73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
01.04.2010 Справа № 15/26-ПД-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко", с.Штомпелівка Хорольського району Полтавської області
до Приватного підприємства "Юг-Тент", м.Херсон
про визнання договору недійсним
та зустрічним позовом Приватного підприємство "Юг-Тент", м.Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко", с.Штомпелівка Полтавської області
про стягнення 38 780 грн.
за участю
представників сторін:
від ТОВ "Оріон Молоко" - Смолієнко О.В. - представник, дов. від 22.02.2010р., Шеременко О.М. - представник, довір. від 03.03.2010р.
від ПП "Юг-Тент" - Андрєєв Д.В. представник, довір .від 22.02.2010р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" заявлено позов про визнання договору доручення № 001 від 19.02.2008 року, який був укладений з Приватним підприємством "Юг-тент" недійсним.
Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує, оскільки вважає, що оскаржуваний договір відповідає нормам чинного законодавства
23 лютого 2010 року судом було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ПП "Юг-Тент" про стягнення з ТОВ "Оріон Молоко" заборгованості в сумі 38 780 грн. 00 коп. - вартість виконаних ним робіт по будуванню корівника на виконання договору доручення.
Відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в яком він заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що договір є недійсним та не породжує ніяких зобов'язань у сторін, у тому числі і оплати виконаних робіт.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -
19 лютого 2008 року між ПП "Юг-тент", відповідачем по справі, та ДП "Агрофірма Оріон Молоко" укладений договір доручення №001.
Відповідно до п.1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов'язується за винагороду у розмірі 50 000, 00 грн. від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії, визначені у п. 1.2 цього Договору, а саме - Довіритель доручає, а Повірений бере на себе обов'язок, з допомогою субпідрядників, виготовити корівники у кількості двох одиниць для бесприв'язного утримання тварин на 250 кожний. Деталізований зміст доручення (перелік юридичних дій містяться у Додатку №1 до договору) За цим Договором Повірений має виключне право на вчинення від імені та за рахунок Довірителя всіх юридичних дій, визначених у п. 1.2 цього Договору. Територія, в межах якої є чинним виключне право Повіреного за цим документом визначається територіями України: Полтавська обл., Хорольський р-он.
Таким чином предмет договору визначений як договір будівельного підряду, умови та взаємовідносини якого регулюються параграфом 3 глави 61 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.875 ЦК України За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Сам по собі факт неправильного визначення сторонами предмету договору не є підставою для визнання його недійсним, у такому випадку до взаємовідносин сторін розповсюджуються норми того договору, який фактично сторонами укладений.
Порядок укладення договору передбачений ст.179 ГК України відповідно до якої при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Ст.180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Таким чином укладаючи договір на виготовлення корівників, сторони повинні були дотриматись вимог до договору будівельного підряду, тобто визначити обсяги робіт у проектній документації - ціну виконаних робіт у проектно-кошторисній документації, визначення позивачем для здійснення виготовлення корівників земельної ділянки, а не Хорольський район Полтавської області, оскільки будівництво можливе лише при наявності у позивача у користуванні земельної ділянки, та інших умов, необхідних для виготовлення корівників, які є об'єктом нерухомості.
Таким чином оскаржуваний договір не містить всіх істотних умов, передбачених чинним законодавством.
Посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що фактично між сторонами укладений договір доручення, який містить всі необхідні умови, не підтверджується матеріалами справи.
Взаємовідносини сторін по договору доручення регулюються главою 68 ЦК України .
Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Таким чином відповідач по первісному позову повинен був діяти від імені позивача та в межах повноважень, передбачених договором та довіреністю. Але із наступних умов договору вбачається, що фактично відповідачу доручалось будівництво та йому повинен був бути переданий будмайданчик, без вказання де розташований цей будмайданчик, забезпечене складування будматеріалів та розміщення працівників, позивач зобов'язаний був відповідно до умов договору забезпечити повіреного електроенергією, необхідною для проведення робіт, тобто на відповідача покладалось здійснення фактичних, а не юридичних дій, а тому цей договір за своєю природою не є договором доручення.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Оскільки оскаржуваний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та не містить всіх істотних умов договору будівельного підряду, то є він є неукладеним, та відповідно відсутні підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсним може бути визнаний лише укладений договір.
