"02" квітня 2010 р.Справа № 16/19-420
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом: Виробничо-комерційного приватного підприємства «Тонус-плюс», вул.Київська,14 м.Вінниця Вінницька область
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про cтягнення матеріальних збитків у розмірі 129221 грн 30 коп (в т.ч. вартість втраченого товару у розмірі -97221 грн 30 коп, штраф сплачений підприємством у розмірі 32000 грн), 1292 грн 21 коп державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За участю представників сторін:
Позивача: Шевчук О.В. -представник, довіреність № без номера від 20.02.2010 р.; Окрема О.І. -представник, довіреність №2 від 23.03.09 р.
Відповідача: ОСОБА_4 -представник, довіреність від 20.03.2009 р, зареєстрована в реєстрі за № 936
Суть справи:
Ухвалою суду від 26 березня 2010 року розгляд справи було відкладено на 02 квітня 2010 року на 10 год 00 хв, керуючись ч.1 ст.38, п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України.
Виробничо-комерційне приватне підприємство «Тонус-плюс», вул.Київська,14 м.Вінниця Вінницька область звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про cтягнення матеріальних збитків у розмірі 129221 грн 30 коп (в т.ч. вартість втраченого товару у розмірі -97221 грн 30 коп, штраф сплачений підприємством у розмірі 32000 грн), 1292 грн 21 коп державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як зазначив позивач в позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом послужило понесення ним збитків в результаті невиконання підприємцем ОСОБА_1 умов договору-заявки від 10.09.2008 року про надання одноразової транспортної послуги на перевезення євро руберойду по маршруту м.Дніпродзержинськ -м.Вінниця, оскільки під час перевезення внаслідок пожежі придбаний підприємством уніфлекс був знищений.
Представники позивача з'явилися в судове засідання, підтримали заявлений позов в повній мірі.
Представником позивача Шевчук О.В. надано додаткові пояснення по справі.
Представник відповідача з'явився, заперечив проти позовних вимог.
Представником відповідача надані додаткові пояснення по справі та додаткові докази до матеріалів справи.
Відповідачем до матеріалів справи надано:
-відзив на позов від 03.04.2009 року № 4, в якому він зазначає, зокрема, що пожежа сталась внаслідок обставин, яким Перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало, не з вини та злого умислу Перевізника; втрата вантажу сталася внаслідок непереборної сили; під поняттям непереборної сили розуміються -надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибуху, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масової епідемії тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню; у відповідності до п.1 ст.314 ГК України, п.1 ст.922, ст..924 ЦК України, відповідальність з Перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу знімається оскільки це сталось не з вини Перевізника; відповідно до положень п.133 Статуту автомобільного транспорту УРСР: "Автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема, внаслідок: г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні…"; ВКПП "Тонус-плюс" не повідомив ФОП ОСОБА_1 про особливі показники пожежної безпеки вантажу (уніфлекс ЕПП, уніфлекс ЕКП станець сірий) на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні; ВКПП "Тонус-плюс" зірвав поставки покрівельного матеріалу не з вини ФОП ОСОБА_1
-відзив на позов (доповнення) від 12.05.2009 року № 16, в якому зазначено, зокрема, про те, що водій в ситуації, яка виникла, діяв правильно та відповідно до вимог правил дорожнього руху; при здачі вантажу до перевезення ВКПП “Тонус-плюс” порушуючи п.1 ст.933 ЦК України не вказав на технічні умови, зокрема особливі властивості “єврорубероїду УНІФЛЕКС” УНІФЛЕКС має слідуючі показники пожежної безпеки: група горючості -Г4, група поширення полум'я -В3, група займистості РП-4; вантаж, який представлено до перевезення є небезпечним, оскільки показники пожежної безпеки, єврорубероїду (уніфлекс ЕПП, уніфлекс сланець сірий) є “найбільш небезпечні”; на момент виникнення пожежі вантаж, який перебував на причепі став сприятливим підґрунтям для займання, горіння та поширення полум'я; це спричинило повне знищення вантажу та причепу, на якому вантаж перевозився; відповідно до п.1 ст.617 ЦК України підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань:" особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили"; зрив поставки по договору на виконання робіт з покрівлі №21/04 від 21.04.2005 року укладений між ТзОВ "Московін" та ВКПП "Тонус-плюс" про стягнення штрафу сплаченого позивачем у розмірі 32000 грн відповідач вважає доведеною виною потерпілого внаслідок його умислу ч.1 ст.1193 ЦК України, та такою, яка не може бути стягнута з відповідача.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідних клопотань представників позивача та представника відповідача.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
Згідно довідки АА №023409 від 22.03.2010 року Головного Управління статистики у Вінницькій області Виробничо-комерційне приватне підприємство "Тонус-плюс" станом на 22 березня 2010 року значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа, місцезнаходження якої: м.Вінниця Замостянський район вулиця Київська, будинок 14.
Згідно довідки №5613646 від 31.03.2010 року державного реєстратора ОСОБА_1 станом на 31.03.2010 року значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець, місце проживання: АДРЕСА_1.
Як вбачається із матеріалів справи, 10 вересня 2008 року між Виробничо-комерційним приватним підприємством «Тонус-плюс», м.Вінниця, іменоване надалі «Замовник»з одного боку та ПП «ОСОБА_1» в особі директора ОСОБА_1, іменоване надалі «Перевізник», було укладено договір-заявку без номера про надання одноразової транспортної послуги, предметом якого є наступне: «Перевізник»діючи в межах даного договору, за дорученням і за рахунок «Замовника», надає послуги по перевезенню вантажів у міжнародних сполученнях та на території України, тобто організує перевезення наземним транспортом, зокрема, на наступних умовах: 1) маршрут: м.Дніпродзержинськ -м.Вінниця; 2) дата завантаження:10.09.2008 р.; 3) адреса місця завантаження: вул.Торгова,2; 8) найменування вантажу: еврорубероїд на пал.; 10) вага: до 20 тон,за кожну наступну штраф в розмірі 100 грн.; 11) об'єм: 86 м.куб; 12) марка Даф № НОМЕР_1 № причепа НОМЕР_2; 13) водій: ОСОБА_6, тел.НОМЕР_2; 15) сума, форма та порядок оплати: 2800 б/н с НДС.
Сторони в п.19 укладеного договору-заявки передбачили форс мажор: «Клієнт»і «Перевізник»будуть звільнятися від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за договором, що з'явилася наслідком нездоланної сили (форс-мажорних обставин, визнані такими Торгово-Промисловою Палатою України).
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Із умов зазначених вище Договору вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з надання одноразової транспортної послуги.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору-заявки № без номера від 10.09.2008 року вантаж для перевезення, а саме уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. та уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м. кв., був отриманий представником Виробничо-комерційне приватне підприємство "Тонус-плюс" та був завантажений вантажовідправником -товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський торговий дім" на транспорт відповідача 10.09.2008 року в м.Дніпродзержинську. Відповідач прийняв вантаж до перевезення згідно товарно-транспортних накладних № ПТД05922 та № ПТД05920 та здійснював перевезення вантажу з м.Дніпродзержинська до м.Вінниця. Представником відповідача в судовому засіданні 26.03.2009 року в усному порядку було підтверджено, що спірний вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем в зазначеній в товарно-транспортних накладних кількості.
Як вбачається із матеріалів справи, 11 вересня 2008 року комісія у складі державного інспектора з пожежного нагляду Знам'янського району Пшеничного Д.М., понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та власника вантажівки ОСОБА_1 склали акт про пожежу, що виникла 11 вересня 2008 року о 2 год 20 хв за адресою: м.Знам'янка, автошлях Київ-Луганськ-Ізварино, 4 км; назва об'єкта причеп д.н.НОМЕР_2, 1995 року випуску, вантажний автомобіль «ДАF»д.н. НОМЕР_1, 1998 року випуску; власник: ОСОБА_1; місце виявлення пожежі: причеп бортовий д.н. НОМЕР_2 1995 року випуску; пожежу виявлено о 2 год 20 хв ; повідомлення про пожежу надійшло о 2 год 40 хв до підрозділу МНС України гр..Забасненко А.О; пожежу ліквідовано залученими до гасіння силами та засобами пожежників о 5 год 50 хв 11 вересня 2008 року. Також в складеному акті зазначено, що пожежею знищено уніфлекс ЕПП 5040 кв.м, уніфлекс ЕКП сланець сірий 690 кв.м. -належить (власник) ВКП «Тонус-плюс»директор Окрема І.А., прицеп бортовий марка FRUEHAUF кузов НОМЕР_3; прямі збитки встановлені: вантаж 138354 грн, причеп бортовий -68000 грн, разом 206354 грн; побічні збитки -13000 грн. Крім того, в акті про пожежу зазначено, що причина пожежі встановлена, та причиною пожежі є загорання заднього правого колеса бортового причепа. Складений комісією акт підписаний всіма членами комісії, та примірник акту про пожежу отримав ОСОБА_1 12 вересня 2008 року, про що свідчить його підпис на акті (належним чином засвідчена копія акту про пожежу знаходиться в матеріалах справи).
Між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 18 березня 2008 року був укладений трудовий договір №19010801177 між працівником і фізичною особою. Згідно пункту 2 укладеного договору ОСОБА_6 зобов'язувався виконувати роботу водія.
Державним інспектором з пожежного нагляду Знам'янського району ст.лейтенантом служби цивільного захисту Пшеничним Д.В. було проведено дослідження причини та обставин виникнення пожежі бортового причепу з д.н. ВС4461ХХ, яка мала місце 11 вересня 2008 року в м.Знам'янка. За результатами проведеного дослідження було зроблено 16 вересня 2008 року висновок про те, що причиною виникнення пожежі -руйнування рухомих вузлів та деталей, внаслідок потрапляння в них чужорідних деталей, а саме загорання заднього правого колеса бортового причепа від попадання сталевого дроту в рухомі механізми заднього правого колеса бортового причепа (належним чином засвідчена копія висновку від 16.09.2008 року знаходиться в матеріалах справи).
Як вбачається із матеріалів справи, 08.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський торговий дім" як "Постачальником" та Виробничо-комерційним приватним підприємством «Тонус-плюс»як "Покупцем" був укладений договір поставки №39, згідно п.1.1. р.1 якого "Постачальник" зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність "Покупцю" товар, а "Покупець" зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити таку продукцію.
Згідно п.5.3 р.5 Договору №39 від 08.01.2008 року поставка продукції здійснюється на підставі 100% передплати партії продукції, зазначеної в рахунку-фактурі "Постачальника", виставленому "Покупцеві" на підставі його заявки або згідно п.5.4 Договору (сторони можуть домовитись про поставку продукції з відстрочкою платежу до 30 днів; ця умова є узгодженою, якщо про неї зазначено в заявці, яку прийнято "Постачальником" і виставлено рахунок на оплату).
На підставі виставлених рахунків на оплату №4769 від 24.07.2008 року та №4770 від 24.07.2008 року, згідно яких вартість з врахуванням ПДВ м. кв. уніфлекс ЕПП -19 грн 60 коп, уніфлекс ЕКП сланець сірий -22 грн 60 коп, позивачем згідно платіжних доручень №25/7 від 25.07.2008 року та №25/4 від 25.07.2008 року була проведена оплата за продукцію відповідно в сумі 90091 грн 50 коп та 97960 грн 80 коп, всього 188052 грн 30 коп, товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровський торговий дім"
На виконання умов договору №39 від 08.01.2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський торговий дім" як "Постачальником" 10 вересня 2008 року було передано у власність Виробничо-комерційному приватному підприємству «Тонус-плюс»як "Покупцю" продукцію, а саме уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. та уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м. кв.
Як вбачається із матеріалів справи, вантаж для перевезення, а саме уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. та уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м. кв., був знищений в результаті виниклої пожежі. Вартість знищеного вантажу становить 97221 грн 30 коп.
Статтею 925 Цивільного кодексу України передбачено, що позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Позивач надіслав відповідачу претензію від 25.09.2008 року з пропозицією протягом одного місяця з дня одержання претензії перерахувати вартість знищеного вантажу, що становить 97221 грн 30 коп та відшкодувати різницю по придбанню нового аналогічного, що становить 41132 грн 70 коп.
Відповідач надав відповідь на претензію від 20.10.2008 року № 25/10, в якій зазначив, зокрема, що претензія є безпідставною, оскільки вина перевізника у втраті вантажу відсутня.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про cтягнення матеріальних збитків у розмірі 129221 грн 30 коп, в т.ч. вартість втраченого товару у розмірі -97221 грн 30 коп, штраф сплачений підприємством у розмірі 32000 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків у вигляді вартості втраченого товару у розмірі 97221 грн 30 коп, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
У відповідності до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
У відповідності до статті 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року автомобільний перевізник зобов'язаний, зокрема, відшкодувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до частин 1 та 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З огляду на частину 1 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник не відповідає за збереження, зокрема, вантажу за наявності обставин, що він не міг запобігти або усунення яких від нього не залежало.
В ході розгляду справи судом не встановлено наявність таких обставин, зокрема, вина вантажовідправника-Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський торговий дім" вантажу; вина вантажоодержувача - Виробничо-комерційного приватного підприємства «Тонус-плюс»; особливі природні властивості вантажу; вина у виникненні пожежі інших осіб, яка встановлена вироком суду.
Згідно частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Також в ході розгляду справи судом встановлено наявність причинного зв'язку між дією перевізника (дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної або фізичної особи) і втратою вантажу, тобто наявність вини перевізника.
Так, як вбачається із матеріалів справи, державним інспектором з пожежного нагляду Знам'янського району лейтенантом служби цивільного захисту Д.В.Пшеничним було відібрано 11.09.2008 року письмові пояснення від водія ОСОБА_6 (в матеріалах справи знаходиться засвідчена копія пояснення), в яких водій ОСОБА_6 повідомляє, зокрема, про те, що приблизно о 21 год він виїхав з м.Дніпродзержинська на м.Вінниця; з міста Дніпродзержинська їхав один і по дорозі нікого не підбирав; під час поїздки зупинявся в населеному пункті П'ятихатки для того щоб поїсти; коли він їв, то автомобіль знаходився в полі зору, під постійним наглядом; перед тим, як почати їхати я здійснив огляд автомобіля, ніяких технічних несправностей не помітив; приблизно о 2 год 20 хв, коли він їхав по трасі Олександрія-Знам'янка почув хлопок (вибух);спочатку подумав, що це повітряна подушка; почав пригальмовувати, до повної зупинки він ще проїхав приблизно 20 метрів; автомобіль зупинив на узбіччі дороги; вийшовши з кабіни оббіг навколо машини і побачив, що заднє праве колесо причепу лопнуло; він прибрав машину з узбіччя на праву сторону дороги, щоб поміняти колесо; коли подивився в зеркало бокового виду, то побачив язики полум'я від колеса; почав збивати полум'я покривалом; зупинилися три зустрічні автомобіля, вийшли три водія і почали допомагати йому гасити пожежу; коли він використав порож.-новий вогнегасник і збив полум'я; через декілька секунд колесо знову вспалахнуло; було використано три вогнегасники, але зусилля були марними; почав горіти тент; водії допомогли від'єднати тягач «ДАF»від причепа і він від'їхав на безпечну відстань; вийшов з кабіни і продовжив гасити пожежу.
Згідно підпункту 12.1. пункту 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року з наступними змінами при транспортуванні вантажів слід дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
З огляду на вищевказані пояснення, водій здійснював рух вантажного автомобіля по трасі Олександрія-Знам'янка о 2 год 20 хв 11 вересня 2008 року із спущеним заднім правим колесом бортового причепу. Таким чином, дії водія суперечать:
- абзацу а пункту 2.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10 жовтня 2001 року з наступними змінами, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
- пункту 31.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10 жовтня 2001 року з наступними змінами, згідно якого технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації;
- пункту 7.3 ДСТУ 3649-97. "ЗАСОБИ ТРАНСПОРТНІ ДОРОЖНІ. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю", затверджені наказом Держстандарту України № 611 від 29.09.1997 року, згідно якого тиск повітря у шинах повинен відповідати значенням, встановленим ІЕ і правилам експлуатації автомобільних шин.
По даній справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена комплексна судова пожежно-технічна та автотехнічна експертиза. За результатами проведених досліджень експертом був складений 22 лютого 2009 року висновок за №4639/4640, в якому зазначено наступне.
До виникнення пожежі на вантажному автомобілі «ДАР»держномер НОМЕР_1 з бортовим причепом держномер НОМЕР_2, привело неналежний технічний стан у вузлі правого заднього колеса причепу (була спущена шина чи виникла несправність в гальмівному механізмі), яке призвело до перегріву елементів колеса і займання шини.
Якщо причиною пожежі є рух причепу даного автомобіля із спущеною шиною правого заднього колеса, то в діях водія вбачається невідповідність вимогам п.п. 2.3 а) і 31.1 Правил дорожнього руху, відповідно до яких, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, щоби його технічний стан відповідав вимогам стандартів, а також правилам технічної експлуатації, інструкції підприємств-виробників, тощо. Зокрема, тиск повітря в шинах причепу повинен відповідати значенням інструкції експлуатації і правилам експлуатації автомобільних шин, що вимагається п. 7.3 ДСТУ 3649-97.
У такому випадку, зазначені невідповідності по експлуатації автомобіля з причепом знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної пожежі. Попередження виникнення пожежі з боку водія обумовлено виконанням ним наведених вище вимог Правил дорожнього руху та вимог та вимог ДСТУ 3649-97.
У випадку, якщо причиною пожежі стало виникнення ненормального режиму роботи гальмівного механізму правого заднього колеса причепу (рух з постійним пригальмовуванням), то експертним шляхом дати оцінку діям водія немає можливості з причини вказаної в дослідницький частині висновку.
З огляду на наявні матеріали справи, на пояснення водія, проведені судовим експертом дослідження та зроблений в результаті таких досліджень висновок, суд дійшов до висновку, що причиною виникнення пожежі послужило рух вантажного автомобіля з спущеним колесом бортового причепу.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що: матеріалами справи та позивачем доведено факт заподіяння відповідачем матеріальних збитків у вигляді вартості втраченого товару в розмірі 97221 грн 30 коп; відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що втрата вантажу, а саме його повне знищення в результаті пожежі, сталася не з його вини.
А відтак, суд прийшов до висновку, про наявність підстав для стягнення матеріальних збитків, заподіяних позивачу. Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків у вигляді вартості втраченого товару у розмірі 97221 грн 30 коп задовольнити повністю, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення матеріальних збитків у вигляді штрафу, сплаченого підприємством у розмірі 32000 грн, суд дійшов до висновку, що вимоги в цій частині до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
На підтвердження своїх позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що ним з метою виконання умов договору №21/04 від 21.04.2008 року на виконання робіт з покрівлі, що укладений між ТОВ "Московін" та ВКПП "Тонус-плюс", підприємством за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором було сплачено штрафні санкції у розмірі 32000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №03/2-3 від 03.02.2009 року. При цьому позивач посилається на пункт 1 статті 224 та пункт 1 статті 225 Господарського кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, 21 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Московін", в подальшому "Замовник" та Виробничо-комерційним приватним підприємством «Тонус-плюс», в подальшому "Виконавець" був укладений договір №21/04 на виконання покрівельних робіт, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого "Замовник" доручає, а "Виконавець" приймає на себе виконання покрівельних робіт на об'єкті "Замовника": об'єкт незавершеного будівництва по адресу м.Вінниця вул..Північна,9 (перша черга -площа покрівельних робіт 7560 м.кв.).
Згідно пункту 1.2. розділу 1 договору №21/04 від 21.04.2008 року "Виконавець" приймає замовлення від "Замовника" і виконує покрівельні роботи згідно вимог ГОСТу і технічних умов; "Виконавець" надає матеріали згідно графіка поставок (додаткова угода №1).
Згідно пунктів 3.1.,3.2. розділу 3 та пунту 4.1 розділу 4 договору №21/04 від 21.04.2008 року відповідно початок робіт:21.04.2008 року; закінчення робіт: 15.10.2008 року; загальна вартість покрівельних робіт першої черги складає 1600000 грн 00 коп.
Згідно пункту 6.3. розділу 6 договору №21/04 від 21.04.2008 року у випадку невиконання графіку поставок і зриву сроків виконання робіт "Виконавцю" нараховується штраф в розмірі двох процентів від суми Договору.
Також 21 квітня 2008 року між зазначеними сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №21/04 від 21.04.2008 року, пунктом 1 якої встановлений графік поставки покрівельних матеріалів: уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 2300 м.кв. та уніфлекс ЕПП в кількості 2800 м.кв. до 30.08.2008 року, уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м.кв. та уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. до 10.09.2008 року, уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 4600 м.кв. до 01.10.2008 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Московін" були направлені Виробничо-комерційному приватному підприємству «Тонус-плюс» претензії 320/09 від 20.09.2008 року та № 23/09 від 23.09.208 року з вимогою сплатити штрафні санкції згідно п.6.3. договору №21/04 від 21.04.2008 року, а саме 2% від суми договору -32000 грн, оскільки уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м.кв. та уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. для покрівельних робіт в строк до 20.09.2008 року не був поставлений, що призвело до зриву строків виконання робіт.
Претензія від 20.09.2008 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Московін" була задоволена, штрафні санкції в розмірі 32000 грн виробничо-комерційним приватним підприємством «Тонус-плюс» були сплачені згідно платіжного доручення №03/2-3 від 03.02.2009 року.
Згідно частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено склад та розмір відшкодування збитків. Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються:
-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
-додаткові витрати (штрафні санкції,сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, додаткові витрати у вигляді штрафних санкцій сплачених іншим суб'єктам, що понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. А отже, необхідною умовою для відшкодування збитків стороною, яка порушила зобов'язання, є понесення додаткових витрат саме особою, яка зазнала збитків.
Наявність збитків та розмір нанесених збитків повинен бути обов'язково підтверджений документально.
Як вбачається із умов додаткової угоди №1 від 21 квітня 2008 року до договору №21/04 від 21.04.2008 року, поставка покрівельних матеріалів, а саме: уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м.кв. та уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. повинна була здійснитись до 10 вересня 2008 року. Однак, лише 10 вересня 2008 року між Виробничо-комерційним приватним підприємством «Тонус-плюс» та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір-заявку без номера про надання одноразової транспортної послуги, на виконання умов якого і був прийнятий вантаж до перевезення, а саме уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. та уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м. кв. Отже, станом на 10 вересня 2008 року позивачем однозначно було порушено п.1.2 р.1 договору № 21/04 від 21.04.2008 року та п.1 додаткової угоди №1 від 21.04.2008 року до зазначеного договору в частині поставки покрівельних матеріалів в строк до 10.09.2008 року.
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факт понесення ним матеріальних збитків у вигляді штрафу сплаченого підприємством за невиконання графіку поставок та зриву сроків виконання робіт по договору №21/04 від 21.04.2008 року саме в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору-заявки від 10.09.2008 року. А отже, підстави для застосування частини 1 статті 224 Господарського кодексу України при вирішення позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків у вигляді штрафу сплаченого підприємством у розмірі 32000 грн, відсутні.
Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків у вигляді штрафу сплаченого підприємством у розмірі 32000 грн,в позові слід відмовити, як безпідставно заявлені та такі, що суперечать матеріалам справи.
Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сума що сплачена за проведення судової експертизи у відповідності із ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства «Тонус-плюс», вул.Київська,14, м.Вінниця Вінницька область, ідентифікаційний код 30957822:
-матеріальні збитки у вигляді вартості втраченого товару в розмірі 97221 грн 30 коп; 5191 грн 30 коп оплати за проведення судової експертизи та 972 грн 21 коп державного мита та 88 грн 78 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
3.В частині позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у вигляді штрафу сплаченого підприємством у розмірі 32000 грн в позові відмовити.
4. Зобов'язати позивача повідомити господарський суд Тернопільської області про виконання рішення суду для вирішення питання про скасування забезпечення позову.
5.Рішення надіслати сторонам по справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Рішення підписано: 09 квітня 2010 року
Суддя