"02" квітня 2010 р.Справа № 16/19-420
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув матеріали справи
За позовом: Виробничо-комерційного приватного підприємства «Тонус-плюс», вул.Київська,14 м.Вінниця Вінницька область
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про cтягнення матеріальних збитків у розмірі 129221 грн 30 коп (в т.ч. вартість втраченого товару у розмірі -97221 грн 30 коп, штраф сплачений підприємством у розмірі 32000 грн), 1292 грн 21 коп державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За участю представників сторін:
Позивача: Шевчук О.В. -представник, довіреність № без номера від 20.02.2010 р.; Окрема О.І. -представник, довіреність №2 від 23.03.09 р.
Відповідача: ОСОБА_4 -представник, довіреність від 20.03.2009 р, зареєстрована в реєстрі за № 936
Суть справи: Виробничо-комерційне приватне підприємство "Тонус-плюс" вул. Київська, 14, м. Вінниця, Вінницька область звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 129221 грн. 30 коп. (в т.ч. вартість втраченого товару у розмірі - 97221 грн. 30 коп., штраф сплачений підприємством у розмірі - 32000 грн.), 1292 грн. 21 коп. - державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В судове засідання представники позивача з"явилися, позовні вимоги підтримали в повній мірі.
Представником позивача до матеріалів справи 26 березня 2010 року подана письмова заява № без номера від 23.03.2010р. про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на транспортні засоби, належні ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1, а саме: VAN HOOL 3B0011, шасі № НОМЕР_1 р.в., ДНЗ-НОМЕР_4; DAF НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_6 р.в., ДНЗ - НОМЕР_7; TRAILOR SYY3CP, шасі № НОМЕР_8, ДНЗ-НОМЕР_9.
Також в судовому засіданні представником позивача подана письмова заява № без номера від 02.04.2010 року про забезпечення позову шляхом накладення заборони Управлінню ДАІ УМВС України в Тернопільській області знімати з реєстрації та проводити перереєстрацію транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_1, (проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а саме: VAN HOOL 3B0011, шасі № НОМЕР_1 р.в., ДНЗ-НОМЕР_4; DAF НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_6 р.в., ДНЗ - НОМЕР_7; TRAILOR SYY3CP, шасі № НОМЕР_8, ДНЗ-НОМЕР_9.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.
Як визначається в ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується і вимоги щодо забезпечення позову. Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.
Представник позивача в заявах про забезпечення позову посилається на те, що як стало відомо в тернопільській газеті "Місто" від 07.10.2010 року розміщено оголошення про продаж DAF, 2001 р.в., п-п TRAILOR, 1996 р. з зазначенням номера мобільного телефону, який належить відповідачу ОСОБА_1 Аналогічне оголошення розміщено в газеті "20 хвилин" №118 за 09.10-10.10.2009 р. Викладене свідчить про намір відповідача продати належне йому майно, що в подальшому може безпосередньо вплинути на можливість виконати рішення суду про відшкодування збитків позивачу. Крім того, в заяві про забезпечення позову, яка подана до матеріалів справи в судовому засіданні 02.04.2010 року, зазначається про те, що як вбачається із матеріалів справи, причеп FRUENAUF реєстраційний номер НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_10, на якому виникла пожежа відповідач ОСОБА_1 не зберіг, хоча завідомо знав, що в господарському суді слухається справа про відшкодування збитків і що вказаний причеп є доказом по справі. З відповіді на адвокатський запит Управління Державтоінспекції в Тернопільській області від 08.07.2009 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: VAN HOOL 3B0011, шасі № НОМЕР_1 р.в., ДНЗ-НОМЕР_4; DAF НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_6 р.в., ДНЗ - НОМЕР_7; TRAILOR SYY3CP, шасі № НОМЕР_8, ДНЗ-НОМЕР_9. Також представник позивача, зокрема, зазначає про те, що збитки спричинені позивачу мають значний розмір; забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача; невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду та може спричинити подальше порушення прав, свобод та інтересів позивача.
У підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно пункту 3 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У позові про стягнення певної суми грошових коштів слід застосовувати заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, і лише в разі відсутності в боржника грошових коштів для забезпечення такого позову можуть бути вжиті заходи у вигляді накладення арешту на майно.
У позовному провадженні при накладенні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат, накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене (підпункт 6.1 пункту 6 зазначеного Роз'яснення).
Як вбачається із матеріалів справи № 16/19-420, провадження по даній справі порушено господарським судом Тернопільської області 13 березня 2009 року.
Ухвалою суду від 12 травня 2009 р. зупинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України та призначено комплексну судову пожежно-технічну та автотехнічну експертизу.
10 березня 2010 року провадження у справі № 16/19-420 поновлено.
Ухвалою голови господарського суд Тернопільської області від 11 березня 2010 р. строк вирішення спору у справі № 16/19-420 продовжено на один місяць.
Вищенаведене свідчить про те, що справа № 16/19-420 розглядається господарським судом вже тривалий час.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 129221 грн 30 коп (в т.ч. вартість втраченого товару у розмірі -97221 грн 30 коп, штраф сплачений підприємством у розмірі 32000 грн), 1292 грн 21 коп державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Таким чином, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума є значною.
Крім того, за проведення судової експертизи позивачем було сплачено 6900 грн, тобто позивач поніс додаткові судові витрати. Згідно частини 1 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, визначаються господарським судом. Згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача; при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову та здійснюючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, суд враховує забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження наявності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, також подані відповідачем докази на підтвердження наявності обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; також висновок № 4639/4640 комплексної судової пожежно-технічної та авто технічної експертизи, який складений 22 лютого 2009 року експертом Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз, суд вважає, що між сторонами по даній справі дійсно виник спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку. Крім того, відповідачем по справі виступає суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа - ОСОБА_1, який здійснює автомобільні перевезення і накладення арешту на все рухоме майно спричинить зупинення всієї його діяльності.
Представник відповідача в судовому засіданні 02 квітня 2010 року усно зазначив про те, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 є збитковою та не приносить доходів.
Отже, враховуючи усні пояснення представника відповідача в судовому засіданні, а також те, що справа розглядається судом вже тривалий час, між сторонами дійсно виник спір, заявлена до стягнення сума є значною, а тому є імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, подана представником позивача в судовому засіданні 26.03.2010 року письмова заява № без номера від 23.03.2010р. про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на транспортні засоби, належні ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1, а саме: VAN HOOL 3B0011, шасі № 57200,1990р.в., ДНЗ-НОМЕР_4; DAF НОМЕР_5, кузов №НОМЕР_6р.в., ДНЗ - НОМЕР_7; TRAILOR SYY3CP, шасі № НОМЕР_8, ДНЗ-НОМЕР_9 та подана представником позивача в судовому засіданні 02.04.2010 року письмова заява № без номера від 02.04.2010 року про забезпечення позову шляхом накладення заборони Управлінню ДАІ УМВС України в Тернопільській області знімати з реєстрації та проводити перереєстрацію зазначених транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_1, підлягають задоволенню щодо вжиття заходів забезпечення позову, однак з врахуванням відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам. Так, позивач звернувся з вимогою про стягнення грошових коштів. В заявах про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на майно -транспортні засоби та заборонити Управлінню ДАІ УМВС України в Тернопільській області зняття з реєстрації та проведення перереєстрації зазначених транспортних засобів. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що у позові про стягнення певної грошової суми слід застосовувати заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, суд вважає за необхідне накласти арешт на грошові кошти в сумі 137531 грн 51 коп (в тому числі вартість втраченого товару у розмірі -97221 грн 30 коп, штраф сплачений підприємством у розмірі 32000 грн, 1292 грн 21 коп державного мита,118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6900 грн витрат по оплаті за проведення експертизи), які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, і які знаходяться на рахунках в банківських установах.
Керуючись ст.ст.66,67,86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:
1.Накласти арешт на грошові кошти в сумі 137531 грн 51 коп (в тому числі вартість втраченого товару у розмірі -97221 грн 30 коп, штраф сплачений підприємством у розмірі 32000 грн, 1292 грн 21 коп державного мита,118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6900 грн витрат по оплаті за проведення експертизи), які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, і які знаходяться на рахунках в банківських установах.
2.Ухвала набирає чинності в день її винесення (02 квітня 2010 року).
3.Ухвалу надіслати сторонам по справі та першому відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, м.Тернопіль вул.Лисенка,1 для відому та виконання.
Суддя