Провадження №2/235/385/20
Справа №235/8874/19
(заочне)
30 березня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Величко О.В.,
при секретарі Комаровій О.С.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Покровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центр надання адміністративних послуг м.Покровськ, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг м.Покровськ, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі, окрім неї, зареєстрований відповідач, шлюб з яким розірвано в квітні 2010 року. З грудня 2018 року відповідач в квартирі не проживає і добровільно знятися з реєстрації бажання не виявляє. Посилаючись на вимоги ст.405 ЖК України, позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням за вказаною адресою.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач, належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав (а.с.28,36,49,50).
Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась, подала заяву, за змістом якої просить розглянути справу на розсуд суду без участі її представника (а.с.29,38,43,48).
Відповідно до ст.280 ЦПК України у справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області за реєстром 6532 від 10.11.2004 (а.с.13-16). Шлюб між позивачкою та відповідачем, укладений 18.02.2005, розірвано на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09.04.2010, рішення набрало законної сили 20.04.2010 (а.с.11,12).
За змістом довідки Родинської міської ради від 12.12.2019, у вказаній квартирі зареєстрована позивач з 30.11.2004 та відповідач ОСОБА_2 з 23.04.2008, що підтверджено даними посвідки на постійне проживання в Україні від 22.05.2018 (а.с.9,17).
Отже, судом встановлено, що відповідач як член сім'ї власника проживав у спірній квартирі, набув право користування житлом та зареєстрував своє місце проживання у встановленому законом порядку.
Відповідно до акту, складеного та підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_2 , засвідченого головою ОСББ «Маяковського-5 м.Родинське», відповідач з 12 грудня 2018 року в спірній квартирі не проживає (а.с.18).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійснені власником права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦК України).
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Частиною 1 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до Постанови №5 Пленуму ВССУ від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.
Оскільки квартира перебуває у власності позивача, відповідач проживав у квартирі як член сім'ї власника, між вказаними особами як суб'єктами сервітутного правовідношення виникли відносини щодо користування спірним житлом, що регулюється саме нормами ст.405 ЦК України, враховуючи вищезазначені норми права та обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 156 ЖК України, ст.405 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 229, 263-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центр надання адміністративних послуг м.Покровськ, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст виготовлено 30.03.2020.
Суддя: