Справа № 263/3673/20
Провадження №: 2-о/263/252/2020
про залишення заяви без руху
31 березня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Шатілова Л.Г., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Друга Маріупольська державна нотаріальна контра, про встановлення факту родинних відносин, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про встановлення факту родинних відносин.
У своїй заяві заявник просить встановити факт того, що ОСОБА_2 (гречанка за національністю) є її матір'ю, а ОСОБА_3 (гречанка за національністю), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною бабусею ОСОБА_1 .
Ознайомившись із матеріалами заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч. 1 ст. 293 ЦПК України вказує, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 їй необхідне для отримання спадщини, яка відкрилась після смерті останньої, тому у разі прийняття судом позитивного рішення може бути порушено права інших спадкоємців. Таким чином, заявниці слід залучити до участі у розгляді справи належних заінтересованих осіб, а саме: інших спадкоємців за законом і заповітом, а у разі їх відсутності - територіальну громаду в особі Маріупольської міської ради. При цьому, слід зазначити, що Друга Маріупольська державна нотаріальна контра, інтереси якої не зачіпаються, не може бути заінтересованою особою у даній категорії справ.
З пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами убачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд звертає увагу заявника на необхідність уточнення вимог, вказаних в заяві про встановлення факту родинних зв'язків, оскільки вказана заява містить скриті вимоги щодо встановлення факту національної приналежності заявниці, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у цивільній справі Справа № 398/4017/18.
Згідно зі ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки положеннями цього Кодексу, які регулюють питання щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, не врегульоване питання про залишення заяви про встановлення факту без руху, то суд застосовує аналогію закону та вважає, що таку можливо залишити без руху відповідно до положень ч. 1 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Аналогічні положення визначені Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003., що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.
Так, пункт 5.27 даного стандарту зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.
Як вбачається з доданих до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення документів, які надані заявником на підтвердження обставин, викладених у заяві, останні не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених уст.318 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Таким чином, заява підлягає залишенню без руху до усунення заявником вказаних порушень ст. 318 ЦПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 2, 175-177, 185, 260, 315 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 , заінтересована особа - Друга Маріупольська державна нотаріальна контра, про встановлення факту родинних відносин.
Строк для усунення недоліків не може перевищувати 10-ти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Шатілова