справа № ЗД/380/19/20
з питань вжиття заходів забезпечення позову
31 березня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, подана до пред'явлення позову. Заявник просить суд зупинити дію пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2020 №49-БГ “Про результати службового розслідування” до ухвалення рішення в адміністративній справі.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 покликається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист його прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду, та унеможливити виконання рішення суду, оскільки фактична реалізація наказу №49-БГ ще в ході розгляду адміністративної справи, може призвести до того, що ОСОБА_1 буде звільнено з військової служби або переміщено на нижчу посаду до завершення судового розгляду та буде призначено іншого військовослужбовця, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також доведеться докласти значних зусиль та понести витрати для поновлення останнього на військовій службі.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні.
Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, керується такими нормами процесуального закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС).
З врахуванням викладеного, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду може бути істотно ускладено або унеможливлено; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2020 №49-БГ “Про результати службового розслідування” за порушення вимог ст. ст. 11, 12, 16, 37, 40, 216, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі ст. 45, 48, 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, враховуючи систематичні порушення військової дисципліни, на старшого офіцера групи контролю виконання заходів у зонах діяльності відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 аргументує тим, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2020 №49-БГ “Про результати службового розслідування”, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії цього наказу може істотно ускладнити ефективний захист його прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду, та унеможливити виконання рішення суду, оскільки фактична реалізація наказу ще в ході розгляду адміністративної справи, може призвести до того, що ОСОБА_1 буде звільнено з військової служби або переміщено на нижчу посаду до завершення судового розгляду та буде призначено іншого військовослужбовця.
Суд критично оцінює таке твердження заявника, адже законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи роботодавцем, зокрема: рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі стягнути з роботодавця середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду.
Таким чином, на переконання суду, зазначені у заяві про забезпечення позову доводи заявника не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України, оскільки такі ґрунтуються виключно на його суб'єктивному судженні та припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом якого він в майбутньому звернеться до суду, буде істотно ускладнено.
Поряд з цим, суд зазначає, надання правої оцінки наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2020 №49-БГ “Про результати службового розслідування” потребує розгляду справи по суті та встановлення фактичних обставин справи, з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення, та пояснень інших учасників справи.
Згідно з положенням п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
З позиції суду, задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2020 №49-БГ “Про результати службового розслідування” фактично матиме наслідком вирішення спору про оскарження цього наказу без розгляду справи по суті, що суперечить принципам законності, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи, та є, з погляду суду, неприпустимим та передчасним.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у зв'язку з необґрунтованістю такої.
Керуючись ст. ст. 150, 153, 154, 243, 248, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до або через суд першої інстанції, який постановив таку ухвалу.
Суддя Сидор Н.Т.
