233 № 242/6366/19
30 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.,
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди і супроводу батька,-
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області на підставі ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2019 року надійшла цивільна справа за вказаним позовом, в якому ОСОБА_1 просила надати дозвіл на багаторазовий перетин кордону до усіх країн світу, у тому числі, країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу, Сполучених штатів Америки, Австралії, Арабської республіки Єгипет, Туреччини, Російської Федерації, Білорусі, Грузії, Ізраїлю, та перетин лінії розмежування з окупованими територіями Донецької та Луганської областей дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_3 в будь-який час до досягнення дитиною 16-річного віку.
В обґрунтування вказаних вимог, позивач посилалася на те, що вона разом із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в м. Донецьк - на тимчасово окупованій території України. Відповідач є громадянином Російської Федерації та надавав згоду на виїзд дитини за кордон у супроводі матері, підпис якого було посвідчено нотаріусом РФ. Проте надана ним згода суперечить вимогам чинного законодавства України в зв'язку з чим, перетин дитиною кордону України неможливий. Поїздки до вищезазначених країн позивач з дитиною має намір здійснювати виключно в інтересах дитини для спілкування з родичами, медичного обслуговування та забезпечення повноцінного відпочинку, для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану її здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку. Конкретні дати поїздок наразі не заплановані, оскільки позивачу невідомо чи буде надано дитині дозвіл на виїзд за межі України без згоди та супроводу батька.
Відповідач ОСОБА_3 надав відзив на позов, в якому не заперечував проти позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлялися належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 79, складений 13.02.2009 р. Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Донецької області), копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації та з 30.07.2019 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина РФ, копія якого долучена до матеріалів справи. Відповідно до інформаційної довідки від 20.12.2019 року, наданої ГУ ДМС України в Донецькій області, ОСОБА_3 на момент подачі заяви про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач надав згоду на виїзд дитини ОСОБА_4 за межі України протягом трьох років з метою туризму в країни близького та далекого зарубіжжя, підпис на якій був засвідчений нотаріусом Балашихинського нотаріального округу Московської області. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України, копія якого долучена до матеріалів справи.
Статтею 1 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» гарантовано право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно з ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
За змістом ч. 1 ст. 3, ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII), та ч. 7 і ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У ст. 141 СК України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини. За змістом ст. 157 цього Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років має право на вільний самостійний виїзд за межі України.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ (керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 14 квітня 2017 року № 222ог, в п. 5.1.1 встановлено, що в'їзд на тимчасово неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57.
Постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 р. затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України, відповідно до п. 3-5 яких передбачено, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16 річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18 річного віку.
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, у супроводі одного з батьків або в супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон, а також без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка (штамп) про взяття на постійний консульський облік у закордонній дипломатичній установі України або перебування такого громадянина на постійному консульському обліку підтверджується довідкою про перебування на консульському обліку, яка формується з використанням засобів відомчої інформаційної системи МЗС.
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається , зокрема у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків та у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб.
Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок такого виїзду.
З вищевказаних норм права вбачається, що дитина може виїжджати за кордон за визначеними батьками підставами: країною перебування та встановленого терміну перебування за кордоном, який необхідний для реалізації такої мети виїзду.
Якщо згоди між батьками щодо такого виїзду не має, один з батьків має право звернутися до суду з позовом до другого з батьків задля отримання дозволу на таку поїздку. Отже, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків може бути ухвалено за наявності підстав визначених відповідними Правилами, а саме: із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини з території України до досягнення дитиною 16-річного віку без згоди одного із батьків, суперечить вищевказаним нормам матеріального права, змісту положень ст.ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав і обов'язків батьків відносно виховання дитини.
Відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що відповідач проживає в іншій країні, та не заперечує проти задоволення позову, проте надана ним згода на виїзд дитини за межі України не відповідає вимогам чинного законодавства України, відповідно до якого виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, у супроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон, а з позовної заяви вбачається, що позивач бажає оздоровити дитину, зважаючи на те, що дитина досягла шкільного віку та найближчий час для відпочинку разом з дитиною є шкільні літні канікули та в цей час позивач має намір відвідувати м. Донецьк, де позивач має зареєстроване місце проживання, перетинаючи лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позов в частині надання дозволу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецьку Донецької області, дозволу на виїзд через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей до м. Донецьк Донецької області в період з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року в супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_3 , що відповідатиме інтересам дитини.
Разом з тим, враховуючи те, що позивачем так і не були визначені конкретні поїздки із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі та відповідно не були надані відповідні докази, що підтверджують вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог в частині надання дозволу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на багаторазовий виїзд до усіх країн світу, у тому числі, країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу, Сполучених штатів Америки, Австралії, Арабської республіки Єгипет, Туреччини, Російської Федерації, Білорусі, Грузії, Ізраїлю, та перетин лінії розмежування з окупованими територіями Донецької та Луганської областей у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_3 в будь-який час до досягнення дитиною 16-річного віку.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 року у справі 643/1090/17, відповідно до якої надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положеннь ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди і супроводу батька - задовольнити частково.
Надати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецьку Донецької області, дозвіл на виїзд через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей до м. Донецьк Донецької області в період з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року в супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_3 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (семисот шістдесяти восьми) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя