08.04.10 Справа № 16/16-10.
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Суми
до відповідача: Недригайлівської селищної ради
Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача:
1. ОСОБА_2 , смт. Недригайлів
2. Відділ Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області
про визнання рішення незаконним
СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_3
від відповідача Волохов С.А.
від 1-ї третьої особи - ОСОБА_5
від 2-ї третьої особи - не з'явився
За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 10 год.40 хв.18.03.2010р.до 11 год.00 хв.08.04.2010р.
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення відповідача « Про продаж земельної ділянки у власність фізичній особі ОСОБА_2» від 11 жовтня 2002р, стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач подав відзив на позов від 25.02.2010р. № 108 та заперечення проти позову від 17.03.2010р. № 142, в яких вважає доводи викладені позивачем в позовній заяві необґрунтованими , а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Друга третя особа також подала відзив на позов від 25.02.2010р. № 520 , згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.
18.03.2010р. до господарського суду Сумської області від першої третьої особи надійшли письмові заперечення проти позовної заяви та додаткові докази, які приєднані до матеріалів справи.
08.04.2010р. позивач подав додаткові пояснення по справі з обґрунтуванням своєї позиції по справі та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, першої третьої особи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно рішення Недригайлівської селищної ради від 21.08.2008р. « Про продаж об'єкта кінотеатру «Україна» АДРЕСА_2», результатів проведеного аукціону ( протокол № 1 від 19.02.2009р.) та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.02.2009р., йому належить на праві приватної власності нежитлове приміщення - кінотеатр « Україна» , загальною площею 813,7 кв.м., розташований на земельній ділянці Недригайлівської селищної ради за адресою АДРЕСА_2.
Позивач зазначає, що під час розгляду господарським судом Сумської області справи № 14/244-09 ним було з'ясовано, що відповідно до рішення Недригайлівської селищної ради від 11.10.2002р. « Про продаж земельної ділянки у власність фізичній особі ОСОБА_2» відповідач вирішив продати у власність першій третій особі - ОСОБА_2 земельну ділянку площею 661 кв.м., що розташована в АДРЕСА_3, тобто як вважає позивач, зазначена частина земельної ділянки першої третьої особи співпадає із його земельною ділянкою . Таким чином, позивач вважає , що відповідач , приймаючи оскаржуване рішення порушив вимоги ст. ст. 83, 120 Земельного кодексу України ,ст.ст. 316, 317, 377 Цивільного кодексу України, а також вимоги чинних протипожежних норм, оскільки на думку позивача, відповідно до протипожежних норм, необхідним є влаштування двох проїздів для пожежних машин, а у зв'язку з передачею суміжної земельної ділянки у власність першій третій особі, є неможливим влаштування проїзду для пожежних машин до будівлі, яка належить позивачу .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції закону N 2905-ІП від 20.12.2001р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Суд вважає, що рішення відповідача - Недригайлівської селищної ради від 11.10.2002р. „Про продаж земельної ділянки у власність фізичній особі ОСОБА_2." повністю відповідає та прийняте з урахуванням положень Земельного кодексу України, діючих на той час Закону України „Про власність", указів Президента України „Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності" від 01.07.1995р. № 608/95 та „Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 19.01.1999р. №3/39, оскільки приймаючи 11.10.2002р. оскаржуване рішення відповідач не міг завдати шкоди, порушити права та охоронювані законом інтереси позивачу, так як відносини власності на суміжну земельну ділянку виникли у нього лише 21.08.2008р. згідно рішення Недригайлівської селищної ради „Про продаж об'єкта кінотеатру „Україна".
Відповідно до ст. п. а ч.З ст. 83 Земельного кодексу України землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) відносяться до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.
Дійсно, зазначена норма визначає окремі категорії земель, які знаходяться тільки в комунальній власності і не можуть надаватися іншим власникам. За своїм правовим становищем, зазначені землі виконують переважно суспільні функції на користь всього населення, використовуються для забезпечення належних умов життя мешканців, діяльність органів місцевого самоврядування тощо.
Суд також вважає помилковими твердження позивача, щодо незаконності рішення відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення приймалося на підставі норм чинного законодавства України, а саме відповідно до генерального плану смт. Недригайлів, розробленого Сумською філією « Укрміськбудпроект» в 1990р. , дороги або проїзду загального призначення від вул. Леніна до першого провулку Леніна між будівлями № 9 і 7 по вул. Леніна не передбачено. Також відповідно Державним будівельним нормам України ( Будики і споруди. Культурно-видовищні та дозвільні заклади) ДБН В.2.2.-16-2005 розділ 2 ( вимоги до земельних ділянок) пункту 2.1. розміщення, розмір та склад земельних ділянок у кінотеатрів, відеокомплексів, театрів, клубів, центрів дозвілля визначаються згідно вимог ДБН 360; ДБН 2.4.-1; ДБН В. 2.2.-9 з урахуванням ДержСанПіН 173, СанПіН 2605, НРБУ. Розмір ділянок для будівництва необхідно приймати з розрахунку для кінотеатрів і відео комплексів - 3-5 кв.м. на одне місце у залі для глядачів . Отже при місткості кінотеатру - 400 глядачів, площа земельної ділянки повинна становити 0,12 га. Таким чином , земельна ділянка по вул. Леніна,9 в смт. Недригайлів, яка належить першій третій особі , розташована в межах встановлених технічною документацією по землеустрою і не є перешкодою використання земельної ділянки та будівлі кінотеатру « Україна». Як вбачається з технічної документації ,під'їзд до суміжної ділянки , що належить позивачу здійснюється з іншого боку, що відповідає генеральному плану смт. Недригайлів.
Згідно повідомлення від 02.02.2010р. № 263 , наданого Головним управлінням МНС України в Сумській області 28-А самостійна державна пожежна частина смт. Недригайлів , земельна ділянка першої третьої особи - ОСОБА_2 не перешкоджає проведенню оперативних дій підрозділами пожежної охорони на об'єкті кінотеатр Україна».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка загальною площею 661 кв .м. належить першій третій особі на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2002р., зареєстрованого в реєстрі за № 2425 , серія ВАВ № 791175, документація погоджена інспектуючи ми службами району з суміжними землевласниками, розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складені документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку першої третьої особи.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
При таких обставинах, суд вважає, що позивач, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України , не довів у встановленому Законом порядку обґрунтованість та правомірність своїх позовних вимог, так як не подав доказів , на підставі яких можна вважати , що рішення відповідача приймалося всупереч діючому законодавству , тому його вимоги є необґрунтованими, безпідставними і не підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного ,керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського кодексу України , суд
1. В задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( 40030, АДРЕСА_1) - відмовити.
СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО
Суддя