Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
31 березня 2020 р. № 520/14408/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , код НОМЕР_6 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов.,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили суд визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлені листом від 02.10.2019 П-12556/0-6118/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.) та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Юкішу Андрію Андрійовичу, Мотовілову Денису Валентиновичу, Петруші Богдану Олександровичу, ОСОБА_6 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05 вересня 2019 року, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.
Вказані клопотання підписані представником за довіреністю Суровцовою З.А. та разом з додатками надіслані поштовим зв'язком на адресу Гу Держгеокадастру у Харківській області. Факти отримання Відповідачем вказаних заяв підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За результатами розгляду клопотань Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповіді, оформлені у вигляді листа від 02.10.2019 П-12556/0- 6118/0/95-19 "Про розгляд заяви", за змістом якого усім Позивачам відмовлено у видачі дозволів на виготовлення проекту землеустрою у зв'язку із тим, що бажані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.
Вказані відмови Відповідача є незаконними та безпідставними, такими, що порушують права Позивачів, а тому вони звернулись за захистом своїх прав та інтересів до суду.
В судове засідання представник позивачів не прибув.
Представник відповідача ГУ Держгеокадастру в судове засідання не прибув, надала відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами ч.3 ст.194 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Матеріалами справи підтверджено, що на земельні ділянки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які бажають отримати гр., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 знаходяться на інвентаризованій земельній ділянці кадастровий номер 6323182700:01:000:0080.
Вказана земельна ділянка має цільове призначення - 01.03 для дослідних і навчальних цілей.
На вказану земельну ділянку в Головному управлінні Держгеокадастр у Харківській області обліковуються наступні документи, що посвідчують право на землю: Державний акт на право постійного користування землею від 30.06.1998 року, зареєстрований за № 02, який було видано ОСОБА_7 ; Державний акт на право постійного користування землею від 30.06.1998 року, зареєстрований за № 03, який було виданої ОСОБА_8 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.10.1998 року, зареєстрований за № 19, який було видано ОСОБА_9 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.10.1998 року, зареєстрований за № 24, який було видано ОСОБА_10 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.10.1998 року, зареєстрований за № 20, який було видано ОСОБА_11 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.10.1998 року, зареєстрований за № 40, який було видано ОСОБА_12 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.10.1998 року, зареєстрований за № 33, який було видано ОСОБА_13 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.10.1998 року, зареєстрований за № 27, який було видано ОСОБА_14 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.06.1999 року, зареєстрований за № 48, який було видано ОСОБА_15 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.06.1999 року, зареєстрований за № 57, який було видано ОСОБА_16 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.06.1999 року, зареєстрований за № 56, який було видано ОСОБА_17 ; Державний акт на право постійного користування землею від 20.06.1999 року, зареєстрований за № 55, який було видано ОСОБА_18 .
Суд вказує, що відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу України передбачається, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
Як встановлено судом, в Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області відсутні відомості щодо припинення права користування (з підстав передбачених статтею 141 Земельного кодексу України) або визнання не чинними вищевказаних Державних актів на право постійного користування землею.
Надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам по справі може призвести до порушення прав третіх осіб.
Враховуючи вищезазначене, відповідачем відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 цього кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подасться до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З урахуванням вищевикладеного, Головним управлінням позивачам було надано обґрунтовану відповідь на їх заяви.
Тому посилання Позивачів в позовній заяві на порушення вимог ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а також відсутність підстав у відповідача для відмови у наданні дозволу позивачам по справі , на думку суду, є необґрунтованим та безпідставним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки.
Суд вказує, що частиною 2 статті 84 ЗК передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Пунктом 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення; яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Зокрема, подібне питання досліджувалось в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 у справі № 820/4897/16 (К/800/10211/17), в якій суд погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанції з приводу того, що позовна вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин визначені Главою З ЗК України.
У відповідності до пункту «є-1» статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 р. № 308 Головне управління розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.
Передача земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації врегульована ст. ст. 116, 118, 12 її 122 ЗК України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ними встановлені виключні підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації та органи, уповноважені розглядати ці питання і приймати рішення.
Вказані статті Земельного кодексу України надають Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.
Враховуючи наведені вище норми, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в порядку безоплатної приватизації, відповідно до вимог статей 15-1, 116, 118. 121, 122 ЗК України, віднесено до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Верховний Суд України (далі - ВСУ) у постанові від 07.06.2016 по справі Аг® 806/2256/15 дійшов висновку, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання, які віднесені до виключної компетенції державного органу, перебирати на себе відповідні повноваження.
Крім того, подібна правова позиція міститься в постанові ВСУ від 18.03.2014 року № 21-11а14.
Враховуючи викладене вище та з урахуванням того, що при прийнятті оскаржуваних рішень Головне управління діяло в порядку, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання, а також в межах строків, визначених ст. 118 ЗК, отже підстави для визнання неправомірними таких рішень, а також визнання у зв'язку із цим протиправною бездіяльність Головного управління відсутні.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , код НОМЕР_6 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків,61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.