18 березня 2020 року справа № 580/510/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №228 від 14.02.2007 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №536 від 07.08.2013 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228”, а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №228 від 14.02.2007 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №536 від 07.08.2013 “Про внесення змін по пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228”, а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2019 року та до виникнення зміни, чи припинення спірних правовідносин.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є особою з інвалідністю 2 групи, має право на пільги, встановлені для потерпілих від Чорнобильської катастрофи та не має власного автомобіля. З 23.01.2013 позивач перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації для забезпечення автомобілем із звичайним керуванням на пільгових умовах та отримує відповідну компенсацію. В жовтні 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць. Проте відповідач відмовив позивачу в такій виплаті та зазначив, що така виплата має здійснюватись двічі на рік, рівними частинами, а не щомісячно. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує її права.
Відповідач проти позову заперечив. 05.03.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік у березні за перше півріччя та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення. Розмір та нарахування грошової компенсації здійснюється щороку після прийняття бюджету на поточний рік. Відповідно до заяви позивача від 02.08.2019 розпорядженням на компенсацію витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів (транспортне обслуговування інвалідів) їй було призначено компенсацію в розмірі 29% на підставі листа територіального сервісного центру №7145 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ м. Золотоноша №31/23/45-455п від 17.08.2019, про те що автомобіль ВАЗ 21122 з 01.08.2019 перереєстровано на нового власника. У вересні 2019 року призначена позивачу компенсація не була внесена до списків для виплати, оскільки розпорядження на виплату компенсації, затверджене Департаментом соціального захисту населення 16.09.2019, надійшло до управління 02.10.2019, на час коли вже надіслані списки були опрацьовані Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат м. Черкаси. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
10.03.2020 позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ухвалою суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 07.02.2020 без виклику учасників справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації 21.02.2020 отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 17.02.2020, проте пояснень щодо позову не надав.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.05.2007 позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи, як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.08.2018 позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Згідно довідки Територіального сервісного центру №7145 Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області №31/23/45-433 від 01.08.2019 станом на 01.08.2019 відсутні зареєстровані за позивачем транспортні засоби.
Згідно листа Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації №787-05 від 12.11.2019 розмір компенсації на транспортне обслуговування у 2019 році становить 445 грн.
18.11.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошової компенсації на транспортне обслуговування виходячи з 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Відповідач листом №3482/13 від 27.11.2019 повідомив позивача, що відповідно до розпорядження на виплату компенсації, затвердженого Департаментом соціального захисту населення 16.09.2019, позивачу на підставі її заяви від 02.08.2019 призначена грошова компенсація у розмірі 29%, яке надійшло до управління 02.10.2019 за вих. 3212/13. Списки на виплату компенсацій були створені та направлені управлінням 09.08.2019 вих. №2564/13 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат м. Черкаси для проведення виплати. Виплата компенсації буде здійснена у березні 2020 року з урахуванням попереднього періоду.
З листа Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації №02/04-01.1-01-17/3029/02/04-01.1-01-18 від 11.12.2019 вбачається, що позивач з 23.01.2013 перебуває на обліку для забезпечення автомобілем із звичайним керуванням на пільгових умовах. Станом на 13.12.2019 черга позивача серед осіб з інвалідністю, які мають право на забезпечення автомобілем у порядку загальної черги - 1217.
З листа відповідача №13/3755 від 26.12.2019 вбачається, що автомобіль ВАЗ 21122 з 01.08.2019 перереєстровано з позивача на нового власника, про що відповідач 03.09.2019 отримав лист вх. №2899/13.
Вважаючи бездіяльність щодо нарахування та виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-ІV від 06.10.2005 (далі - Закон №2961).
Згідно частини 1 статті 28 Закону №2961 грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.
Згідно частини 2 статті 28 Закону №2961 грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.
Згідно частини 3 статті 28 Закону №2961 після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.
Згідно частини 6 статті 28 Закону №2961 порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №228 від 14.02.2007, якою затверджений Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі - Порядок №228).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №228 від 14.02.2007 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №536 від 07.08.2013) визначено, що грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Підпунктом 2 пункту 14 Порядку №228 визначено, що компенсація на транспортне обслуговування призначається інвалідам та дітям-інвалідам, які перебувають на обліку для пільгового забезпечення автомобілями.
Таким чином, згідно вказаних приписів, право на отримання компенсації на транспортне обслуговування у розмірі 29% прожиткового мінімуму, мають особи з інвалідністю, які перебувають на обліку для пільгового забезпечення автомобілями.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, з 23.01.2013 перебуває на обліку для забезпечення автомобілем із звичайним керуванням на пільгових умовах та з 01.08.2019 у позивача припинилось право власності на автомобіль ВАЗ 21122.
Отже, з огляду на зазначене, право на отримання компенсації на транспортне обслуговування у розмірі 29% прожиткового мінімуму виникло у позивача з 01.08.2019 і не заперечується відповідачем.
Пунктом 5 Порядку №228 визначено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування встановлений законодавством.
Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.
Зокрема, положення пункту 2 постанови № 228 та пункту 5 Порядку №228 треба розуміти так, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.
Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №550/196/16-а.
Судом встановлено, що позивачу було з 02.08.2019 призначено компенсацію на транспортне обслуговування з розрахунку 29% місячного розміру прожиткового мінімуму на 2019 рік, а не за кожний місяць 2019 року.
Враховуючи викладене, відповідач протиправно зменшив розмір компенсації позивачу на транспортне обслуговування, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з дати, з якої у позивача виникло право на її отримання, а саме з 01.08.2019.
Позовні вимоги в частині здійснення нарахування та виплати компенсації на транспортне обслуговування у розмірі 29% за липень 2019 року задоволенню не підлягають, оскільки таке право виникло у позивача 01.08.2019 після припинення права власності на автомобіль ВАЗ 21122.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (вул. Шевченка, 49, м. Канів, Черкаська область, 19003, код ЄДРПОУ 25660476) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) компенсації на транспортне обслуговування, в розмірі 29% від місячного розміру прожиткового мінімуму на 2019 рік за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 у сумі 445 грн.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (вул. Шевченка, 49, м. Канів, Черкаська область, 19003, код ЄДРПОУ 25660476) здійснити перерахунок суми компенсації на транспортне обслуговування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з урахуванням вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №228 від 14.02.2007 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на кожен місяць за період з 01.08.2019 по 31.12.2019, та виплатити компенсацію на транспортне обслуговування з врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий суддя А.В. Руденко