За таких умов підстав для задоволення первісного позову не вбачається.
Розглядається зустрічний позов.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача по зустрічному позову 20 270 грн. винагороди повіреного, 23 650 грн. транспортних витрат та 38 780 грн.- заборгованість за вартість виконаних робіт в рахунок договору доручення №001 від 19.02.08р.
Як підставу своїх позовних вимог позивач по зустрічному позову вказує на той факт, що ці роботи виконувались для відповідача по зустрічному позову, що підтверджується актами виконаних робіт №ЮТ-0000001 від 10.02.09р., на суму 360 000 грн., №КЮ-0000001 від 12.03.09р. від 12.03.09р. на суму 63 540грн., №ОУ-0000001 від 12.03.09р. на суму 63 540 грн.
Вказані акти виконаних робіт підписані безпосередньо відповідачем по зустрічному позову.
Як вбачається із перелічених актів вони дійсно підписані представниками по зустрічному позову, але не містять жодного посилання на договір доручення №001 від 19.02.03р. За таких умов право вимоги оплатити виконанні роботи наступає у підрядника, який виконував ці роботи - ПП "АгроХімТрейд", ПП Кіфор Ю.І, а по акту №ЮТ0000001 у позивача по зустрічному позову. Оскільки в цих актах не вказаний договір на підставі, якого, та на виконання умов якого виконувались ці роботи, то вони вважаються виконаними без договору і виконання обов'язку іншої сторони регулюється ч. 2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До того ж позивач по зустрічному позову повідомив, що відповідач по зустрічному позову перерахував йому 1 150 000 грн., що не виключає можливості того, що ці суми відповідачем по зустрічному позову оплачені.
За таких же підстав господарський суд відмовляє позивачу по зустрічному позову у стягнені вартості транспортних послуг, оскільки договори з перевізником №21/02 від 21.02.08р., від 21.07.08р., № та акт здачі приймання виконаних робіт №30/09 від 30.09. без зазначення дати його складення, підписані безпосередньо представником позивача, даних про те, що ці роботи виконанні для відповідача по справі ці документи не містять, а тому у відповідача підстави для стягнення цих сум з відповідача відсутні. До того ж, у випадку, якщо вони виконанні для відповідача, то це є без договірне виконання робіт і сторони у своїх взаємовідносинах по оплаті виконаних робіт повинні керуватись ч.2 ст.530 ЦК України, що позивачем по зустрічному позову не виконано.
Щодо винагороди повіреного у сумі 20 270 грн., то господарський суд виходить із того, що відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Позивач, як підставу стягнення винагороди вказує договір доручення №001 від 19.02.08р. Однак рішенням по первісному позову встановлено, що цей договір не укладений, а тому не породжує ніяких зобов'язань у сторін, у тому числі зобов'язання відповідача виплатити позивачу винагороду по неукладеному договору.
За таких умов зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до Декрету України "Про державне мито" позивач при зверненні з позовом до господарського суду повинен сплати державне мито до державного бюджету у розмірі 1% від суми позову. Як вбачається із матеріалів справи позивач по зустрічному позову при звернені з позовом сплатив 387 грн. 80 коп. державного мита, тобто ним при звернені з позовом мито оплачено із суми заявлених вимог.
Заявою про збільшення позовних вимог ним заявлені вимоги про стягнення додатково 43 929 грн., але з цих вимоги державне мито не сплачене, а тому господарський суд стягує державне мито у сумі 439грн. до державного бюджету.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволені первісного позову відмовити.
2. В задоволені зустрічного позову відмовити.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Юг-Тент" до державного бюджету 439 грн. державного мита.
4. Після набрання рішенням законної чинності - видати наказ.
5. Копії рішення надіслати сторонам по справі.
Суддя З.В. Клепай
Дата підписання рішення 06.04.2010р.
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України