Ухвала
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 757/45419/16
провадження № 61-1334св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача -ОСОБА_2 ,
відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України,
представник Міністерства оборони України - Калюжний Андрій Петрович,
представник Міністерства внутрішніх справ - Какоркіна Зоя Миколаївна,
представник Антитерористичного центру при Службі безпеки України - Рудич Алла Володимирівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації,,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання Міністерства оборони України про розгляд за участю його представника справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті проведення антитерористичної операції, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Литвинової І. В., від 21 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Фінагеєва В. О., від 20 грудня
2018 року,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті проведення антитерористичної операції.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня
2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відзивах на касаційну скаргу Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України просять залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість, вказуючи на відсутність підстав для відшкодування шкоди.
У прохальній частині відзиву на касаційну скаргу Міністерство оборони України просить суд розглянути справу за участю його представника.
У задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим судом касаційної інстанції, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мають повноважень встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга вказаної статті).
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Положення частин п'ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи за участю представника Міністерства оборони України суд касаційної інстанції не знаходить.
Керуючись статтею 402 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю його представника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович