Справа № 560/19/20
01 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради , Виконавчого комітету Хмельницької міської ради в особі комісії з розгляду питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради в особі комісії з розгляду питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії, викладені в протоколах №16 від 31.10.2019, №13 від 03.08.2019, №9 від 13.06.2019 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги на наступні 6 місяців;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу згідно Порядку, з дня подачі заяв від 10.10.2017, від 27.07.2018, від 30.05.2019.
На підставі вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 03.01.2020 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 03.03.2020 вирішено адміністративну справу №560/19/20 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи, судом встановлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, враховуючи наступне.
Так, частиною 13 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З позовної заяви зареєстрованої судом 02.01.2020 року вбачається, що позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії, викладені в протоколах №16 від 31.10.2019, №13 від 03.08.2019, №9 від 13.06.2019 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги на наступні 6 місяців. Водночас, із досліджених протоколів вбачається, що останні датовані: №16 від 31.10.2017, №13 від 03.08.2018, №9 від 13.06.2019.
Наведене свідчить про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався ще у 2017, 2018, та в червні 2019 років, однак з цим позовом до суду позивач звернувся лише в січні 2020 року, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством строку для такого звернення.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу п'ятиденного терміну для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити підстави для його поновлення.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити підстави для його поновлення.
Керуючись частиною 13 статті 171, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяП.М. Майстер