30.03.2020 227/4019/19
20 березня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиця О.В.
за участю
секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднанного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати дії відповідача Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірними щодо невиплати недоотриманої пенсії за період з 01.06.2015 року по 04.09.2016 року в порядку спадкування за законом
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотриману пенсію за період з 01.06.2015 року по 04.09.2016 року в порядку спадкування за законом.
Обгрунтовуючи свій позов позивач вказує, що вона є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка за життя знаходилась на обліку в Добропільському об'єднанному УПФУ Донецької області та отримувала у вказаному управлінні пенсію як внутрішньо переміщена особа. Після смерті матері позивачка звернулась до нотаріуса і їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді грошових коштів - недоотриманої пенсії за життя у сумі 35595,41 грн. Право на спадщину у вигляді вищевказаних грошових коштів (недоотриманої пенсії спадкодавця) в сумі 35595,41 грн нотаріусом було визначено на підставі інформації, яка надана була у листі Добропільського об'єднаного УПФУ Донецької області № 12241/02 від 07.08.2019 року. Звернувшись до відповідача та надавши останньому для виконання свідоцтво про право на спадщину, позивачка вказує, що відповідачем замість 35595,41 грн їй було виплачено 34197,81 грн. При цьому відповідач посилаючись на ст.ст.46,52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зменшив розмір недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, враховуючи дату звернення спадкоємця до управління за отриманням спадщини та виплати їй грошову суму за три роки до дня її звернення з свідоцтвом про право на спадщину до управління. У виплаті суми за період з 01.06.2015 року по 04.09.2016 року позивачці було відмовлено в зв'язку з тим, що нараховані суми недоотриманої пенсіонером з власної вини пенсії, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. З вказаним позивач не погоджується посилаючись на те, що має право на спадкове майно без будь- яких обмежень.
В судовому засіданні представник позивача - Лозінська О.О. підтримала позовні вимоги позивача і просила їх задовольнити у повному обсязі. Суду пояснила, що вона вважає, що дії відповідача щодо надання довідки нотаріусу щодо сум недоотриманої пенсії в розмірі 35595,41 грн за період з 16.07.2016 року по 21.01.2019 року є неправомірними, так як померла ОСОБА_2 перебувала на обліку з 01.06.2015 року і тому саме за період з 01.06.2015 року до моменту смерті ОСОБА_2 відповідач повинен був надати довідку нотаріусу з зазначенням суми недоотриманої останньої пенсії за період з 01.06.2015 року, яка фактично і є спадковою масою. Тому вона просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотриману пенсію ОСОБА_2 саме з 01.06.2015 року. Також зазначала, що відповідач неправомірно зменшив суму спадщини на 1397,60 грн, посилаючись на дату звернення позивача до УПФУ і на ст.46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки це не відповідає вимогам чинного законодавства. Тому вона просить зобов'язати відповідача виплати позивачу недоотриману суму грошових коштів в розмірі 1397,60 грн, які належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2019 року.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог і надали пояснення, які викладені в відзиві на позов від 24.10.2019 року (а.с.28).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_1 , яка є позивачем у справі.
Вказані обставини сторонами не оспорювались та підтверджуються копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с.6) , копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2019 року, яке видано приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області - Бедненко С.В. (а.с.8).
За життя ОСОБА_2 перебувала на обліку в Добропільському ОУПФУ Донецької області.
З пояснень представників відповідача та наданих суду доказів підтверджується, що в Добропільському ОУПФУ Донецької області перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа.
З заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона звернулась до відповідача 17.11.2017 року(а.с.85), у зв'язку з чим була витребувана її пенсійна справа (а.с.87).
Розпорядженням № 167 від 13.02.2018 року Добропільського об'єднаного УПФУ Донецької області підтверджується, що ОСОБА_2 була взята на облік до вказаного управління з 01.06.2015 року (а.с.88).
З пояснень представника відповідача ОСОБА_3 та з розпорядження № 23802 від 22.03.2018 року (а.с.93) встановлено, що цим розпорядженням ОСОБА_2 була нарахована пенсія за період з 01.06.2015 року.
Також з пояснень представника відповідача ОСОБА_3 також встановлено, що померлій ОСОБА_2 , за життя останньої, управлінням була виплачена пенсія за період травень - серпень 2018 року включно в розмірі 10196,74 грн, що підтверджується довідкою Добропільського ОУПФУ Донецької області від 15.01.2020 року (а.с.84).
Довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 15.01.2020 року (а.с.84) підтверджується, що ОСОБА_2 , яка знаходилась на обліку в Добропільського ОУПФУ Донецької області за період з 01.06.2015 року по 31.01.2019 року була призначена пенсія в розмірі 63351,90 грн, яка частково була виплачена ОСОБА_2 при її житті в розмірі 10196,74 грн (за період травень-серпень включно 2018 року). Сума призначеної ОСОБА_2 пенсії за період з вересня 2016 року по 31.01.2019 року в сумі 34197,81 грн отримана останньою не була, але була виплачена спадкодавцям померлої. Розмір не виплаченої ОСОБА_2 пенсії за період з червня 2015 року по вересень 2016 року складає 18957,35 грн.
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.08.2019 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 3738 та видано приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області - Бедненко С.В. (а.с.8) підтверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1952 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька ОСОБА_1 . Вказане свідоцтво засвідчує право на спадкове майно у вигляді грошових коштів в сумі 35595,41 грн, які є недоотриманою пенсією спадкодавця.
Вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом було видано нотаріусом на підставі інформації, що була надана Добропільським ОУПФУ Донецької області № 12241/01 від 07.08.2019 року, з якої вбачається, що управління, на запит нотаріуса, повідомило, що розмір заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 16.07.2019 року складає 35595,41 грн (а.с.7). Також в даному листі було вказано, що сума недоотриманої пенсії може бути зменшена у зв'язку з датою звернення спадкоємця до управління Пенсійного фонду України та виплачена згідно з вимогами ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З пояснень представників відповідача судом встановлено, що надаючи інформацію нотаріусу про розмір недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , управління, керуючись вимогами ст..ст.46,52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавало нотаріусу інформацію щодо сум недоотриманої пенсії ОСОБА_2 виходячи з дати звернення за отриманням пенсії спадкоємця. Сума в розмірі 35595,41 грн це є сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.08.2016 року по 31.01.2019 року.
Також судом встановлено, що позивачу, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2019 року замість 35595,41 грн було виплачено 34197,81 грн.
З пояснень представників відповідача встановлено, що сума спадщини, зазначена в свідоцтві про право на спадщину була зменшена на 1397,60 грн, оскільки спадкоємець звернувся до управління за отриманням недоотриманої пенсії лише 04.09.2019 року, тому недоотримана пенсія ОСОБА_2 була виплачена ОСОБА_1 в межах трирічного строку, а саме з 03.09.2016 по 31.01.2019 року. Вказані пояснення підтверджуються відзивом на позов(а.с.28-31), копією службової записки «Щодо надання висновку по п/с № 123940 ОСОБА_2 » (а.с.32), копією талону до разового доручення № 914340123940/5/302 від 04.09.2019 року, виданого Добропільським ОУПФУ (а.с.9).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особи має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свободи чи чинних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, а межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд зобов'язати відповідача вчинити дії, направлені на вірне визначення відповідачем періоду і розміру недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, яка увійшла до складу спадщини у зв'язку зі смертю останньої та виплатити йому суми недоотриманої пенсії, а також суми, на які він має право згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного Кодексу України про спадкування і тому вказана справа повинна розглядатися за нормами цивільного судочинства.
Статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера встановлено статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.52 Закону № 1058-IV члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Згідно з вимогами пункту 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень статей 1216, 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як вбачається з матеріалів справи, недоотримана ОСОБА_2 за життя пенсія в сумі 35595,41 грн після її смерті увійшла до складу спадщини, право власності на яку в порядку спадкування за законом набула ОСОБА_1 , яка є донькою померлої.
Вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом ННН 511208 (а.с.8), що зареєстровано у реєстрі за № 3738.
Свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено право власності позивача на вказані грошові суми, в розумінні ст. 66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців, тобто правовстановлюючим документом.
За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2).
В судовому засіданні достовірно встановлено, що вказаний у свідоцтві про право на спадщину за законом від 20.08.2019 року розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 (35595,41 грн) є недоотриманою пенсією за період з 01.08.2016 року по 31.01.2019 року.
Враховуючи наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру недоотриманої пенсії, зазначеної в свідоцтві про право на спадщину як спадкове майно, в залежності від дати звернення спадкоємця з вказаним свідоцтвом до управління ПФУ є незаконними, а посилання відповідача на положення ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що «… нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії …» є в даному випадку недоречними, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_2 ), а в ч.1 ст.46 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» йдеться річ про вину саме пенсіонера, а не його спадкоємців. Крім того сам період, за який ОСОБА_2 не одержала пенсійні виплати, станом на день її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не перевищує трьох років.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 в розмірі 1397,60 грн, яка нарахована за період з 01.08.2016 року по 04.09.2016 року та є спадковим майном згідно свідоцтва про право на спадщину від 20.08.2019 року, є незаконними і тому слід зобов'язати відповідача виплатити позивачу вищевказану суму.
Що стосується вимог позивача щодо її права на недоотримані суми пенсії ОСОБА_2 за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року, то суд вважає, що доводи позивача в цій частині є обґрунтованими виходячи з такого.
З пояснень представників відповідача та відзиву на позов вбачається, що пенсія ОСОБА_2 за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року не нараховувалась. Крім того, як на підставу не зазначення в інформації нотаріусу сум неодержаних за життя ОСОБА_2 пенсійних виплат за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року, представники відповідача посилались на вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено виплату пенсії за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, якщо пенсіонер не отримав пенсію своєчасно з власної вини.
В той же час, в судовому засіданні достовірно встановлено, що розпорядженням № 23802 від 22.03.2018 року відповідач, ще при житті ОСОБА_2 нарахував останній суми належної їй пенсії за період з 01.06.2015 року.
Але, суми пенсії, нараховані ОСОБА_2 за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року, останній виплачені не були, що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 15.01.2020 року (а.с.84).
При цьому, суд звертає увагу на те, що даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 за життя внаслідок власної вини не отримала нараховані їй пенсійні виплати за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року, відповідачем суду надано не було.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера встановлено статтею 52 Закону № 1058-IV.
Зміст ч. 3 ст. 52 Закону узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід зазначити, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач надаючи нотаріусу інформацію щодо сум недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 за період з 01.08.2016 року по 21.01.2019 року діяв незаконно, оскільки судом достовірно встановлено, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 складається з сум за період з 01.06.2015 року по день смерті (по ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Вказаними діями відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця, яка не була отримана останнім за життя.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоотриману пенсію за період з 01.06.2015 року по 04.09.2016 року, тобто позивач фактично просить визнати право власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року, оскільки його право на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії за період з 01.08.2016 року по 21.01.2019 року вже є встановленим, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.08.2019 року (а.с.8).
Але, суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Судом встановлено, що позивач, в установленому законом порядку звернувся до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї матері.
Матеріалами справи підтверджується, що нотаріусом позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.08.2019 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 3738 (а.с.8). Вказаним свідоцтвом за позивачем визнано право власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії за життя у сумі 35595,41 грн (а.с.10). В судовому засіданні достовірно встановлено, що вказана сума є недоотриманою пенсією ОСОБА_2 за період з 01.08.2016 року по 31.01.2019 року.
В той же час, судом встановлено, що недоотриманою за життя сумою пенсії ОСОБА_2 є пенсія за період з 01.06.2015 року по 31.01.2019 року.
Нотаріусом свідоцтво про право на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року, позивачу не видавалось, оскільки даних про недоотриману пенсію за вказаний період Добропільським ОУПФУ Донецької області нотаріусу надано не було.
Таким чином, в разі надання відповідачем нотаріусу інформації щодо недоотриманих сум пенсійних виплат ОСОБА_2 за період з 01.06.2015 року по 01.08.2016 року, позивач зможе отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане спадкове майно в нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про суму пенсії, що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю, за період з 01.06.2015 року по 31.01.2019 року, з метою подальшого звернення позивача до нотаріуса з заявою видати свідоцтво про право на спадщину на недоотриману пенсію за період з 01.06.2015 по 01.08.2016 року після смерті ОСОБА_2 .
Підсумовуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 263-265, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднанного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Стягнути з Добропільського об'єднанного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 1397,60 грн (одну тисячу триста дев'яносто сім грн 60 коп), які належать останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області - Бедненко С.В. 20.08.2019 року та зареєстровано в реєстрі за № 3738.
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області видати ОСОБА_1 довідку про суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю за період з 01.06.2015 року по 31.01.2019 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Представник позивача - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Відповідач: Головне управління НПУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 40109058, Донецька область, м.Маріуполь, пр..Нахімова, 86.
Відповідач: Добропільське об'єднанне управління Пенсійного фонду України Донецької області, ЄДРПОУ 37755477, Донецька область, м.Добрпоілля. вул.Незалежності,28А.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені 20.03.2020 року. Повний текст рішення суду буде складений 30.03.2020 року.
Суддя О.В.Здоровиця
20.03.2020