Ухвала
24 березня2020 року
м. Київ
справа № 522/8090/13-ц
провадження № 61-4183ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації,
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому після уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості автомобіля TOYOTA AVENSIS, державний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, кузов НОМЕР_2 , в розмірі 64 820 гривень та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, кузов НОМЕР_4 , в розмірі 78 810 гривень.
12 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про зміну підстав позову, за якою позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію, що становить 1/2 вартості автомобіля TOYOTA AVENSIS, державний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, кузов номер НОМЕР_5 , у розмірі 33 694, 50 грн та стягнути грошову компенсацію, що становить 1/2 вартості автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуск, кузов номер НОМЕР_6 , у розмірі 78 810 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 вартості автомобіля TOYOTA AVENSIS, державний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, кузов номер НОМЕР_5 , у розмірі 33 694,50 грн, та стягнуто грошову компенсацію, що становить 1/2 вартості автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, кузов номер НОМЕР_6 , у розмірі 78 810 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
29 лютого 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у цивільній справі № 522/8090/13-ц, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Пропущений строк на касаційне оскарження за клопотанням
ОСОБА_1 підлягає поновленню, з урахуванням документів доданих до касаційної скарги щодо дати отримання копії оскаржуваного судового рішення та положень частини другої статті 390 ЦПК України.
В якості підстави для скасування оскарженого судового рішення
ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).
Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
ОСОБА_1 при пред'явленні позову заявлено вимоги про стягнення грошової компенсації на загальну суму 143 630 грн, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року (2 102 грн х 100 = 210 200, 00 грн).
Отже, для цілей ЦПК України, справа № 522/8090/13-ц є малозначною.
На думку заявника, наявні суперечності між висновком апеляційного суду та роз'ясненням, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, а також ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року у даній справі.
Натомість колегією суддів не встановлено випадків передбачених підпунктами а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у тому числі не встановлено обставин, які б свідчили, що касаційна скарга ОСОБА_1 , стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для позивача.
Незгода позивача із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доводи касаційної скарги загалом зводяться до незгоди із обставинами встановленими апеляційним судом та наданою цим судом оцінкою доказам у справі.
Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, в силу статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі; справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої, частиною шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в цивільній справі № 522/8090/13-ц.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 29 жовтня 2019 року в цивільній справі № 522/8090/13-ц.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта