25 березня 2020 р. Справа № 480/557/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в письмовому провадженні адміністративну справу №480/557/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 лютого 2019 року №Ф-2808-54У на суму 18276,72 грн., від 16 травня 2019 року №Ф-2808-54У на суму 2754,18 грн. та від 11 листопада 2019 року №Ф-2808-54У на суму 5508,36 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2020 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
24.01.2020 представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову (а.с.36-40).
28.02.2020 позивач до суду подав відповідь на відзив, у якому наводить спростування доводів письмового відзиву (а.с.53-55).
10.03.2020 від відповідача до суду надішли заперечення, де відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову.
16.03.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення з приводу належного повідомлення позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Суми.
Ухвалою суду від 17.03.2020 закрито підготовче провадження у справі №480/557/20, розгляд справи по суті призначено на 25.03.2020.
23.03.2020 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливість забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №221 від 11.03.2020 "Про запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19".
У судове засідання 25.03.2020 сторони не з'явились.
Суд вважає за доцільне зазначити, що матеріали справи містять усі необхідні докази для розгляду справи по суті, відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції по справі, позивач надав до суду докази на підтвердження арешту його рахунків, на які позивач отримує дохід від КП "Господар", у зв"язку з чим (в судовому засіданні 17.03.2020р.) позивач просив суд не зволікати з розглядом справи по суті. 17.03.2020р. позивач просив розглянути справу за його відсутності за наявними у справі доказами. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження, без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи приписи ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розгляд справи №480/557/20 здійснено у письмовому провадженні.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.04.2001 по 13.01.2020, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.71-72).
Рішенням четвертої сесії Шостого скликання Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області створено Комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла "Господар" та призначено його директором ОСОБА_1 (а.с.14)
Відповідно до наказу Комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла "Господар" №1 від 01.02.2011 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора КП "Господар" (а.с.15).
14.02.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області сформовано вимогу №Ф-2808-54У, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити 18276,72 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с.11).
16.05.2019 відповідач сформував вимогу №Ф-2808-54У, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити 2754,18 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с.12)
11.11.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області сформовано вимогу №Ф-2808-54У, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити 5508,36 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с.13).
Не погодившись в вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19).
Відповідно до довідки КП "Господар" від 21.01.2020 №1 ОСОБА_1 дійсно працював на підприємстві з лютого 2011 по грудень 2019, нарахування та сплата єдиного соціального внеску на заробітну плату проводилось згідно законодавством України в повному обсязі (а.с.16).
Факт працевлаштування на КП "Господар" підтверджується також записами у трудовій книжці ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 , а саме, запис №27 від 01.02.2011, відповідно до якого, позивач приступив до виконання обов'язків директора підприємства (а.с.18).
Суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів того, що за період з 12.04.2001 по 13.01.2020 позивач отримував доходи від підприємницької діяльності, окрім доходів отриманих від КП "Господар".
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Враховуючи викладене, є достатні підстави стверджувати, що в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує Комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ГОСПОДАР», що, в свою чергу, виключає наявність у ОСОБА_1 обов'язку щодо сплати єдиного внеску у період, коли він є найманим працівником при цьому був зареєстрований фізичною особою-підприємцем і не отримував доходу від підприємницької діяльності.
Така позиція суду грунтується на правових висновках Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованих у постанові від 04 грудня 2019 року по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19), у якій зазначено наступне:
«...Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-УІ щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 14.02.2019 №Ф-2808-54У, від 16.05.2019 №Ф-2808-54У, від 11.11.2019 №Ф-2808-54У.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 лютого 2019 року №Ф-2808-54У на суму 18276грн. 72 коп., складену відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16 травня 2019 року №Ф-2808-54У на суму 2754 грн. 18 коп., складену відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11 листопада 2019 року №Ф-2808-54У на суму 5508грн. 36 грн., складену відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м.Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець