27 березня 2020 року м. РівнеСправа №460/4376/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач-2) звернулись до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), в якому просили:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з червня 2018 року по січень 2019 року в загальній сумі 101262,85 грн, в тому числі: основну заборгованість по пенсії за віком в сумі 94406,56 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" в сумі 6856,29 грн;
стягнути з ГУ ПФУ в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з червня 2018 року по січень 2019 року в загальній сумі 101262,85 грн, в тому числі: основну заборгованість по пенсії за віком в сумі 94406,56 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" в сумі 6856,29 грн;
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_2 нарахованої пенсії за період з червня 2018 року по січень 2019 року в загальній сумі 12552,98 грн, в тому числі: основну заборгованість по пенсії за віком в сумі 11706,00 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" в сумі 846,98 грн;
стягнути з ГУ ПФУ в Рівненській області на користь ОСОБА_2 заборгованість по пенсії за період з червня 2018 року по січень 2019 року в загальній сумі 12552,98 грн, в тому числі: основну заборгованість по пенсії за віком в сумі 11706,00 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" в сумі 846,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі мають статус внутрішньо переміщених осіб, з 01.11.2015 перебувають на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримують пенсію за віком. Тимчасово на період з 15.03.2018 по 05.12.2018 виїхали до США, документів на постійне місце проживання за кордоном не оформляли. Повернувшись 06.12.2018 до м. Рівного, дізналися, що відповідач призупинив нарахування та виплату їм пенсії впродовж періоду з червня 2018 року. 11.12.2018 позивачі звернулися до органу Пенсійного фонду із заявами про поновлення виплати пенсії, за результатами яких їм поновлено нарахування пенсії з 01.06.2018. Щомісячна виплата пенсії на підставі вказаних заяв поновлена органом Пенсійного фонду та виплачується регулярно лише з лютого 2019 року. На неодноразові звернення до відповідача з проханням повідомити про дату виплати нарахованої за період з червня 2018 року по січень 2019 року заборгованості пенсії, орган Пенсійного фонду повідомляв, що нараховані пенсійні кошти будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, станом на час звернення до суду порядку виплати нарахованої внутрішньо переміщеній особі заборгованості по пенсії Кабінет Міністрів України не прийняв. Зазначили, що ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Відповідно, встановлення постановами Кабінету Міністрів України інших підстав для припинення виплати пенсії, відмінних від визначених частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є іншим випадком припинення виплати пенсії, передбаченим законом, у розумінні пункту 5 частини першої статті 49 цього Закону. Припинення виплати пенсії особі за відсутності передбачених законами України підстав, є незаконним. Як повідомив орган Пенсійного фонду, виплата позивачам пенсії була призупинена з 01.06.2018 до з'ясування обставин у зв'язку з їх відсутністю на підконтрольній Україні території, на підставі даних системи "Аркан". Проте, в період з 01.06.2018 по 05.12.2018 позивачі перебували у рідні в США, а не на непідконтрольній Україні території, що прямо підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України. Вважають, що припинення виплати їм пенсії відбулося з підстав, не визначених частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказали, що нараховані суми пенсії за період з червня 2018 року по січень 2019 року не були виплачені відповідачем з його вини, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Пенсійного органу такої заборгованості не обмежуються будь-яким строком. Крім того, покликаючись до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, позивачі вважають, що мають право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії.
Ухвалою суду від 26.12.2019 позовна заява залишалась без руху. У встановлений судом строк позивачі допущені недоліки позовної заяви усунули.
Ухвалою суду від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив (а.с.62-64), у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є, зокрема, дані, отримані з відповідних державних реєстрів, в результаті обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Зокрема, органами Пенсійного фонду України надавались переліки осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційної телекомунікаційної системи контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, та понад 60 днів перебували на непідконтрольній території України, з порушенням вимог пункту з частини другої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". На підставі даних системи "Аркан", у зв'язку з відсутністю позивачів на підконтрольній території, виплата пенсії призупинена з 01.06.2018 до з'ясування обставин. Згідно з п.15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. 11.12.2018 позивачі звернулися до органу Пенсійного фонду із заявами про поновлення виплати пенсії. На підставі рішення комісії Рівненського міськвиконкому з питань призначення усіх видів соціальної допомоги та надання пільг за фактичним місцем проживання від 24.01.2019 виплату пенсії позивачам відновлено з 01.06.2018. Враховуючи вищенаведене, починаючи з лютого 2019 року позивачам перераховуються щомісяця пенсійні кошти на вкладний рахунок в AT "Ощадбанк". ОСОБА_1 сформована доплата пенсії за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 в сумі 70804,92 грн, ОСОБА_2 сформована доплата пенсії за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 в сумі 11706,00 грн, за правилами, викладеними у Постанові №365 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365" N335 від 25.04.2018. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, згідно з якою суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. З наведених підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою суду від 26.02.2020 від відповідача витребувано додаткові докази. Розгляд справи відкладено до 16.03.2020.
