема заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік в сумі 312 603,57 грн;
- п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст.168, п.п. 1.2, 1.4 п.16/1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, з урахуванням змін, внесених Законом № 71 -III Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року - не нараховано та не утримано військовий збір з загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26 050,30 грн. (а.с. 6-9)
8. На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.10.2019 року, а саме:
- №0013171304 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 397054,46 грн, у т.ч. за основним платежем - 312603,57 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями -78150,89 грн; (а.с.11)
- №0013171304 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у сумі 32562, 88 грн, у т.ч. за основним платежем 26050,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6512,25 грн. (а.с. 10)
8. Відповідно до відомостей з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 в ІV кварталі 2016 року отримала дохід від АТ "Укрсиббанк" за ознакою доходу 126 "Дохід", отриманий платником податку як додаткове благо. (а.с.62)
Судом також досліджений розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.08.2019 року № 160/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. (а.с.46)
9. Позивач скористався правом адміністративного оскарження зазначених вище податкових - повідомлень рішень, подавши скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС України від 19.12.2019 року № 2023/Н/99-00-08-05-04-14 за розглядом скарги позивача податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. (а.с.39-42)
10. Судом досліджена податкова декларація про майновий стан і доходи позивача за 2016 рік від 27.09.2017 року та уточнююча податкова декларація на 2016 рік від 03.05.2017 року. (а.с.80-81; 82-83)
V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
3. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 -VI. (далі - Податковий кодекс України)
4. Предметом даного спору є не згода позивача з сумою доходу, яка визначена відповідачем в якості додаткового блага, яку позивач повинен включити до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік. При цьому, обґрунтовуючи адміністративний позов, останній посилався на рішення Глибоцького районного суду в цивільних справах, про стягнення заборгованості по кредитних зобов'язаннях, які набрали законної сили. Відтак вважає, що йому безпідставно завищено дохід в сумі 1016006,01 грн, та як наслідок підлягають зменшенню суми податкових зобов'язань зі сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб.
5. Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає, наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.
У відповідності до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції 2016 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;
Отже, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов, зокрема: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що власне і було виконано банком у спірних правовідносинах); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).
Разом з тим підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
6. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
За таких обставин, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується також і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09 квітня 2015 року № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Проте, розглядаючи даний спір слід також звернути увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" № 321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року в разі зміни валюти.
7. Аналіз пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України свідчить також й про те, що прощена (анульована) кредитором сума (розмір якої дорівнює різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за наявності всіх обов'язкових умов: 1) фінансовий кредит в іноземній валюті не був погашений станом на 01 січня 2014 року; 2) операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01 січня 2015 року; 3) відбулась зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню.
Отже, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу, за умови непогашення валютного кредиту до 1 січня 2014 року.
Тобто, обов'язковими умовами для надання платнику податків преференцій у вигляді звільнення від оподаткування суми курсової різниці основного боргу, визначеної станом на день його погашення, є отримання особою кредиту в іноземній валюті до 01 січня 2014 року та неможливість його погашення у вказаний строк, а також прийняття банком самостійного рішення про прощення курсової різниці зміни валюти зобов'язання за таким кредитом (якщо в тому числі приймалось рішення про зміну валюти).
В ході судового розгляду встановлено, що кредитором та боржником не приймалось будь-яких рішень/правочинів, які б підтверджували факт зміни валюти зобов'язання за кредитними договорами, що також не заперечувалось представником позивача в ході розгляду справи.
Разом з тим, судом достовірно встановлено, що станом на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в податковому органі наявні відомості з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених позивачу доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у грошовій формі, як додаткове благо, яке підлягає декларування від АТ "Укрсиббанк" в ІV кварталі 2016 року в сумі 1736686,50 грн, що підлягало декларуванню.
З огляду на наведене, суд погоджується з висновком податкового органу, що сума прощеної позивачеві основної заборгованості на підставі повідомлень про прощення боргу від 20.10.2016 року за кредитними договорами у валюті (долар США), що в гривневому еквіваленті становить 1736686,50 грн є доходом платника податку та підлягає оподаткуванню, як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 24.06.2019 року справа № 821/389/18 та постанові від 01.10.2019 року № 826/4578/17, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні до спірних правовідносин.
8. Надаючи оцінку аргументам сторін, суд відхиляє доводи позивача щодо не врахування податковим органом при визначенні суми загального оподаткованого доходу (додаткове благо) за 2016 рік рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2014 року у справі № 715/63/14-ц, а також рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2014 року у справі № 715/162/14-ц, які набрали законної сили, згідно яких позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково та стягнуто з позивача заборгованість по основному боргу, зокрема: по договору № 11299197000 - 390324,01 грн та по договору № 11299953000 - 18786,72 дол. США (на дату прийняття рішення становить - 482691,69 грн.), з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів позивачеві в четвертому кварталі 2016 року, останній отримав дохід від АТ "Укрсиббанк"(ознака доходу - додаткове благо).
З метою визначення об'єкту оподаткування посадовими особами податкового органу направлено запит про надання інформації щодо відображених у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку. Відповідно до отриманої інформації від АТ "Укрсиббанк" встановлено, що відбулось нарахування доходів у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом. Зазначене прощення (анулювання) здійснювалось шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення боргу та включення сум прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг прощено.
В ході судового розгляду встановлено, що дохід нарахований у вигляді суми прощеного боргу - анульований кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику під підпис (особисто) відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу за кредитом згідно вимог підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.
Згідно вимог підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Як зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, прощення боргу позивачеві здійснювалось шляхом вручення повідомлень № 31-2-07-01/156 та № 31-2-07-01/157 від 20.10.2016 року особисто під підпис, в даних повідомленнях кредитором наголошено, що до складу річного оподатковуваного доходу за 2016 рік входить сума основного прощеного (анульованого) боргу за кредитними договорами, що разом складає в сумі 1736686,50 грн. Крім того повідомлено, що зазначений дохід (додаткове благо) включається до податкового розрахунку за формою 1 ДФ за підсумками звітного періоду, у якому борг було анульовано, що узгоджується з вимогами п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Іншими словами, позивач як платник податків при вчинені вказаного правочину усвідомлював і погодився з можливими ризиками, які стосуються прощеного боргу.
При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області, на які посилається останній, в цивільних справах про стягнення заборгованості з нього, виконані. Крім того, сума заборгованості, яка визначена за рішеннями суду в подальшому включена до складу прощеного (анульованого) боргу АТ "Укрсиббанк" на підставі рішень про анулювання кредитної заборгованості в загальній сумі 67619,95 дол. США.
Суд вважає за необхідне також зазначити і те, що при адмініструванні вказаних доходів зі сторони відповідача не є визначальним наявність судових рішень про стягнення боргу. За таких умов (певних правовідносин), рішення про стягнення можуть мати значення тільки в тому випадку якщо такі рішення виконано в добровільному або ж примусовому порядку до дати прощення боргу, зміни валюти боргу, тощо.
Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин справи та в призмі норм податкового законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено суму загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2016 рік, а позивачем в свою чергу допущено порушення приписів Податкового Кодексу України, що виразилось у поданні недостовірних даних у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, з урахуванням уточнюючої податкової декларації поданої 03.10.2017 року.
9. Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Фізичні особи - за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.
Суд погоджується з висновком відповідача, що отримання фізичною особою доходу, зокрема, у вигляді додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Судом встановлено, що за результатами перевірки порядку нарахування та сплати військового збору встановлено заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у результаті порушень, які зазначенні в акті перевірки.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність винесених податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі рішення і дії узгоджуються з вимогами статті 19 Конституції України та відповідають критеріям статті 2 КАС України, що обумовлює безпідставність заявлених позовних вимог.
10. Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (с. Тереблече, Глибоцький район, Чернівецька область, 60435, код РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013 код ЄДРПОУ: 43143196)
Суддя О.В. Боднарюк