Справа № 560/4289/19
іменем України
01 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Хмельницької області про стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15.11.2019 року, по день фактичного розрахунку.
Посилається на те, що його було звільнено із займаної посади у прокуратурі Хмельницької області з 15.11.2019 року, однак під час остаточного розрахунку не було виплачено належну при звільненні вихідну допомогу.
На звернення позивача стосовно причин невиплати вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України, відповідач зазначив, що виплата вихідної допомоги при звільнені на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена.
Позивач вважає, що невиплата відповідачем вихідної допомоги є незаконною, порушує його права, а тому просить стягнути із прокуратури Хмельницької області на свою користь вихідну допомогу в сумі 25 637,39 грн., а також середній заробіток в сумі 1 192,44 грн. за кожен день затримки по день фактичного розрахунку.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.
Прокуратурою Хмельницької області поданий відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Покликається на те, що позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а не з підстав, визначених у ст. 44 КЗпП України. Зазначає, що Законом України "Про прокуратуру" передбачений інший порядок звільнення прокурорів, а статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено виплату вихідної допомоги, відтак права на її отримання позивач не мав. Вважає дії відповідача правомірними та просить у позові відмовити.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про додаткове обґрунтування позовних вимог, де він покликається на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву здійснює підміну понять та неправильно тлумачить норми закону, намагаючись не виконати ті його положення, які підлягають обов'язковому застосуванню у спірних правовідносинах. Також зазначає, що за відсутності чіткого правового врегулювання у Законі України "Про прокуратуру" питання виплати вихідної допомоги, необхідно застосовувати норми КЗпП України. На переконання позивача, його фактично звільнено з органу прокуратури, а не з посади, відтак трудові відносини припинені з ініціативи роботодавця на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, хоча посилання на цю норму закону наказ про звільнення не містив. Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ст. 44 КЗпП України, прокуратура Хмельницької області була зобов'язана виплатити йому вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в прокуратурі Хмельницької області на посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області, що ніким не заперечується.
Наказом виконувача обов'язків прокурора Хмельницької області №1001к від 13.11.2019 року позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури з 15.11.2019 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». З наказом позивач ознайомлений 11.12.2019 року.
Вихідна допомога при звільненні позивачу виплачена не була, що вбачається зі змісту розрахункового листа за листопад 2019 року і відповідачем не заперечується.
16 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача стосовно причин невиплати при звільненні вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України. Листом прокуратури Хмельницької області від 17 грудня 2019 року за № 18-2359-19 повідомлено, що вихідну допомогу не виплачено, оскільки позивача звільнено на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII) містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.) Відповідно до ч.1 ст. 81 Закону заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України №1697-VII, прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Пункт 9 ч.1 ст.51 цього Закону передбачає, що прокурор звільняється з посади, зокрема, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Норми цього Закону є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Стаття 44 КЗпП України зазначає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Разом з тим, позивача не було звільнено відповідно до будь-якої з наведених норм КЗпП України, у тому числі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 05 листопада 1991 року, у тому числі ч. 1 ст. 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів із застосуванням норм КЗпП України, втратив чинність 15 липня 2015 року на підставі п. 1 пп. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року.
Крім того, правовідносини, пов'язані зі звільненням прокурорів саме на підставі пункту 9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", законодавець окремо врегулював у частині 5 цієї ж статті, зокрема: на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що відсутність норми про виплату вихідної допомоги при звільненні прокурорів за п. 9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" не свідчить про прогалину закону щодо конкретного виду правовідносин.
У той же час, позивач помилково ототожнює звільнення з посади прокурора на підставі спеціального закону та розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України №1697-VII "Про прокуратуру", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі №820/1119/16 (К/9901/1729/18)
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що позовна вимога про стягнення з прокуратури Хмельницької області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 15 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку є похідною від першої позовної вимоги, вона також не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01 квітня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Прокуратура Хмельницької області (Військоматський провулок, 3,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)
Головуючий суддя І.С. Козачок