про залишення позовної заяви без руху
31 березня 2020 року м. Рівне№ 460/2461/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою Головного управління ДПС у Рівненській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови,
Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач) про скасування постанови.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
В свою чергу, пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами частини третьої статті 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця приватний виконавець.
Статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII встановлено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 Розділу І "Загальні положення" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України
Отже, в даній категорії адміністративних справ відповідачами можуть бути, зокрема, управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позовні вимоги у ній справі звернені до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів), який не має статусу самостійного органу державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі у даній категорії адміністративних справ у якості відповідача.
Таким чином, суб'єктний склад учасників за даним позовом потребує уточнення із зазначенням необхідних відомостей щодо належного відповідача.
Крім того, за правилами частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102 гривні.
Частиною другою статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.
Так, за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом позовних вимог, позивач просить суд скасувати постанову про накладення штрафу від 12 березня 2020 року ВП № 60937908, якою за невиконання рішення суду на позивача накладений штраф в розмірі 10200грн.
Таким чином, поданий позивачем позов містить одну вимогу майнового характеру та за його подання до адміністративного суду останньому належало сплатити судовий збір в сумі 2102грн, позаяк, 1,5 відсотка ціни позову (10200грн х 1,5% = 153грн) становить менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102грн).
Однак, документ про сплату судового збору позивачем до позову доданий не був.
Водночас, частиною п'ятою статті 161 КАС України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про відстрочення сплати судового збору.
Так, у позовній заяві позивач, посилаючись положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", просить відстрочити йому сплати судового збору за подання даного позову до суду, оскільки на даний час він позбавлений можливості сплатити збір у зв'язку зі здійсненням Головним управлінням Державної казначейської служби України заходів щодо безспірного списання коштів.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 3674, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Крім того, частиною другою статті 8 Закону № 3674 встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З аналізу змісту вищенаведених норм права слідує, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору суд обов'язково враховує майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.
При цьому, клопотання про відстрочення сплати судового збору може бути викладене в позові (заяві), що подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому чинним законодавством порядку і розмірі.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не було додано до позову жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан дійсно перешкоджає (перешкоджав) сплатити судовий збір.
Крім того, на переконання суду, здійснення органами Казначейства заходів щодо безспірного списання коштів з рахунків позивача не може свідчити про неможливість сплати останнім судового збору, позаяк, на відсутність коштів в достатньому обсязі позивач не покликається.
Також, суд наголошує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й громадян.
Тому, задоволення заяви позивача про відстрочення сплати судового збору з неналежних підстав або з підстав, що не підтвердженні доказами, поставить заявника у привілейоване становище перед іншими учасниками судового процесу, що, на переконання суду, з урахуванням приписів статті 129 Конституції України, є неприпустимим.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
1) нової позовної заяви із зазначенням відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, щодо належного відповідача, - відповідно до кількості учасників справи;
2) документа про сплату судового збору в сумі 2102грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд
Позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Комшелюк Т.О.