Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
"01" квітня 2020 р. Справа № 520/3462/2020
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши у письмовому провадженні в м. Харкові заяву представника Савіна ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування вимоги, -
ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправні дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про сплату боргу (недоїмки), штрафу, пені та скасувати вимогу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки), штрафу, пені від 14.11.2019 року №Ф-23854-17.
01.04.2020 року за вх.№01-26/25944/2020 представником позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки), штрафу, пені від 14.11.2019 року №Ф-23854-17, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №АСВП:61021854.
В обґрунтування вищевказаної заяви зазначено, що за даними реєстру виконавчих проваджень за заявою ГУ ДПС у Харківській області 31.01.2020 року відкрито виконавче провадження №АСВП:61021854 на виконання стягнення з ОСОБА_2 , грошової суми у розмірі 21822,52 грн., - недоїмку з ЄСВ, штраф та пеню на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській від 14.11.2019 року №Ф-23854-17.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе у порядку частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути клопотання представника позивача в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані Главою 10 розділу І КАС України.
Так, згідно з ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, розв'язуючи заяву (клопотання) про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, котрі є предметом доказування по справі.
Додатково суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що "Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
За умовами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п5. ч.3 ст.151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.".
Суддя зазначає, що заявником до позову усупереч абз.2 ч.5 ст.94 та ч.4 ст.161 КАС України надано неналежно оформлену копію спірної вимоги та усіх документів у тому числі, адже подані документи не містить дати та підпису засвідчення таких копій.
Указане є формальною перешкодою для задоволення поданого заявником заяви, адже призводить до відсутності в матеріалах справи належних доказів існування у тому числі оскарженого рішення контролюючого органу.
Разом з тим, зміст позовних вимог, тексту позову, долучені до позову матеріали, а також тексту самої заяви (про забезпечення позову) не дозволяють дійти переконливого висновку про існування в даному випадку передбачених ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, оскільки представником позивача не наведено належних та достатніх доводів про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та не надано доказів того, що ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без забезпечення позову є неможливим.
Відтак, у задоволенні клопотання про забезпечення позову необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 150, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування вимоги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Текст ухвали виготовлено та підписано 01 квітня 2020 року.
Суддя Ю. О. Супрун