ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 березня 2020 року м. Київ № 640/6151/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчук А.Б., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових
Стрільців, буд. 17),
Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ,
вул. Хорива, буд. 11а)
про скасування рішення в частині, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить: скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №337 від 13 лютого 2020 року в частині включення до пулу активів, що складаються з прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, векселів та майнових прав, що випливають з векселів, нерухомості, майнових прав на нерухомість ПАТ «Банк «Київська Русь», майна, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А-IV загальною площею 5 736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул АДРЕСА_2 .
З обґрунтування позовної заяви вбачається, що оскаржуване рішення №337 від 13 лютого 2020 року про включення майнових прав на майно, що належить позивачу до пулу GL18N016951 для проведення відкритих торгів (голландського аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ «Банк «Київська Русь», порушує майнові права позивача на належне їй майно.
Суд зазначає, що підстави позовної заяви зводяться фактично до незгоди позивача із порушенням її майнових прав та інтересів.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статі 4 вказаного Закону, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до частин 1-2 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об'єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.
За приписами частин 1-7 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.
Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.
З метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.
Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:
1) на відкритих торгах (аукціоні);
2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.
Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:
1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;
2) об'єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об'єктів;
3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;
4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;
5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об'єкти або пули активів;
6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.
Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.
Також необхідно вказати, що відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб входить утворення колегіальних органів з питань консолідації та продажу активів різних банків та затвердження положення про них.
На виконання зазначених повноважень Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 квітня 2019 року №963 «Про утворення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків» було утворено Комітет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків, а також затверджено Положення про Комітет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків (надалі також - Положення).
Згідно з пунктами 2-4 вказаного Положення комітет є постійно діючим колегіальним органом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), що здійснює діяльність у сфері управління майном (активами) неплатоспроможного банку, який виводиться з ринку Фондом, та/або банку, що ліквідується на підставі частини другої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - банк), включаючи передпродажну підготовку такого (таких) майна (активів) для подальшого продажу та продажу майна (активів) такого банку.
Комітет у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями виконавчої дирекції Фонду, а також цим Положенням.
Метою діяльності Комітету є забезпечення організації заходів щодо управління майном (активами) одного або кількох банків, забезпечення його/їх продажу за найвищою вартістю.
У п. 6 Положення встановлено, що Виконавча дирекція Фонду своїм рішенням делегує Комітету всі або частину своїх повноважень з питань, визначених пунктом 7 цього Положення, та встановлює їх обсяг.
Питання, розгляд яких не віднесено до делегованих Комітету повноважень, можуть бути вирішені шляхом прийняття рішень виконавчої дирекції Фонду відповідно до законодавства.
Перелік повноважень Комітету наведений у пункті 7 Положення.
Рішення Комітету, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання структурними підрозділами, працівниками Фонду, у тому числі уповноваженими особами Фонду. (п. 12 Положення).
З огляду на вищенаведене в сукупності, оскаржуване рішення є формою реалізації функцій забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі, визначення порядку реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури.
Водночас, відповідачі у спірних правовідносинах не діють як суб'єкти владних повноважень і не здійснюють жодних управлінських функцій щодо позивача.
Враховуючи, що наслідком прийняття оскаржуваного рішення позивач вважає порушення своїх майнових прав, суд приходить до висновку що даний спір підлягає розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За приписами частин 2, 6 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Тому, позивачу необхідно роз'яснити, що виходячи з приватно - правового характеру даного спору та з огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про скасування рішення в частині.
2. Роз'яснити позивачу, що даний спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
3. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.Б. Федорчук