ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 березня 2020 року м. Київ № 826/12264/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест»
доГоловного управління ДФС у м. Києві
проскасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року №0005391404.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2016 року відкрито провадження у справі.
У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.
Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.
Ухвалою від 19.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 29.06.2017, яке в подальшому відкладалось у зв'язку з неявкою представника позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що під час проведення перевірки встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту в сумі 812 000,00 грн, внаслідок чого оскаржуване ППР є цілком правомірним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
29 квітня 2016 року відповідачем на підставі акта перевірки №57/26-15-14-04-05/32592730 від 12.04.2016, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:
- 0005391404, яким позивачу за порушення пп.44.1, 47.1.1, 198.1, 198.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1 015 000,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 812 000,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 203 000,00 грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах завищення позивачем податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 на суму 812 000,00 грн.
Позиція позивача полягає в тому, що податковий кредит у спірній сумі насправді був сформований за рахунок ДП «Мілкіленд-Україна», а не за рахунок ФОП ОСОБА_1 .
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд вважає за необхідне відзначити, що питання «товарності» господарських операцій не є предметом доказування в рамках даної справи.
При вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог суд звертає увагу на ідентифікаційні коди контрагентів позивача, зокрема: ідентифікаційним кодом ФОП ОСОБА_1 є НОМЕР_1 , а ідентифікаційним кодом ДП «Мілкіленд-Україна» є 24255176.
Так, згідно поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року із Додатком №5 (а.с.36 - 39 том 1), останнім сформовано податковий кредит за даний звітний податковий період всього в сумі 1 643 557 грн, в тому числі за рахунок ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на суму 1 624 000,00 грн.
В той же час, ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) подано до контролюючого органу додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року від 19.08.2015 №9174516686, згідно якого відображено взаємовідносини з ТОВ «Кристалл-Інвест» на суму постачання 4 060 000 грн (без ПДВ), ПДВ 812 000 грн.
Передумовою формування зазначених показників податкової звітності в спірній сумі ПДВ 812 000 грн стали наступні обставини.
На виконання усного Договору поставки будівельних матеріалів, ФОП на користь позивача виписано податкові накладні від 30.07.2015 №№2541, 2542, 2543 на суму ПДВ 812000 грн.
Вищезазначені податкові накладні зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних з відповідною номенклатурою (ламінована підлога, скловата, штукатурка гіпсова, блок, плита, тощо), що учасниками спору не заперечується.
Згідно банківських виписок ТОВ «Кристалл-Інвест» перерахувало кошти ФОП ОСОБА_1 за будівельні матеріали, а саме:
- платіжним дорученням № 6 від 30.07.2015 року на загальну суму 1 009 959,30 грн, в т.ч. ПДВ 168 326,55 грн;
- платіжним дорученням № 4 від 30.07.2015 року на загальну суму 1 091 283,08 грн, в т.ч. ПДВ 181880,51 грн;
- платіжним дорученням № 5 від 30.07.2015 року на загальну суму 2 770 757,62 грн, в т.ч. ПДВ 461 792,94 грн.
Сума ПДВ по даним платіжним дорученням становить 812 000 грн.
У той же час, як було зазначено вище, в додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2015 позивачем задекларовано податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ФОП на суму 1 624 000,00 грн.
В подальшому, відповідно до листів позивача від 31.07.2015 року №5, 6, 7 ФОП ОСОБА_1 здійснив повернення коштів позивачу платіжними дорученнями:
- № 4016 від 31.07.2015 року на загальну суму 1 009 959,30 грн. в т.ч. ПДВ 168 326,55 грн;
- № 4017 від 31.07.2015 року на загальну суму 1 091 283,08 грн в т.ч. ПДВ 181880,51 грн;
- №4018 від 30.07.2015 року на загальну суму 2 770 757,62 грн. в т.ч. ПДВ 461 792,94 грн.
Сума ПДВ у складі повернутих коштів ідентичним чином становить 812 000 грн.
При цьому, як буквально зазначено в листах позивача від 31.07.2015 року №5, 6, 7 (а.с.91-93 том 1), причиною повернення коштів є помилковість їх перерахування.
Тобто, за самостійно наданими позивачем до матеріалів справи документами можна дійти наступного висновку: 1) 30.07.2015 позивач маючи на меті отримання від ФОП будівельних матеріалів перераховує останньому кошти, в т.ч. ПДВ 812 000 грн; 2) на наступний день, 31.07.2015, позивач приходить до висновку про помилковість такого перерахування коштів, внаслідок чого кошти у зворотному порядку повертаються позивачу, а отже, станом на 31.07.2015 позивач достовірно знає, що підстави для формування показників податкової звітності з ПДВ за наслідками взаємовідносин з ФОП за липень 2015 року відсутні.
Однак, незважаючи на це, в серпні 2015 року позивач подає до контролюючого органу відповідну податкову декларацію, в якій розшифровує самостійно власний податковий кредит в розрізі контрагентів на суму 1 624 000,00 грн, сформований за рахунок ФОП.
Під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити суду мети такий дій.
Разом з тим, ТОВ «Кристалл-Інвест» було подано розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) від 20.08.2015 № 9176013363, згідно якого було відкореговано (в бік зменшення) взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на суму поставки 4 060 000 грн, та суму ПДВ 812000 грн, в зв'язку з поверненням коштів (а.с.38 том 1).
В свою чергу ФОП ОСОБА_1 було подано розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) від 19.08.2015 № 9174516720, згідно якого було відкореговано (в бік зменшення) взаємовідносини з ТОВ «Кристалл-Інвест» на суму поставки 4 060 000 грн, та суму ПДВ 812000 грн.
Відповідно до п 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Таким чином, оскільки позивачем на власний розсуд задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 на суму 1 624 000,00 грн, який в подальшому самостійно скориговано в бік зменшення на суму 812 000,00 грн, а сума податкового кредиту, що лишилась - 812 000,00 грн (1 624 000 - 812 000) не підтверджена документами, визначеними п.44.1 Податкового кодексу України, контролюючий орган цілком правомірно збільшив позивачу грошове зобов'язання на таку суму, внаслідок чого оскаржуване ППР скасуванню не підлягає.
Посилання позивача на те, що податковий кредит у спірній сумі насправді був сформований за рахунок ДП «Мілкіленд-Україна», а не за рахунок ФОП ОСОБА_1 , судом відхиляються, адже по перше, позивачем самостійно задекларовано ПК по ФОП в сумі 1 624 000 грн, а по друге додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року не містить в собі контрагента з ідентифікаційним кодом 24255176, що відповідає ДП «Мілкіленд-Україна».
При цьому, правовий статус різниці між задекларованим і скоригованим податковим кредитом по ФОП в сумі 812 000 грн позивачем на час проведення перевірки не визначено з урахуванням ст.50 Податкового кодексу України, а отже, даний показник не має місця в податковій звітності з розрізі ФОП.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Кристалл-інвест» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32592730, адреса: 01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи,10).
Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович