Ухвала
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 450/187/17-ц
провадження № 61-11938св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»,
третя особа - Первинна профспілкова організація Пустомитівської районної служби Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 травня 2019 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»
(далі - ПАТ «Львівгаз»), третя особа - Первинна профспілкова організація Пустомитівської районної служби ПАТ «Львівгаз», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, порушення переважного права на прийняття на вакантні посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала на те, вона перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах з 2001 року. В жовтні 2015 року її було переведено на посаду заступника начальника управління з обліку газу Пустомитівського управління з експлуатації газового господарства (далі - Пустомитівстке УЕГГ) ПАТ «Львівгаз».
Звертала увагу на те, що наказом ПАТ «Львівгаз» від 30 вересня 2016 року
№ 118-к/тр «Про звільнення» її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважала своє звільнення незаконним, оскільки фактичної реорганізації
ПАТ «Львівгаз» не відбулося, а обов'язки за її посадою, передбачені посадовою інструкцією, фактично було розділено між трьома новими посадами: інженера відділу інспектування, старшого менеджера відділу розрахунків та провідного фахівця відділу оперативного балансу газу. Проте, жодну з цих посад їй запропоновано не було.
Також зазначала, що під час звільнення відповідачем не враховано її переважного права продовження з нею трудових відносин, оскільки вона має стаж роботи в сфері обліку та розрахунків за газ понад п'ять років, претензій до її роботи відповідач ніколи не пред'являв.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила поновити їй строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки вважала, що його пропущено з поважних причин; визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Львівгаз» від 30 вересня 2016 року
№ 118-к/тр «Про звільнення»; зобов'язати ПАТ «Львівгаз» поновити її на роботі та забезпечити їй ті ж самі умови праці, які вона мала до незаконного звільнення; зобов'язати ПАТ «Львівгаз» виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2016 року до моменту поновлення на посаді; визнати незаконними дії ПАТ «Львівгаз» щодо порушення її переважного на заміщення вакантної посади відповідно до кваліфікації. Крім того, позивач просила стягнути з
ПАТ «Львівгаз» на її користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 листопада
2018 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з зазначеним вище позовом. Визнано незаконним та скасовано наказ
ПАТ «Львівгаз» від 30 вересня 2016 року № 118-к/тр «Про звільнення». Визнано незаконними дії ПАТ «Львівгаз» щодо порушенням переважного права ОСОБА_1 на укладення трудового договору відповідно до кваліфікації. Зобов'язано ПАТ «Львівгаз» поновити ОСОБА_1 на роботі. Зобов'язано ПАТ «Львівгаз» виплатити ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2016 року
до 29 листопада 2018 року в розмірі 246 198,28 грн. з відрахуванням суми податків і зборів. Стягнуто з ПАТ «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 20 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку не більше ніж за один місяць. Вирішення питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з організаційної структури ПАТ «Львівгаз» до скорочення та після скорочення не вбачається змін в структурі територіальних відділів, яким було Пустомитівське УЕГГ ПАТ «Львівгаз». Зміст Статуту ПАТ «Львівгаз», в редакції 2016 року, свідчить про те, що фактично в ПАТ «Львівгаз» ні ліквідації, ні реорганізації не відбулося. При звільненні позивача з роботи не було враховано стаж її роботи на підприємстві, а також не запропоновано посади, які вона за кваліфікаційними вимогами могла займати, та які були запропоновані іншим працівникам, а саме - старшого менеджера відділу з продажів; фахівця (з балансування) відділу комерційного балансування Пустомитівської дільниці, інженера з обліку природного газу Пустомитівської дільниці відділу інспектування ПАТ «Львівгаз», чим було порушено її гарантоване Конституцією України право на працю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Львівгаз» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано.
В задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що в ПАТ «Львівгаз» внаслідок перепрофілювання підприємства дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників, звільнення позивача з роботи проведено з дотриманням процедури звільнення, передбаченої статтею 49-2 КЗпП України, а тому, суд першої інстанції без достатніх правових підстав задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 13 травня
2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судові рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що її було звільнено з дотриманням норм трудового законодавства. Такий висновок зроблений апеляційним судом без врахування, що відповідач, попереджуючи її про наступне звільнення, одночасно не запропонував їй вакантні посади, які були наявні на підприємстві, а перелік вакантних посад надав лише за три дні до звільнення. При цьому протягом терміну з дати попередження до дати звільнення позивача, відповідач призначав інших осіб на посади, які могла займати позивач, проте їй вони запропоновані не були.
Звертає увагу на те, що відповідачем порушено процедуру скорочення працівників, штатний розклад затверджувався незадовго до звільнення всіх працівників, у зв'язку із чим було порушено її переважене право на укладання трудового договору. При цьому відповідачем взагалі не проводилась перевірка її кваліфікації.
У вересні 2019 року ПАТ «Львівгаз» (після зміни назви - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Львівгаз»)) надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків апеляційного суду.
Вказує на те, що за наявності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідач виконав свій обов'язок щодо попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства. Позивачу були запропоновані всі вакантні на підприємстві посади, від яких вона відмовилась.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду
від 13 травня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 травня 2019 року розглядається Верховним Судом в порядку та за правилами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом (далі - ЦПК України), в редакцій чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Позиція Верховного Суду
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», третя особа - Первинна профспілкова організація Пустомитівської районної служби ПАТ «Львівгаз», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, порушення переважного права на прийняття на вакантні посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 08 квітня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
Г. І. Усик