Ухвала
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 663/2390/17
провадження № 61-4544ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на спадщину за законом та стягнення грошової компенсації за частку у спадковому майні,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права на спадщину за законом та стягнення грошової компенсації за частку у спадковому майні, у якому просила визнати за нею право на спадщину за законом у частині ј частки житлового будинку по АДРЕСА_1 ; визнати за нею право на спадщину за законом у частині ј частки земельної ділянки площею 0, 0524 га, кадастровий номер 6524710100:01:089:0003, по АДРЕСА_1 ; стягнути із ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію вартості за належні їй частки у спадковому майні, а саме: за ј частку житлового будинку по АДРЕСА_1 та за ј частку земельної ділянки у загальному розмірі 201 586 грн 09 коп.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року залишено без змін.
10 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2020 року отримано заявником 08 лютого 2020 року, на підтвердження чого надано докази.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернулась з касаційною скаргою, вважаю за можливе його поновити.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у ній не зазначено підстав касаційного оскарження.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Так, заявник узагальнено вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
За таких обставин, заявнику необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену реакцію касаційної скарги та її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов'язкових підстав для такого оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 11 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик