31 березня 2020 року справа № 580/254/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гайдаш В.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» (вул. Софіївська, 1-А, с. Городецьке, Уманський р-н, Черкаська обл., 20325, далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019 №0004800501, №0004810501, №0004820501, №0005303306, №0005353306, №0005333306, №0004860501.
Ухвалою суду від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.
Усною ухвалою суду від 17.03.2020, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. На думку позивача висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки від 18.11.2019 №81/23-00-05-0105/36558693, а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмовий відзив на позов та зазначив, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, у зв'язку з чим, на думку відповідача, контролюючим органом правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. За таких обставин відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» зареєстроване як юридична особа 22.07.2020 Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області за №10151020000000708, ідентифікаційний код 36558693.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019. Результати перевірки оформлені актом від 18.11.2019 №81/23-00-05-0105/36558693.
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
- пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), п. 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2019 року на суму 90000 грн.;
- пп. 14.1.13, пп. 14.1.108, пп. 14.1.185, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.186.2, п. 186.3, п. 186.4, п. 186.6 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.192.1, п. 192.3 ст.192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 590057 грн.;
- п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з ПДВ на загальну суму 582002 грн. 33 коп.;
- п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України, в результаті чого подано податкові розрахунки за формою №1-ДФ з помилками та не повною інформацією за ІІІ-IV квартали 2016 року, І-IV квартали 2017 року, І-IV квартали 2018 року, І-ІІ квартал 2019 року;
- абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п.176.2 «а» ст. 176, пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 8973 грн. 66 коп.;
- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 та пп. 1.6 п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 613 грн. 20 коп.;
- п. 63.3 ст. 63 ПК України, абз. 1 п. 8.4 розд. VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, в результаті чого не подано 19 повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.
За наслідками вищевказаної перевірки та встановлених актом перевірки від 18.11.2019 №81/23-00-05-0105/36558693 порушень Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019 №0004800501, №0004810501, №0004820501, №0005303306, №0005353306, №0005333306, №0004860501.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що питання, пов'язані з формуванням платником податкового кредиту, врегульовано нормами ПК України.
Згідно пп. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) виключено; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Судом встановлено, що за даними журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», у позивача обліковується кредиторська заборгованість ТОВ «Капелс» в сумі 500000 грн., з датою виникнення - січень 2016 року.
Так, у відповідності до договору купівлі-продажу від 18.01.2016 №18/1-16 ТОВ «Капелс» (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Сервісагро-Умань» (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного Договору.
Відповідно до видаткової накладної від 19.01.2016 №2 ТОВ «Капелс» здійснив поставку позивачу товару, а саме: «цемент М-400» в мішках по 25 кг в кількості 2000 шт., «гіпсокартон плита» в кількості 13260 кв. м. та «мастер сатенгіпс» в мішках по 25 кг. у кількості 100 шт. на загальну суму 500000 грн., в т. ч. ПДВ - 83333 грн. 33 коп.
Згідно наданих позивачем до перевірки контролюючому органу оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та банківських виписок встановлено, що у позивача обліковується кредиторська заборгованість ТОВ «Капелс» в сумі 500000 грн., в тому числі: податок на додану вартість - 83333 грн. 33 коп. з датою виникнення - січень 2016 року та яка є сталою за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.
Відповідно до п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Як встановлено судом із матеріалів справи, контролюючим органом здійснено висновок, що згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2019 року позивачем не зазначено у ряд. 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» суму заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності на суму 500000 грн.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу та п. 137.1 ст. 137 даного Кодексу - податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
Разом з цим, відповідно до пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Враховуючи, що граничний термін подання ТОВ «Сервісагро-Умань» річної податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік є 03 березня 2020 року (не пізніше 60 календарного дня, що настав за останнім календарним днем звітного (податкового) року), тому податкове повідомлення-рішення від 24.12.2019 №0004800501 є протиправним та підлягає до скасування.
Крім того, контролюючим органом не заперечується, що за даними результатів співставлення підсистеми ІС «Податковий блок» «Автоматизована система співставлення» платником сформований податковий кредит з придбання товарів у ТОВ «Капелс» у січні 2016 року. Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9102470719 від 21.06.2016) поданим у червні 2016 року за січень 2016 року, товариством самостійно відкориговано податковий кредит в сторону зменшення на суму ПДВ - 83333 грн., а саме по операціям з придбання товарів у ТОВ «Капелс», тому зазначене порушення не вплинуло на порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість.
Щодо встановленого під час перевірки позивача порушення пп. 14.1.108, пп. 14.1.185 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.2, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 854901 грн., то суд зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, проведеною перевіркою відображеного показника з 01.07.2016 по 30.06.2019 у загальній сумі 195232013 грн. на підставі таких документів: контролюючим органом встановлено заниження задекларованих у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 7%, крім імпорту товарів» показників на загальну суму 854901 грн., в т.ч. за жовтень 2016 року на суму 272898 грн., листопад 2017 року на суму 327775 грн., грудень 2017 року на суму 23194 грн., грудень 2018 року на суму 231034 грн.
Між фірмою «INTERMAG sp. z o.o.» місцезнаходження: Ал. 1000 річчя 15Г, 32-300 Олькуш, Польща; зареєстрованою у Державному Судовому Реєстрі, належному юрисдикції Районного Суду міста Кракова - Середмістя ХІІ Господарський відділ, номер у Державному Судовому Реєстрі KRS 0000 100 441, з номерами: ІПН (NIP) 637-011-20-65 і Реєстру Національного Господарства (REGON) 001341192, в особі: Голови правління - Хуберта Кардаша і заступника Голови правління - Іоанни Кардаш, діючих згідно Статуту товариства (далі - виробник) та ТОВ «Сервісагро-Умань» в особі генерального директора Болюк В.С. діючого згідно Статуту (далі - дистриб'ютор) укладено контракти від 17.12.2015 №01/2016/UA, №02/2016/UA, №03/2016/UA; від 20.12.2016 №01/2017/UA, №02/2017/UA; від 21.11.2017 №01/2018/UA, предметами яких є визначення умов торгової співпраці між виробником та дистриб'ютором з продажу концентратів добрив та інших агрохімічних продуктів, пропонованих у цінових пропозиціях виробником. Виробник продає, а Дистриб'ютор покупає Продукти з метою їх подальшого продажу на території України, в подальшому Територія.
Контракти містять обов'язкові додатки, серед яких: Додаток №1, яким визначено асортимент Продукту (вид пакування, ціна); загальна вартість контракту (валюта розрахунків - долари США); умови оплати (100% передоплата), а також умови надання Виробником знижок Дистриб'ютору від діючих цін. Додатками №2-№3 встановлюються та регулюються: мінімальні ціни на території України; зміни загальної суми контрактів. Додатками №4-№5 доповнюються та врегульовуються умови оплати визначені у Додатку №1 до контрактів, а також встановлюються накопичувальні знижки за результатами співпраці та знижки від діючих цін за просування нових товарів на ринок України. Окремо обумовлюється, що знижки надаються після повного врегулювання взаєморозрахунків у встановлені терміни і дотримання антидемпінгових умов.
У відповідності із досягнутою домовленістю виробник надав додаткову знижку на товари реалізовані згідно контрактів від 17.12.2015 №01/2016/UA, №02/2016/UA, №03/2016/UA у продовж 2016 року. Знижка у розмірі 4,5% надається на всі реалізовані товари ТОВ «Сервісагро-Умань» за виключенням Інтермаг сульфат-магнію і у розмірі 7.5% за Інтермаг-Титан. Загальна сума знижки становить 53440,76 доларів США. Відповідно до виписок банку ТОВ «Сервісагро-Умань» на валютні рахунки в АТ «Укрсиббанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», від «INTERMAG sp. z o.o.» отримано 28.11.2016 відшкодування знижок у сумі 53440,76 доларів США.
Крім того, у відповідності із досягнутою домовленістю виробник надав додаткову знижку на товари реалізовані згідно контракту від 20.12.2016 №01/2017/UA у продовж 2017 року. Відповідно до виписок банку ТОВ «Сервісагро-Умань» на валютні рахунки в АТ «Укрсиббанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», від «INTERMAG sp. z o.o.» отримано 16.11.2017 відшкодування знижок у сумі 22895,87 доларів США.
У відповідності із досягнутою домовленістю виробник надав додаткову знижку на товари реалізовані згідно контракту від 20.12.2016 №02/2017/UA у продовж 2017 року. Знижка у розмірі 4,5% надається на всі реалізовані товари Дистриб'ютора, за виключенням Інтермаг-Сульфат Магнію і у розмірі 7,5% за Інтермаг-Гровон, Інтермаг-Сульвіт. Загальна сума знижки становить 38114,94 доларів США. Відповідно до виписок банку ТОВ «Сервісагро-Умань» на валютні рахунки в АТ «Укрсиббанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», від «INTERMAG sp. z o.o.» отримано 16.11.2017 відшкодування знижок у сумі 38114,94 доларів США.
Також у відповідності із досягнутою домовленістю виробник надав додаткову знижку на товари реалізовані згідно контракту від 20.12.2016 №02/2017/UA у продовж 2017 року. Додаткові знижки у розмірі: 2,5% надається на Інтермаг Мікрокомплекс Сільфі і Інтермаг-Титан; 2% надається на Інтермаг Примус-Семена L, Інтермаг-Бобові, Інтермаг-Масличні, Інтермаг-Оптісіл. Загальна сума знижки становить 4270,50 доларів США. Відповідно до виписок банку ТОВ «Сервісагро-Умань» на валютні рахунки в АТ «Укрсиббанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», від «INTERMAG sp. z o.o.» отримано11.12.2017 відшкодування знижок у сумі 4270,50 доларів США.
У відповідності із досягнутою домовленістю виробник надав додаткову знижку на товари реалізовані згідно контракту від 21.11.2017 №01/2018/UA у продовж 2018 року. Знижка у розмірі 3,5% надається на всі реалізовані товари Дистриб'ютора, за виключенням Інтермаг-Сульфат Магнію (25 кг.), а також додаткова знижка надається і у розмірі 3,0% за Інтермаг-Гровон (20 л.), Інтермаг-Оптісіл (20 л.). Загальна сума знижки становить 33846,17 доларів США. Відповідно до виписок банку ТОВ «Сервісагро-Умань» на валютні рахунки в АТ «Укрсиббанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», від «INTERMAG sp. z o.o.» отримано 03.01.2019 відшкодування знижок у розмірі 33846,17 доларів США.
Крім того, у відповідності із досягнутою домовленістю виробник надав додаткову знижку на товари реалізовані згідно контракту від 21.11.2017 №01/2018/UA у продовж 2018 року. Додаткова знижка у розмірі 3,5% надається на Інтермаг-Амінопрім (20 л.), Інтермаг-Бор (20 л.), а також додаткова знижка надається і у розмірі 2,5% за Інтермаг-Примус-Насіння L (безкольоровий 20 л.), Інтермаг-Бобові (20 л.). Загальна сума знижки становить 7870,89 доларів США. Згідно до виписок банку ТОВ «Сервісагро-Умань» на валютні рахунки в АТ «Укрсиббанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», від «INTERMAG sp. z o.o.» отримано 19.02.2019 відшкодування знижок у розмірі 7870,89 доларів США.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього кодексу.
Постачання послуг, згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України, будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 і п. 186.3 ст. 186 ПК України (п. 186.4 ст. 186 ПК України).
На підставі вищевикладених обставин відповідачем у акті перевірки зазначено, що відповідно до:
- кредит-ноти від 30.10.2016 загальна сума знижки становить 53440,76 доларів США, що є еквівалентом 1364491 грн. 54 коп., відповідно сума ПДВ становить 272898 грн.
- кредит-ноти від 01.11.2017 загальна сума знижки становить 22895,87 доларів США, що є еквівалентом 615029 грн. 29 коп. відповідно сума ПДВ становить 123006 грн.;
- кредит-ноти від 01.11.2017 загальна сума знижки становить 38114,94 доларів США, що є еквівалентом 1023844 грн. 24 коп., відповідно сума ПДВ становить 204769 грн.;
- кредит-ноти від 01.12.2017 загальна сума знижки становить 4270,50 доларів США, що є еквівалентом 115969 грн. 05 коп., відповідно сума ПДВ становить 23194 грн.;
- кредит-ноти від 20.12.2018 загальна сума знижки становить 33846,17 доларів США, що є еквівалентом 938114 грн. 50 коп., відповідно сума ПДВ становить 187623 грн;
- кредит-ноти від 21.12.2018 загальна сума знижки становить 7870,89 доларів США, що є еквівалентом 217054 грн. 54 коп., відповідно сума ПДВ становить 43411 грн.
Оцінюючи спір у цій частині та виходячи з аналізу положень пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, якими визначено значення маркетингових послуг (маркетингу) та їх склад, підпункту 14.1.185 пункту 14.1 цієї статті, яка встановлює правове визначення постачання послуг, суд дійшов до висновку про те, що додаткова бонусна винагорода, премія або знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої угоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за бонусами є безпідставним.
Суд також зазначає, що визначення «кредит-ноти» податкове законодавство не наводить, відтак, за приписами п. 5.3. ст. 5 ПК України, якими визначено, що «Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами», для надання оцінки документу «кредит-нота» та для визначення наслідків його застосування, слід звернутися до інших законів.
Проте, законодавчо визначеного терміну «кредит-нота» в українському правовому полі відсутнє, однак за своєю суттю кредит-нота в міжнародній практиці є розрахунком, повідомленням однієї сторони угоди другою про запис у кредит її рахунка певної суми. Виходячи з міжнародної практики розрахунків між суб'єктами господарювання, під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ чи повідомлення, яке посилається однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунка останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила в іншої сторони право вимоги цієї суми.
Тобто, за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином, за правовими наслідками кредит-нота є документом, що підтверджує волевиявлення однієї сторони щодо зміни умов договору, в тому числі з оплати його ціни або погашення дебіторської або кредиторської заборгованості в протягом терміну виконання зобов'язань за договором.
Отримання ТОВ «Сервісагро-Умань» кредит-нот у зв'язку з досягненням певних обсягів постачання товарів є правомірним, позаяк надання маркетингових послуг повинно виражатись в певних діях виконавця таких послуг щодо, зокрема, розміщення товарів в місцях продажу, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення товарів до інформаційних баз продажу, збору та розповсюдження інформації про такі товари. За відсутності таких дій (або окремої дії) надання бонусу не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, суд приходить до висновку, що нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за отриманими кредит-нотами (бонусами) є безпідставним, як наслідок суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2019 №0004810501.
Вказана правова позиція підтверджена рішенням Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №808/3341/16.
Також за відсутності у позивача обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за отриманими кредит-нотами (бонусами), тому відповідачем протиправно встановлено порушення ТОВ «Сервісагро-Умань» вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку на загальну суму 854900 грн. 64 коп., оскільки у спірних правовідносинах вказані положення ст. 201 ПК України не підлягають до застосування, тому податкове повідомлення-рішення від 24.12.2019 №0004820501 також підлягає до скасування.
Щодо встановлених контролюючим органом порушень позивачем вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України, абз. 1 п. 8.4 розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), в результаті чого не подано 19 повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків. Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Згідно п.п. 8.1-8.4 Порядку №1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об'єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об'єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку. Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області під час здійснення перевірки встановлено, що у період з 01.07.2016 по 30.06.2019 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, картки бухгалтерського рахунку 105 «Транспортні засоби», у власності ТОВ «Сервісагро-Умань» перебували 10 (десять) транспортних засобів, а також позивачем у вказаний період отримано в оренду 9 (дев'ять) основних засобів, перелік яких наведений в акті перевірки, однак повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП за цей період позивачем не подано.
Згідно із п. 117.1 ст. 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.
Однак судом встановлено, що отримані позивачем в оренду у період, що перевірявся, основні засоби стосуються договірних правовідносин, які виникли ще у 2014 році, відповідно у позивача відсутні правові підстави для повідомлення у період з 01.07.2016 по 30.06.2019 повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП щодо них.
Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом невірно застосовано до позивача загальний розмір штрафу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2019 №0004860501, у зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.
Щодо встановленого відповідачем під час перевірки порушення позивачем вимог абз.2 п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п.176.2 «а» ст. 176, пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 8973 грн. 66 коп., то суд зазначає таке.
Згідно матеріалів акту перевірки від 18.11.2019 №81/23-00-05-0105/36558693 ТОВ «Сервісагро-Умань», як податковим агентом, не включено до складу оподатковуваного місячного доходу фізичних осіб, доходи у вигляді додаткового блага, а саме: вартість проживання в готелі нерезидентів, які не перебувають у трудових відносинах із товариством, оскільки згідно наданих позивачем для перевірки банківських виписок у період з 01.07.2016 по 30.06.2019 із розрахункового рахунку товариства здійснювались перерахування коштів за проживання в готелі на рахунок ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно до пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПК України доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розд. IV ПК України для нерезидентів).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПК України) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Згідно пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. ІV ПК України).
Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 ПК України у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Отже, вартість проживання та/або проїзду резидентів чи нерезидентів, які не перебувають у трудових відносинах із таким платником податку та не є членами керівних органів платника податку, що сплачується юридичною особою, яка не є їх роботодавцем, оподатковується такою юридичною особою податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 ПК України (18 відсотків).
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відтак, оплата вартості проживання на користь нерезидентів, які не перебувають у трудових відносинах із платником податків, є додатковим благом.
Згідно пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Згідно п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Судом встановлено, що позивачем на запит контролюючого органу дійсно надано докази запрошення та бронювання місць в готелі для нерезидентів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , позаяк ревізором у своєму запиті зазначено про надання позивачем інформації щодо персоніфікації саме фізичних осіб-нерезидентів, які проживали в готелі за рахунок ТОВ «Сервісагро-Умань», однак надані до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 01.06.2017 №26, від 16.08.2018 №166, від 06.06.2019 №141 та платіжні доручення щодо перерахування коштів за проживання в готелі на рахунок ФОП ОСОБА_1 не стосуються факту проживання та оплати послуг на проживання саме за вказаних фізичних осіб-нерезидентів, тому податкове повідомлення-рішення 24.12.2019 №0005303306 підлягає до скасування.
Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Сервісагро-Умань», як податковим агентом, не включено до складу оподатковуваного місячного доходу фізичних осіб, доходи у вигляді додаткового блага, а саме: вартість проживання в готелі нерезидентів, які не перебувають у трудових відносинах із товариством, а загальна сума не нарахованого, не утриманого та не сплаченого до бюджету військового збору складає 613,20 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 252,00 грн., за 2018 рік в сумі 120,30 грн., за 2019 рік в сумі 240,90 грн.
Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1підр. 10 розд. ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пп. 1.2 п. 16-1підрозд.10 розд. ХХ ПК України).
Згідно пп. 1.3 п. 16-1підрозд. 10 розд. ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пп. 1.2. п. 16-1підрозд.10 розд. ХХ ПК України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не порушено вимоги абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п. 176.2 «а» ст.176, пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПК України, тому ним не занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 8973 грн. 66 коп., відповідно відсутні підстави для нарахування військового збору до бюджету за вказаними правовідносинами, що має наслідком визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 24.12.2019 №0005353306.
Крім того, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Сервісагро-Умань» допущено помилки при заповненні графи 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта», в якій згідно вимог Порядку заповнення, відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) щодо 20 фізичних осіб, як наслідок, контролюючим органом здійснено висновок про не відображення інформації про надані цим фізичним особам суми поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
Відповідно до пп. 176.2 «б» ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Нормами п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 передбачено, що реквізити податкового розрахунку заповнюються податковим агентом шляхом заповнення у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що внесення помилкових даних про номер облікової картки відповідної фізичної особи або серії та номеру паспорта фізичної особи до податкового розрахунку при наданні звітності з податку з доходів фізичних осіб було викликано не умисними винними діями позивача.
При цьому, допущення помилки при зазначенні реєстраційних номерів фізичних осіб або серії та номерів паспортів фізичних осіб, які є працівниками ТОВ «Сервісагро-Умань» (ознака доходу « 101»), при виплаті доходу самозайнятій особі (ознака доходу « 157»), за формою № 1-ДФ не може розцінюватися як порушення, передбачене пп. 2 п. 119.2 статті 119 ПК України, оскільки для застосування цієї відповідальності необхідне порушення, яке призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку.
Однак, як встановлено судом із матеріалів справи, перевіркою не встановлено зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку, відповідно податкове повідомлення-рішення від 24.12.2019 №0005333306 підлягає до скасування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019 №0004800501, №0004810501, №0004820501, №0005303306, №0005353306, №0005333306, №0004860501.
Таким чинок, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Щодо заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9000 грн. (3000 грн. за кожне судове засідання у адміністративній справі №580/254/20), то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. позивачем до позову надано: договір про надання юридичних послуг від 09.01.2020 №1/20; акт приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2020 №1; платіжні доручення від 12.02.2020 №254, від 27.02.2020 №383, від 18.03.2020 №552.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2020 №1 судом встановлено, що витрати на правничу допомогу адвоката у загальній сумі складають 9000 грн., зокрема: 3000 грн. - представництво інтересів в суді 12.02.2020; 3000 грн. - представництво інтересів в суді 23.02.2020; 3000 грн. - представництво інтересів в суді 17.03.2020.
Однак із матеріалів справи вбачається, що представник позивача - адвокат Патрікєєва І.В. приймала участь лише у двох судових засіданнях з розгляду адміністративної справи №580/254/20, а саме: 12.02.2020 та 17.03.2020.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише в розмірі 6000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2019 №0004800501, №0004810501, №0004820501, №0005303306, №0005353306, №000533306, №0004860501.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» сплачений судовий збір у сумі 17484 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 14коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 6000 (шість тисяч) грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.А. Гайдаш