31 березня 2020 р. № 400/163/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Міністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м.Київ,01135
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення позивачу результатів перевірки його звернення до Урядової гарячої лінії, від 28.09.2019 за номером ІЛ-9636281 та суті прийнятого рішення у термін встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України повідомити позивачу результати перевірки його звернення до Урядової гарячої лінії від 28.09.2019 за номером ІЛ-9636281 та суть прийнятого рішення.
Ухвалою від 17.01.2020р. суд залиши позовну заяву ОСОБА_3 без руху та зобов'язав позивача уточними дату звернення ОСОБА_3 на Урядову гарячу лінію.
На виконання ухвали суду від 17.01.2020р. позивач 24.01.2020р. надав до суду відповідні уточнення.
Ухвалою від 03.02.2020 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначив по справі судове засідання на 20.02.2020р.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що він 28.08.2019 року звертався на Урядову гарячу лінію з проханням повідомити позивачу посаду працівниці міністерства, яку 22.08.2019р. було направлено з міністерства до відділення поліції та повідомити йому підстави направлення працівниці міністерства до відділення поліції. Позивач вказав у зверненні, що вже багато разів звергався до міністра освіти з питанням про видачу йому дубліката диплома, та міністр не вчинила жодних дій для забезпечення його права на отримання дубліката диплома. Також позивач зазначив, що він 22.08.2019 стояв біля міністерства з плакатом «Міністр Гриневич падлюка. З нею держава гидота», його затримала поліція. Разом з позивачем у поліцейській машині до відділення поліції їхала працівниця міністерства, яка раніше відмовлялася приймати від нього звернення. Позивач звертаючись зі зверненнями на гарячу лінію, не отримує на них відповідей.
В своєму зверненні від 28.08.2019. позивач вказав, що міністерство заперечує проти видачі йому дубліката документа про вищу освіту встановлену за зразком 1981 року. Вказане звернення віж 28.08.2019р. направлено до відповідача, однак останній відповіді на звернення позивача не надав, чим порушив норми ст.20 Закону України «Про звернення громадян». На думку позивача, відповідач не відреагував на його звернення від 28.08.2019 року на Урядову гарячу лінію, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Міністерство освіти і науки України надіслало 24.02.2020р. на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити ОСОБА_4 позові в повному обсязі. Міністерство вказало у відзиві, що прав позивача не порушувало, оскільки на звернення ОСОБА_3 від 28.08.2020р. за № ІЛ-9636281, у строк та спосіб передбачений законодавством, а саме ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», міністерство листом від 29.08.2019р. за № 3.4.3/178-19 надало позивачу обґрунтовану відповідь.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 20.02.2020 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.08.2019 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію із зверненням, в якому зазначив, що Міністерство освіти і науки України не встановило порядок видачі дублікатів дипломів, що видавалися до 1991 року. Позивача зазначив, що він вже більше десятьох років не може отримати дублікат диплома про закінчення мною у 1981 році педагогічного інституту. ОСОБА_5 вже багато разів звертався до міністра освіти, проте міністр, на його думку, не вчинила жодних дій для забезпечення його права на отримання дубліката диплома.
У зверненні від 28.08.2019р. вказав, що він 22.08.2019 року стояв у м. Києві біля міністерства з плакатом «Міністр Гриневич - падлюка. З нею держава гидота.».
В той час, до позивача підійшли поліцаї, які затримали позивача і доставили його до відділення поліції. Як пояснює позивач в позові та у зверненні від 28.08.2019р. разом з ним у поліцейській машині до відділення поліції їхала працівниця міністерства. У міністерстві був робочий час, тож без відома і без доручення міністра чи його заступника, ніхто з працівників міністерства не міг залишити робоче місце та їхати до відділення поліції. У 2017 році та працівниця міністерства відмовлялася прийняти від нього заяви з проханням забезпечити видачу позивачу дубліката диплома.
Вказане звернення зареєстроване за № ІЛ-9636281 та передано відповідачу.
Листом від 29.08.2019 року за вих.№ 3.4.3/178-19 відповідач надав обґрунтовану відповідь позивачу, в якій зазначив (дослівно): «повідомляємо, що питання виготовлення дублікатів документів про вищу освіту, в тому числі здобуту в закладах вищої освіти до проголошення Україною незалежності унормовано Порядком замовлення на створення інформації, що відтворюється з документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2015 № 249 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 25.10.2016 № 1280), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 р. за № 1496/29626. Згідно з зазначеним Порядком, дублікати документів про вищу освіту виготовляються за нормою зразком), чинним на дату видачі дубліката».
Також судом встановлено, що Міністерство листом від 17.02.2020 № 1.1/20-20 повідомило ОСОБА_3 про наступне: «На додаток до нашого листа від 08.01.2020 № 1.1/2-20 повідомляємо, що від Міністерства освіти і науки України до відділення поліції була направлена Захаренко К. В. головний спеціаліст відділу з питань контролю та звернень громадян.
Підставою направлення головного спеціаліста Захаренко К. В. до районного відділення поліції була необхідність оформлення встановленим порядком заяви щодо Ваших, на нашу думку, протиправних дій, які призвели до виклику Міністерством патрульного наряду поліції».
Позивач вважає, що відповідачем порушено норми ст.19, 20 Закону України "Про звернення громадян"№ 393/96-ВР (надалі - Закон № 393), оскільки відповідь на його звернення надана не була, в зв'язку з чим звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України " Про звернення громадян " № 393/96-ВР від 02.10.1996 року ( далі - Закон № 393/96-ВР).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом ст. 3 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Згідно із ч.ч. 1, 4, 5 ст. 5 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Разом з цим, статтею 19 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що 28.08.2019 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію зі зверненням та з відповідним проханням.
У своєму позові позивач наголошує на тому, що відповідач не надав відповіді на його звернення за № ІЛ - 9636281 від 28.08.2019 року.
Разом з тим, матеріали справи містять відповідь відповідача від 29.08.2019р. за № 3.4.3/178-19 на звернення позивача за № ІЛ-9636281 та відповідь відповідача від 17.02.2020р. за вих. № 1.1/20-20.
Виходячи зі змісту листів міністерства, суд приходить до висновку про те, що відповідач в листі від 29.08.2019р. надав ОСОБА_6 відповідь не в повному обсязі згідно питань, які ним ставились у його зверненні від 28.08.2019р. На всі питання, які ставив позивач у своєму зверненні від 28.08.2019р. відповідач надав відповідь в повному обсязі лише в листі від 17.02.2020р., а саме щодо посади працівниці міністерства, яку 22.08.2019 було направлено з міністерства до відділення поліції та підстави направлення працівниці міністерства до відділення поліції.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач порушив строки розгляду звернень громадян визначених Законом України «Про звернення громадян», надавши позивачу відповідь від 29.08.2019р. не по суті звернення. Лише листом від 17.02.2020р. відповідач надав ОСОБА_6 ґрунтовну відповідь на поставлені ним питання у зверненні від 29.08.2019р. за № ІЛ-9636281.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено строки розгляду звернення громадян визначених законом. Тому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення позивачу результатів перевірки його звернення до Урядової гарячої лінії, від 28.09.2019 за номером ІЛ-9636281 та суті прийнятого рішення у термін встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», задовольнити.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 щодо зобов'язання Міністерства освіти і науки України повідомити позивачу результати перевірки його звернення до Урядової гарячої лінії від 28.09.2019 за номером ІЛ-9636281 та суть прийнятого рішення, слід відмовити, адже звернення позивача розглянуто по суті та наданого позивачу відповідь викладену в листі від 17.02.2020р. за № 1.1/20-20.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 частково.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не повідомлення ОСОБА_7 результатів перевірки його звернення до Урядової гарячої лінії, від 28.09.2019 за номером ІЛ-9636281 та суті прийнятого рішення у термін встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов