ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 березня 2020 року м. Київ № 640/2856/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071,
м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного правління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити позивачу пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 03 лютого 2017 року.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення. При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби та жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.
На думку представника позивача, відповідач неправильно визначив спеціальні та загальні нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини в частині призначення пенсії персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі №640/2856/19 та вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві стверджував, що на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи України» від 08 липня 2011 року №3868 встановлено нові умови отримання права на пенсію згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 лютого 1992 року №2262-ХІІ, зокрема наявність календарної вислуги на встановлений день звільнення зі служби. Додатково представник відповідача повідомив, що позивач звільнений зі служби 02 лютого 2017 року та мав на день звернення 22 роки 01 місяць та 22 дні календарної вислуги, у зв'язку з чим і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ, адже у позивача не встановлено необхідної календарної вислуги років.
Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини, передбачає, що особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, пільговий залік вислуги років для призначення пенсій зараховується на умовах один місяць служби за сорок днів.
В подальшому, суд ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року замінив відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві на належного - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі по тексту - відповідач), оскільки оскаржувану відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років надано ОСОБА_1 саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначив, що на день звільнення з військової служби календарної вислуги років позивача не було достатньо для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 лютого 1992 року №2262-ХІІ. При цьому, представник відповідача стверджував, що нормами вказаного закону не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 24 календарних років та більше, обсичленої на пільгових умовах.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України №ДЗД/16-14/179-17 від 02 лютого 2017 року підполковника внутрішньої служби, начальника галузевого державного архіву Департаменту забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби України Соловйова Сергія Євгеновича відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Вказаним наказом визначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 01 місяць 22 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 01 місяць 13 днів.
Наявність вказаного стажу підтверджується також послужним списком (А-078549), копія якого міститься в матеріалах справи та розрахунком вислуги років для призначення пенсії.
03 березня 2018 року позивач звернувся до державної установи «Генеральна дирекція Державно кримінально-виконавчої служби України» із заявою про призначення пенсії за вислугою років шляхом оформлення матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду вказаного звернення, державна установа «Генеральна дирекція Державно кримінально-виконавчої служби України» листом від 26 березня 2018 року №789 повідомила на момент звільнення позивача зі служби його вислуга років становила у календарному обчисленні 22 роки 01 місяць 22 дні, а тому підстави для підготовки та подачі матеріалів щодо призначення пенсії за вислугу років до органів Пенсійного фонду України немає.
З матеріалів справи також вбачається, що 03 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсі за вислугу років.
Листом від 06 березня 2018 року №8480/03/С-2528 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивачу, що заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються особами, які звільнені зі служби, через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства транспорту та зв'язку України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Водночас, державною установою «Генеральна дирекція Державно кримінально-виконавчої служби України» листом від 15 січня 2019 року №70 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 .
Наявними матеріалами справи підтверджується, що листом від 21 січня 2019 року №224/03 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуло без виконання пакет документів для призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що відповідно до вказаного пакету станом на день звільнення календарна вислуга років складає 22 роки 01 місяць та 22 дні.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за вислугу років зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «б» частини 1 статті 1-2 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з статтею 2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до статті 10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Статтею 48 Закону №2262-XII передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Відповідно до статті 49 Закону №2262-XII пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 (далі - Порядок №3-1).
Пунктом 1 Порядку №3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Відповідно до пункту 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 16 Порядку №3-1 передбачено, що при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пункту 17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Аналіз викладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримавши від відповідного органу заяву про призначення пенсії за вислугу років разом з пакетом документів, що підтверджує відомості про особу та її стаж, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний перевірити правильність оформлення та наявність усіх обов'язкових документів, необхідних для призначення пенсії.
Встановивши, що заявником подані усі необхідні документи, що оформлені відповідно до вимог Порядку №3-1, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний розглянути їх по суті та не пізніше десяти днів з дня їх надходження прийняти рішення щодо призначення пенсії за вислугу років або відмову у призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, пакет документів для призначення пенсії ОСОБА_1 від Державної установи «Генеральна дирекція державної Кримінально-виконавчої служби України» до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області було скеровано 15 січня 2019 року.
Разом з цим, листом від 21 січня 2019 року №224/03 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуло отриманий для призначення пенсії ОСОБА_1 пакет документів без виконання.
При цьому, як вбачається зі змісту вищевказаного листа від 21 січня 2019 року підставою для повернення пакету документів не були недоліки, що пов'язані з правильністю оформлення заяви та/або подання про призначення пенсії чи поданих документів, а зазначення що на день звільнення зі служби ОСОБА_1 мав 22 роки 01 місяць та 22 дні календарної вислуги років у той час, як необхідним строком вислуги років відповідно до чинного законодавства має бути 23 календарних роки і більше.
Водночас, суд наголошує, що ані Порядок №3-1, ані Закон №2262-XII не наділяє орган, що призначає пенсію, повноваженнями повертати документи для призначення пенсії без виконання. Так, встановивши, що позивач не має вислуги років, необхідної для призначення пенсії згідно з Законом № 2262-XII, відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про відмову у призначенні пенсії.
Оскільки, відповідач документи про призначення пенсії ОСОБА_1 у порядку і спосіб, визначений чинним законодавством не розглянув, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні пенсії, що оформлена листом від 21 січня 2019 року №224/03, є протиправною.
Одночасно з цим, надаючи правову оцінку твердженням відповідача про відсутність у позивача вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII, суд виходить з наступного.
Пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, підпунктом «г» пункту 3 якого передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів - особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.
Отже, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, які проходили службу в установах, перелік яких наведено у підпункті «г» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України, вислуга років для цілей призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-XII визначається на пільгових умовах - один місяць служби за сорок днів.
Таким чином, посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років не ґрунтується на вимогах закону.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону №2262-XII у взаємозв'язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №393.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).
Отже, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв'язку зі скороченням штатів) з 02 лютого 2017 року наказом №ДЗД/16-14/179-17 від 02 лютого 2017 року «Про особовий склад», в якому зазначено про те, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 роки 01 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні 26 років 01 місяць 13 днів.
Факт наявності у позивача вислуги років у розмірі визначеному у зазначеному наказі сторонами визнається.
З огляду на зазначене враховуючи те, що вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 26 років 01 місяць 13 днів, що сторонами визнається та підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу №ДЗД/16-14/179-17 від 02 лютого 2017 року, він у відповідності до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, набув право на отримання пенсії за вислугою років.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Вимогами частини 1 статті 50 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
З урахуванням того, що відповідачем (зі змісту листа) фактично відмовлено у призначенні пенсії, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 03 лютого 2017 року, тобто з наступного дня після звільнення його зі служби.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано до суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість такої відмови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 03 лютого 2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук