Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
30 березня 2020 р. № 520/844/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивачем вказано, що на її звернення до відповідача з приводу отримання недоотриманої пенсії померлого чоловіка відповідачем було повідомлено, що з 01.10.2017 виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено на підставі витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 01.09.2017 №35, як особі, яка не підтвердила факт проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому для відновлення пенсійних виплат до відповідача не звертався. Отже, з огляду на не звернення померлого до відповідача на даний час відсутня недоотримана ним пенсія. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суд з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 27.01.2020 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення по адміністративній справі №520/844/2020.
Ухвалою суду від 27.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує. Також зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку у відповідача як отримувач пенсії, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.12.2014 року як внутрішньо переміщена особа, проте з 01.10.2017 виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено на підставі витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 01.09.2017 №35, як особі, яка не підтвердила факт проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому для відновлення пенсійних виплат до відповідача не звертався. Так, представником відповідача вказано, що з 01.11.2018 року ОСОБА_2 знято з обліку у зв'язку зі смертю. Також вказано, що до відповідача надходив запит від приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С.О. про надання інформації стосовно наявності недоотриманої пенсії та суми, що належала ОСОБА_2 від 04.06.2019 №380/02-14, у відповідь на який було повідомлено, що відповідно до ст. 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Водночас, представником відповідача вказано, що в подальшому позивач також зверталась до управління зі зверненням, у відповідь на яке було повідомлено, що недоотримана пенсія за дні життя ОСОБА_2 відсутня, з огляду на обставини того, що ОСОБА_2 за поновленням пенсії не звертався.
Ухвалою суду від 28.02.2020 року ухвалено, зокрема, розгляд справи №520/844/2020 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з положеннями ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 0000651691 від 16.11.2018 року.
Зі змісту позовної заяви та долучених до неї доказів вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15 листопада 2018 року, виданим Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
Наявність родинних відносин між позивачкою та померлим підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 13 січня 1959 року.
Також, як вказано позивачем у позовній заяві, вона та її померлий чоловік мали спільне зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом позивачки та паспортом її померлого чоловіка.
Судом встановлено, що до моменту смерті ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Матеріали справи свідчать, що позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй недоодержаної пенсії померлого чоловіка.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2019 р. №34212/02.2-20 позивача було повідомлено, що з 01.10.2017 р. виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено на підставі витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 01.09.2017 р. № 35, як особі, яка не підтвердила факт проживання за адресою, та в подальшому для відновлення пенсійних виплат до головного управління не звертався. 27.02.2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», проте оскільки ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії не звертався, перерахунок по Постанові № 103 йому не здійснювався, недоотримана пенсія за дні життя відсутня.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що оскільки в зазначеному листі відповідачем не було надано відповіді на поставлені запитання, на адресу відповідача було направлено адвокатській запит від 04.12.2019 р., в якому були поставлені запитання щодо прийняття відповідачем рішень про призупинення виплати пенсії, підстави невиплати заборгованості по пенсії та ін. Однак, у відповіді на адвокатський запит від 12.12.2019 р. № 36559/02.2-20 відповідачем було проігноровано поставлені запитання, лише повторно надана копія відповіді на запит позивача.
На думку позивача, зазначена бездіяльність є протиправною та такою, що порушує її права.
Зі змісту наданого до суду відзиву на позов судом встановлено, що 20.11.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй допомоги на поховання померлого чоловіка, яку 03.12.2018 року їй було виплачено в сумі 12018,63 грн.
Зі змісту долучених до матеріалів відзиву на позов доказів встановлено, що 11.06.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов запит від приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С.О. про надання інформації стосовно наявності недоотриманої пенсії та суму, що належала гр. ОСОБА_2 від 04.06.2019 № 380/02-14.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач листом від 20.06.2019 року № 21202/14-20 у відповідь на вказаний запит повідомив приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С.О., що відповідно до ст. 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині відмови у виплаті недоотриманої пенсії чоловіка, який помер, звернулась до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що ухвалою від 28.02.2020 року, зокрема, витребувано від Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області інформацію стосовно того чи зверталась ОСОБА_1 до відповідача з питань призначення пенсії у разі втрати годувальника пенсіонера Міністерства оборони України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та чи було призначено таку пенсію.
На виконання ухвали суду від 28.02.2020 року представником відповідача листом від 11.03.2020 року №2950/08-20 суду повідомлено, що ОСОБА_1 з питань призначення пенсії у разі втрати годувальника пенсіонера Міністерства оборони України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - не зверталась та відповідно така пенсія не призначалась.
Суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 61 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
В разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
При цьому, з 01.10.2017 року виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено на підставі витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 01.09.2017 №35, як особі, яка не підтвердила факт проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому для відновлення пенсійних виплат до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не звертався.
З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 помер у місті Олександрівськ Луганської області 04.10.2018 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Матеріали справи свідчать, що відповідно до атестату про зняття з обліку у зв'язку зі смертю пенсіонера №1510 від 22.11.2018 року особовий рахунок позивача як отримувача пенсії було закрито з 01.11.2018 року у зв'язку зі смертю.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач - дружина померлого ОСОБА_2 , 20.11.2018 ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії або грошової допомоги, на підставі якої 03.12.2018 року позивачу було виплачено допомогу на поховання у розмірі 12018,63 грн.
При цьому, матеріали справи свідчать, що позивачем також до відповідача 05.11.2019 року направлено запит щодо надання інформації, відповідно до якого просила повідомити чи приймались будь-які рішення про невиплату їй недоотриманої пенсії померлого? якщо так, то ким вони прийняті? повідомити, які існують підстави для невиплати їй недоотриманої пенсії померлого? повідомити її про суму заборгованості по пенсії та зазначити періоди невиплати пенсії померлому; негайно вжити заходів про надання їй можливості для отримання пенсії померлого за спадщиною за законом.
Відповідачем було повідомлено позивача про те, що оскільки ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії після її припинення не звертався, перерахунок його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року №103 не проводився, то недоотримана пенсія за дні життя відсутня.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом позивач послалась на обставини протиправності припинення виплати її померлому чоловіку пенсії.
Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає наступне.
Верховним Судом 08.05.2018 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а), за результатами чого прийнято рішення, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до оприлюдненої постанови Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 року залишена без змін після апеляційного оскарження.
Відповідно до п.113 рішення у справі №Пз/9901/20/18 суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі: 1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою; 2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3- 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).
Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана адміністративна справа в частині, що стосується питання припинення виплати пенсії чоловіку позивача ОСОБА_2 , відповідає вищевказаним ознакам типової справи, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а).
Отже, як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.
При цьому, положеннями ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ст.4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, відповідно до якого виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону №1058-IV вказаний закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до приписів ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно із ст.49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Як встановлено під час розгляду справи, виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.10.2017 року на підставі витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 01.09.2017 №35, як особі, яка не підтвердила факт проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Згідно із положеннями ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Як передбачено положеннями п.3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно положень п.6 Порядку №365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.
Відповідно до приписів ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
При цьому, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як отримання рішення від управління праці та соціального захисту населення.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що у даному випадку припинення виплати пенсії померлому чоловіку позивача з 01.10.2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV та фактично призвело до втручання у право власності останнього, і таке втручання не було законним.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Отже, враховуючи обставини того, що припинення виплати пенсії чоловіку позивача було здійснено за відсутності передбачених законами України підстав, то суд приходить до висновку, що вказане є порушенням прав останнього на отримання такої пенсії, яке є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, суд зазначає, що представником відповідача на виконання приписів ч.2 ст. 77 КАС України не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності таких дій.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ч.2 ст. 9 КАС України, відповідно до якої передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та виходу за межі позовних вимог позивача і визнання протиправними дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії чоловіку позивача з 01.10.2017 року, що свідчить про наявність підстав для зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.10.2017 року.
В той же час, як встановлено судом, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови у виплаті їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на отриманий від відповідача лист від 18.11.2019 року №6235/Д.
Надаючи оцінку вказаному листу відповідача, суд зазначає, що останній є відповіддю на запит позивача про надання інформації та не є за своєю суттю відмовою позивачу у виплаті недоотриманої пенсії померлого чоловіка, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача стосовно вчинення відповідачем відмови.
Також, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як встановлено судом, позивач до відповідача звернулась із запитом про надання інформації, який було розглянуто відповідачем, за результатами чого надано відповідну відповідь, що свідчить про відсутність підстав вважати, що відповідачем допущено стосовно позивача протиправну бездіяльність.
При цьому, з огляду на обставини встановлення під час розгляду справи обставин протиправного припинення виплати чоловіку позивача пенсії та враховуючи обставини дотримання позивачем положень ст. 61 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що у даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що відповідачами у справі не буде виконано рішення суду, у зв'язку з чим на даний час відсутні підстави для задоволення вказаного вище клопотання позивача.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання / перебування: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Свободи, б. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.10.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.10.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.