17 березня 2020 року справа № 823/5411/15
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Паламаря П.Г.,
за участю секретаря Трегулова Б.Л.,
представника відповідачів - Корнієнко О.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції у Черкаській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Національної поліції у Черкаській області (далі - відповідач 2), в якій позивач, з урахуванням уточнених вимог, просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області Пустовара В.В. від 06.11.2015 №312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України ОСОБА_1 за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;
-зобов'язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції Золотоніського міського відділу (з обслуговування м. Золотоноша та Золотоніського р-ну) УМВС України в Черкаській області з дати його незаконного звільнення;
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Черкаській області щодо не призначення ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу посаду в ГУНП в Черкаській області, в порядку переведення, відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію”;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити ОСОБА_1 , в порядку переведення, на рівнозначну або нижчу посаду в ГУНП в Черкаській області, відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію”;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу проходження служби в органах Національної поліції України період його вимушеного прогулу з 06.11.2015 і по дату призначення на посаді в ГУНП в Черкаській області, а також присвоїти позивачу спеціальне звання у органах національної поліції;
-стягнути із Управління МВС України в Черкаській області та Головного управління Національної поліції в Черкаській області солідарно на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час його вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 11.06.2017 в сумі 38 942,40 грн.;
-допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді дільничного інспектора міліції Золотоніського міського відділу УМВС України в Черкаській області та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах одного календарного місяця.
-стягнути із відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір за розгляд даної адміністративної справи;
-встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
26.07.2018 ухвалою суду прийнято до свого провадження справу №823/5411/15.
11.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
17.03.2020 поновлено провадження у справі, зупиненого на підставі ухвали від 19.11.2018.
Позов мотивовано тим, що позивача звільнено за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства, без врахування відсутності обов'язкового попередження за два місяці про наступне звільнення і відсутності пропозицій щодо подальшого працевлаштування. Також позивач наголосив, що він виявляв бажання проходити службу в поліції, не відмовлявся від подальшого проходження служби в поліції, оскільки писав рапорт про прийняття до Національної поліції.
Позивач просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Представник відповідачів в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечував з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначив що позивача звільнено з огляду на набуття чинності Законом України “Про Національну поліцію” у зв'язку зі скороченням штатів із-за ліквідації органу державної влади. При цьому наголосив про відсутність рапорту позивача на продовження служби в Поліції.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 03.03.2014 у відповідності до наказу УМВС № 68 о/с від 02.04.2014.
Наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с по Золотоніському МВ УМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Золотоніського МВ УМВС України в Черкаській області, звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Тією ж датою МВС України прийняв наказ № 1388 про визнання такими, що втратили чинність, штатів органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України.
Суд звернув увагу, що підставою звільнення позивача зазначено Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію”.
Не погоджуючись із прийнятим УМВС рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд також встановив, що ОСОБА_1 з 12.06.2017 прийнятий на службу в Національну поліцію (трудова книжка НОМЕР_1 ).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI “Про Національну поліцію” (далі - Закон) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).
Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію” (далі - Закон № 565-ХІІ).
Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим суд враховує, що на час розгляду цієї адміністративної справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію” втратив чинність та набрав законної сили Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI “Про Національну поліцію”.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до п.1 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон України “Про Національну поліцію” опублікований в Голосі України, 06.08.2015 № 141-142, набрав чинності 07.11.2015 року. Проте, враховуючи п.1 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015 року.
Так, пунктом 8 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Тобто, суд зазначає, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону. Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.
Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Із аналізу пункту 9 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” випливає, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.
Згідно пояснень позивача, він 06 листопада 2015 року написав рапорт про прийняття до Національної поліції, який було подано до управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області.
Однак, матеріали справи не містять документальних доказів подання позивачем рапорту про звільнення та заяви до управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з приводу бажання бути прийнятим на службу до поліції.
Із довідок управління Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області та Головного управління Національної поліції України в Черкаській області встановлено, що рапорт позивача про звільнення з ОВС України у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції не надходив, так само як і заява про прийняття на службу до Національної поліції до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області не надходила.
Надані в судовому засіданні покази свідків, також не свідчать про подачу ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення Золотоніського МВ УМВС України в Черкаській області заяви про намір проходити службу в поліції, оскільки свідки не змогли пояснити щодо написання позивачем саме рапорту про продовження служби. При цьому зазначали, що останній можливо подавав заяву.
При цьому, покази свідків щодо написання рапорту різняться.
Таким чином, суд з'ясував, що ОСОБА_1 не виявив бажання проходити службу в поліції, оскільки жодних рапортів до УМВС України в Черкаській області останнім подано не було про, що також свідчить довідка УМВС України в Черкаській області від 24.02.2016 № 14/9-78.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 року. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Згідно із пп. "г" п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 року фактично ліквідовано територіальні органи МВС України в тому числі і Золотоніський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1388 “Про організаційно-штатні питання” скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України у Черкаській області, а отже подальше проходження позивачем служби в цих органах (використання на службі) є неможливим.
Згідно положень ст. 104 ЦК України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов'язки без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи без визначення правонаступника.
Оскільки в даному випадку має місце ліквідації органу публічного права, тому приписи ч. 3 ст. 36 КЗпП України в спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідачі як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваного наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За таких обставин, враховуючи, що станом на 06.11.2015 року позивач не був прийнятий на службу в органи поліції, суд приходить до висновку, що УМВС України у Черкаській області в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України прийняло оскаржуваний наказ від 06.11.2015 № 312 о/с.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають до відшкодування.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст рішення виготовлено 27.03.2020