Справа № 234/20299/18
Провадження № 2/234/107/20
03 березня 2020 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лутай А.М.
при секретарі - Пагуліч Д.Г.
за участю: представника позивача - Трун О.В.
представника відповідача - Павленко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист майнових прав, -
Позивач ОСОБА_1 02.01.2019р звернулася до Краматорського міського суду з вищезазначеним позовом, вказуючи, що за місцем її проживання, у відділенні ТВБВ №10004/01 Донецького обласного управління АТ «Ощадбанку», відповідача у справі, було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 на її ім'я, на який перераховуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини. На даний час на рахунку приблизно 47000грн. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території частини Донецької області, вона виїхала за межі України та територію РФ, де у 2017 році отримала громадянство цієї країни. Свої вимоги мотивує тим, що на даний час строк дії картки закінчився, та 09.08.2018 року працівники відділення відповідача у м.Білозерське відмовилися надати кошти з карткового рахунку № НОМЕР_1 та відмовилися приймати будь-які заяви з приводу отримання належних їй коштів. Вказує, що під час звернення до Обласного відділення у м.Краматорську отримала роз'яснення, що нову картку, а також кошти, які наявні на картковому рахунку № НОМЕР_1 вона ( ОСОБА_1 ) може отримати лише після встановлення факту, що вона ( ОСОБА_1 ) в минулому громадянка України та як громадянка РФ на даний час є однією й тією ж особою, у зв'язку з чим 01.10.2018р вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Однак, ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2018р їй ( ОСОБА_1 ) було відмовлено у відкритті провадження у справі, а постановою Донецького апеляційного суду від 22.11.2018р вищевказану ухвалу суду від 02.10.2018р залишено без змін та зазначено, що в даному випадку йде мова про захист майнових прав ОСОБА_1 , які порушуються ПАТ «Ощадбанк» в особі філії Донецького обласного управління. Зазначила, що відмовляючи їй ( ОСОБА_1 ) у наданні коштів, відповідач посилався, що надання нею паспорту громадянина РФ створило перешкоди для ідентифікації та з верифікації клієнта. Однак, перелік ідентифікаційних даних для встановлення клієнта передбачено ст.9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» і дана норма Закону не містить вимоги про встановлення вищевказаних юридичних фактів, а також така вимога не передбачена і Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492. Вважає, що відповідачем незаконно позбавлено її ( ОСОБА_1 ) права на розпорядження її грошовими коштами. Просить розірвати договір про обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий у відділенні ТВБВ №10004/01 ДОУ АТ «Ощадбанку», укладений між нею ( ОСОБА_1 ) та ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії ДОУ ПАТ «Державний ощадний банк України»; зобов'язати відповідача виплатити їй ( ОСОБА_1 ) через касу банку залишок коштів по вищевказаному картковому рахунку.
Представник п озивачки ОСОБА_3 , позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, та у судовому засіданні надала пояснення аналогічні тим, що зазначені у позові.
Представник відповідача - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову через його необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що позивачкою документально не доведено факт її звернення до відділення банку, в свою чергу проведення внутрішньобанківського дослідження обставин під час підготовки до позову не знайшло підтвердження факту звернення позивачки до банку, тому факт її звернення до банку за період з 08.08.2018р по теперішній момент Банк не визнає. З доказів, які додані позивачкою до позовної заяви вбачається, що остання, на момент звернення до суду з позовною заявою, є громадянкою України, а тому станом на 08.08.2018р позивачка також була громадянкою України. Паспортні данні, визначені у копії паспорту громадянки України ОСОБА_1 повністю співпадають з даними, визначеними у договорі №2317834 від 09.10.2014р, укладеному між громадянкою України ОСОБА_1 і ПАТ «Державний ощадний банк України». Зазначає, що згідно до п.4.1 договору №2317834 від 09.10.2014р позивачка має право звернутися з прямим зверненням до Відповідача з відповідною заявою про розірвання договору та закриття рахунку. Проте, відсутність такого звернення вказує на факт відсутності спору між позивачем та Відповідачем щодо вимоги про розірвання договору. Також зазначив, що правовідносини між клієнтами банку, як споживачами банківських послуг та банками регулюються низкою нормативних актів від Цивільного Кодексу до спеціальних нормативних актів, які видаються Національним банком України. Звертає увагу, що у відповідності до статті 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Саме так позивачці за її зверненням було відкрито поточний рахунок з наданням платіжної картки, про що було укладено договір №2317834 від 09.10.2014р. При цьому, під час відкриття рахунку Відповідачем з дотриманням усіх вимог Закону України, було проведено верифікацію та ідентифікацію Позивачки саме як громадянки України відповідно до паспорту громадянина України та внесено до ідентифікаційних даних реєстраційний номер облікової картки платника податків України (ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізична осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів). Зазначає, що обов'язок проведення верифікації та ідентифікації клієнта суб'єктом первинного моніторингу, яким є відповідно до законодавства України будь-яка банківська установа, а як наслідок - і сам відповідач, встановлений пунктом 2 частини 2 статті 6 Закону «Про фінмоніторинг». Статтею 9 останнього Закону визначено умови та порядок проведення верифікації та ідентифікації, та фактично цією статтею встановлюється «Суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють: 1) для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової карти, платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів)». Вимоги щодо ідентифікації клієнта обумовлені нормами положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджено постановою правління НБУ від 26.06.2015р №417. Пунктом 62 зазначеного положення встановлено, що Банк зобов'язаний уточнювати інформацію щодо ідентифікації і вивчення клієнта: «2) не рідше одного разу на рік, якщо ризик проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму оцінюється банком як високий; 3) не рідше одного разу на два роки, якщо ризик проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму оцінюється банком як середній. Для інших клієнтів строк уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років.» Посилаючись на ч.2 ст.10 Закону «Про фінамоніторинг», вказує, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії). Відповідно до статті 2 Закону України від 18.01.2001р «Про громадянство України» визначено, що Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно- територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України...». Таким чином, вважає, що у випадку, якщо б позивачка зверталась до відділення банку з документами, які підтверджують набуття громадянства іншої держави, її просили б надати документальне підтвердження зміни громадянства України на інше громадянство, а у випадку відсутності таких документів - документи, які засвідчують її особу саме як громадянки України - паспорт громадянина України. Одночасно, у випадку надання нею заяви на видачу готівки, якщо б не було можливості проведення її ідентифікації, як громадянки України з встановленням належних ідентифікаційних даних позивачці було б надано письмову відмову. У зв'язку з тим, що позивачка не додає до позову письмову відмову у здійсненні банківської операції з видачі готівки, можливо стверджувати, що позивачка з відповідною заявою про видачу готівки до відділення банку не зверталася. Крім того зазначив, що відповідно до пункту 7.16. Інструкції «Фізична особа-резидент, яка виїжджає/виїхала на постійне місце проживання за кордон (до паспорта громадянина України/паспорта громадянина України для виїзду за кордон унесені відомості шляхом проставлення штампа/унесення інформації до безконтактного електронного носія про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання) і набуває/набула статусу нерезидента, закриває поточні рахунки в національній та іноземних валютах, які були раніше відкриті їй як резиденту, і відкриває рахунки як фізична особа-нерезидент. Залишок коштів з рахунку фізичної особи-резидента перераховується на рахунок цієї фізичної особи, відкритий як нерезиденту». Тобто, якщо позивачка посилається на той факт, що на поточний момент вона є нерезидентом України, вона повинна була надати відповідні підтверджуючи документи на засвідчення цього факту. Щодо другої позовної вимоги: «Зобов'язати ПАТ «Державний Ощадний банк України»…. виплатити ОСОБА_1 через касу банку залишок коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 , представник відповідача вказав, що позивачка не наводить доказів, якими вона підтверджує порушення її права на отримання грошових коштів та також не надає доказів відмови у виплаті їй залишку грошових коштів на рахунку. З огляду на вищезазначене стверджує, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають. Просить в частині позовної вимоги «Розірвання договору про обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий у відділенні ТВБВ №10004/01 Донецького обласного управління AT «Ощадбанк», укладений між позивачкою і Банком, провадження закрити за відсутністю предмету спору, а в іншій частині позову ОСОБА_1 до Банку відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, вивчивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд знаходить заявлений позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2014 року між відділенням ТВБВ №10004/01 Донецького обласного управління АТ «Ощадбанку» та ОСОБА_1 укладено Договір №2317834 «Про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки», відповідно до якого позивачці відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та надано Платіжну картку.
Відповідно до п.4.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх обовьязків, встановлених Договором, Правилами, Тарифами та закриття Рахунку. Клієнт має право в будь-який момент дії Договору ініціювати розірвання цього Договору шляхом звернення до Банку із заявою про закриття Рахунку та припинення дії Картки, за умови здійснення розрахунків з Банком у повному обсязі.
Згідно наданої відповідачем виписки по поточному рахунку № НОМЕР_1 залишок грошових коштів на рахунку становить 47 780,87 грн.
Як зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 09.08.2018 року звернулася до відділення відповідача у м. Білозерське з приводу закриття рахунку та виплати їй залишку грошових коштів, проте працівники вказаного відділення відмовилися надати їй кошти та приймати від неї будь-які заяви.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , мати позивачки, пояснила, що її донька ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 р приїхала з РФ для закриття рахунку та зняття коштів - аліменти. Коли дочка прийшла до відділення банку в м. Білозерське. Однак, працівники Банку дізнавшись, що клієнтка громадянка РФ, відмовилися приймати заяву від неї та запропонували звернутися до суду для підтвердження її особи. Зазначила, що ОСОБА_1 письмової заяви не подавала до Банку, так як їй необхідно було уїжджати.
Свідок ОСОБА_6 , колишній працівник АТ «Ощадбанк» у відділенні №5 в м.Білозерське, у судовому засіданні пояснила, що більше року тому ОСОБА_1 зверталась до Банку з приводу отримання грошових коштів з картки, термін дії якої сплинув, тому вона ( ОСОБА_6 ) запропонувала позивачці відкрити нову картку. Однак, для цього необхідно було закрити рахунок, що здійснюється з дозволу обласного управління АТ «Ощадбанк», та надати сканкопії документів. Зазначила, що в паспорті громадянина України, який надала позивачка, стояла червона печатка РФ. За той час, коли вирішувалося питання закриття рахунку, позивачка поїхала в обласне управління та влаштувала там скандал, після чого повернулася до відділення №5, надавши вже паспорт громадянки РФ. Проте, ОСОБА_1 було відмовлено у закритті рахунку та отриманні коштів, і запропоновано звернутися до суду. Вона ( ОСОБА_6 ) не пам'ятає, чи надавала позивачка якісь заяви, чи ні.
01 жовтня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що вона в минулому громадянка України та вона ( ОСОБА_1 ) громадянка Російської Федерації на даний час є однією і тією ж особою, та належності їй карткового рахунку № НОМЕР_1 у відділенні №10004/01 Донецького обласного управління АТ «Ощадбанку». Встановлення вказаних фактів їй було необхідним для отримання сум аліментів, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 .
Ухвалою Красноармійського суду Донецької області від 02.10.2018 року, залишеною в подальшому без змін Донецьким апеляційним судом, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 було відмовлено та роз'яснено їй право звернутися до суду з позовною заявою в порядку позовного провадження.
Отже, суд вважає встановленим факт звернення позивачки до відповідача з вимогою про закриття рахунку та виплату їй залишку грошових коштів, а також факт відмови відповідача здійснити ці дії.
З огляду на вказане, доводи представника відповідача про те, що відсутні докази звернення позивачки до банку та відмови у виплаті їй залишку грошових коштів на рахунку, є безпідставними.
Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.319 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч.ч.1, 3 ст.1066 ЦК України).
Частиною 1 ст.1074 ЦК України встановлено заборону обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Відповідно до ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Відповідно до частини 6.1, 6.3 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки: поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до п.1.3 вказаної Інструкції клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (п.2.3 Інструкції).
Відповідно до п.20.1 Інструкції поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та визнання фізичної особи банкрутом (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи (у тому числі фізичної особи-підприємця) - на підставі свідоцтва про смерть; на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.
Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із заявою клієнта тощо] (п.20.6 Інструкції).
Відповідно до ч.ч.1,9 ст.9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта).
Суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:
- для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії;
При цьому, відповідно до ч.15 ст.9 вказаного Закону ідентифікація клієнта не є обов'язковою у разі проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані або верифіковані згідно з вимогами закону.
Зважаючи на положення викладених вище норм діючого законодавства, з урахуванням встановлених судом обставин, непорушності права власності особи, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачці у закритті банківського рахунку та виплаті залишку грошових коштів на рахунку, оскільки, як встановлено у судовому засіданні 09.08.2018 року позивачка звернулася до відповідача з приводу закриття рахунку і виплати їй грошових коштів, та надала необхідні для цього документи.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, розірвати договір №2317834 «про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки», укладений 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» а також зобов'язати відповідача» виплатити ОСОБА_1 залишок коштів на банківському рахунку № НОМЕР_2 ) (колишній рахунок № НОМЕР_1 ).
Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - ДОУ АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 409,60грн.
Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист майнових прав - задовольнити.
Розірвати договір №2317834 «про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки», укладений 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».
Зобов'язати Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася в м.Донецьк, через касу банку залишок коштів на банківському рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) (колишній рахунок № НОМЕР_1 ).
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (84302, м.Краматорськ, вул.Сіверська, 54, ЄДРПОУ 093347702) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася в м.Донецьк, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 03.03.2020р.
Головуючий суддя: А.М.Лутай