Ухвалою суду від 16.03.2020 продовжено строк для подання відповідачем витребуваних доказів. Розгляд справи відкладено до 25.03.2020.
В судове засідання 25.03.2020 учасники справи не прибули, заявивши клопотання про розгляд справи без їх участі.
Ухвалою від 25.03.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області, де отримує пенсію за віком; відповідно до довідки від 30.09.2015 №5612-1091 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с.15, 17, 88).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області, де отримує пенсію за віком; відповідно до довідки від 30.09.2015 №5612-1090 взята на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с.16, 18, 109).
У період з 15.03.2018 по 05.12.2018 позивачі виїжджали за межі території України до США, що підтверджується відмітками в паспортах громадянина України для виїзду за кордон та листами Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України (а.с.15-16, 25-26).
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення комісії Рівненського міськвиконкому з питань призначення усіх видів соціальної допомоги та надання пільг за фактичним місцем проживання від 30.05.2018 (протокол №14), у зв'язку з відсутністю за місцем фактичного проживання, відповідачем припинено виплату пенсій з 01.06.2018, що підтверджується витягами з такого рішення №12208, №12209 та листами Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 03.12.2019 №03-54, №03-55 (а.с.29-30, 100, 117).
11.12.2018 позивачі звернулися до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявами щодо поновлення виплати пенсії.
Вказані обставини визнаються учасниками справи, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, відтак, в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню.
25.01.2020, на підставі рішення комісії Рівненського міськвиконкому з питань призначення усіх видів соціальної допомоги та надання пільг за фактичним місцем проживання від 24.01.2020 (протокол №6), ГУ ПФУ в Рівненській області відновлено нарахування пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.06.2018 (а.с.101-103).
23.11.2019, у зв'язку із невиплатою перерахованих пенсійних виплат за період з червня 2018 року по січень 2019 року, позивачі звернулися до ГУ ПФУ в Рівненській області із запитами на отримання публічної інформації щодо підстав призупинення виплати такої пенсії (а.с.31-32).
У відповіді на запит від 02.12.2019 №Б-4536/07.1-59 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило ОСОБА_1 , що починаючи з лютого 2019 року його пенсійні кошти перераховуються щомісяця на вкладний рахунок в AT "Ощадбанк", дата виплати - 04 число. Нараховані пенсійні кошти за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 в сумі 70804,92 грн будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.33-34).
У відповіді на запит від 02.12.2019 №Б-4535/07.1-59 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило ОСОБА_2 , що починаючи з лютого 2019 року її пенсійні кошти перераховуються щомісяця на вкладний рахунок в AT "Ощадбанк", дата виплати - 04 число. Нараховані пенсійні кошти за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 в сумі 11706,00 грн будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.35-36).
Вважаючи дії органу Пенсійного фонду щодо невиплати нарахованих пенсійних коштів за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 протиправною бездіяльністю, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих таким Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною першою статтею 4 Закону №1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 №365 затверджено, зокрема, Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок №365).
Так, згідно з п.12 Порядку №365 (в редакції, чинній на час зупинення виплати пенсії позивачам), соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було припинено виплату пенсії з 01.06.2018 згідно з вимогами Порядку №365, а саме у зв'язку з відсутністю позивачів за місцем фактичного проживання/перебування на час обстеження головним державним соціальним інспектором в травні 2018 року.
Водночас, суд вважає, що підстави, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV, для припинення з 01.06.2018 виплати пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідача були відсутні. Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії як проведення фізичної ідентифікації для перевірки місця фактичного проживання пенсіонера.
Відтак, суд відхиляє такі аргументи відповідача, оскільки вказані приписи підзаконного нормативно-правового акту, яким встановлено інші випадки припинення соціальних виплат, суперечать нормі статті 49 Закону №1058-IV, відповідно до якої виплата пенсії може припинятися виключно з підстав, встановлених цим Законом.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у зразковій справі №805/402/18 (№11-644асі18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, суд вважає, що відповідач протиправно припинив нарахування та виплату позивачам пенсії з 01.06.2018.
Відповідно до п.15 Порядку №365 (в редакції, чинній на час зупинення виплати пенсії позивачам), поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, припинених відповідно до підпункту 2 пункту 12 цього Порядку, здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Згідно з пунктом 16 Порядку №365 (в редакції, чинній до травня 2018 року), у разі прийняття позитивного рішення комісією згідно з пунктом 15 цього Порядку соціальні виплати поновлюються через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення таких виплат. Комісія може прийняти рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі з місяця припинення таких виплат у разі, коли така особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, передбачені пунктами 6 і 7 цього Порядку.
25.04.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365», згідно з пп.2 п.2 якої, зокрема, пункт 16 Порядку №365 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України."
Вказана постанова набрала чинності 12.05.2018.
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №640/18720/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 визнано протиправним та нечинним в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
За таких обставин, посилання відповідача на третє речення пункту 16 Порядку №365, доповнене підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335, як на обставину правомірності невиплати позивачам нарахованої за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 пенсії, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливе лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення йому виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому зокрема статтею 46 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
У своїх постановах від 13.02.2018 у справі №234/11937/17, від 06.02.2018 у справах №263/7763/17 та №234/9663/17 Верховний Суд висловив таку ж позицію та зазначив про пріоритетність застосування вимог ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перед нормами постанов Кабінету Міністрів України.
Всупереч викладеному, на момент ухвалення судом рішення у даній справі нарахована позивачам пенсія за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 залишається не виплаченою. Доказів виплати такої пенсії матеріали справи не містять.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про неправомірність поведінки суб'єкта владних повноважень, яка виразилась у невиплаті позивачам нарахованої пенсії за минулий період, що є протиправною бездіяльністю. Отже, позов в цій частині вимог слід задовольнити.
Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості по пенсії за період з червня 2018 року по січень 2019 року, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За змістом частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6 ч.2 ст.245 КАС України).
Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Як встановлено судом зі змісту довідок від 18.03.2020 №65/04.5-16 та №66/04.5-16 (а.с.122-123), ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 нараховано пенсії в сумі 94406,56 грн, а ОСОБА_2 - 11706,00 грн.
Оскільки вказані суми вже нараховані органом Пенсійного фонду та підлягають виплаті позивачам, то такі суми невиплаченої пенсії не можуть вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.
Стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії призведе до подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме зобов'язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28.10.2008 у справі за позовом до УПФ України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення сум соціальних виплат, серед іншого, зазначено, що відповідно до статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по пенсії задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивачів слід зобов'язати відповідача виплатити на їх користь заборгованість по пенсії, нарахованої, але не виплаченої, за період з червня 2018 року по січень 2019 року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Положення вказаної норми кореспондуються з викладеним у пункті 2 Порядку №159.
Таким чином, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
За змістом статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Положеннями пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Згідно з пунктами 5, 7 Порядку №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.11.2014 (у справі №21-518а14), основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії), і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.05.2018 у справі №703/5652/15-а, від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а, 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Як зазначено вище по тексту судового рішення, згідно з приписами ч.1 ст.47 Закону №1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, у зв'язку із порушенням відповідачем встановлених строків виплати позивачам пенсії за період червень 2018 року - січень 2019 року, при виплаті такої заборгованості відповідач повинен здійснити нарахування та виплату позивачам компенсації втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом №2050-ІІІ.
При цьому, суд підкреслює, що згідно з приписами частини другої статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, обов'язок органу Пенсійного фонду виплатити не отримані особою з його вини суми заборгованості з пенсії з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів встановлений безпосередньо законом.
На час вирішення судового спору відповідачем не виплачена позивачам ні заборгованість по пенсіях за спірний період, які нараховані, ні, відповідно, компенсація за порушення строків їх виплати.
В розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки на час вирішення судового спору відповідачем не порушено право позивачів на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а така компенсація не є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, у суду відсутні підстави для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та стягнення сум такої компенсації. Відтак, в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивачів відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої за період з 1 червня 2018 року по 31 січня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, нараховану, але не виплачену, за період з 1 червня 2018 року по 31 січня 2019 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії, нарахованої за період з 1 червня 2018 року по 31 січня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_2 пенсію, нараховану, але не виплачену, за період з 1 червня 2018 року по 31 січня 2019 року.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по пенсії за період з червня 2018 року по січень 2019 року.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії та стягнення такої компенсації.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 506,32 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 384,2 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 березня 2020 року.
Суддя Дорошенко Н.О.