про закриття провадження у справі
31 березня 2020 р. Справа № 480/1529/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради
про зобов'язання вчинити дії,-
06.03.2020 р. до Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Горького, 21), в якій просить:
- зобов'язати управління “Центр надання адміністративних послуг у м. Суми” Сумської міської ради вчинити дії по передачі у власність (приватизації) ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до рішення Сумської міської ради від 27.09.2005 року № 529 «Про визнання громадян наймачами житлових будинків», позивача - ОСОБА_1 визначено наймачем трикімнатної житлової площі 39,6 кв.м квартири АДРЕСА_2 , яка має сім'ю у складі 3 осіб, за згодою членів сім'ї, замість попереднього наймача - її матері ОСОБА_2 , що померла. Фактично позивачка зареєстрована за вказаною адресою з 06.03.1990 року, а разом з нею її дочка ОСОБА_3 (з 17.02.1993 року) та брат позивачки ОСОБА_4 (з 27.03.1986 року), де останні проживають по сьогодні.
Маючі на меті приватизувати дану квартиру донькою позивачки (представляючи інтереси від імені позивачки на підставі довіреності) були підготовлені всі необхідні документи для приватизації даної квартири.
На звернення представника позивача до управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради із заявою про приватизацію даної квартири, Відповідач листом від 12.02.2020р. № 14.01-15/290 відмовив, оскільки відсутній ордер про вселення та повідомив, про можливість звернення до суду за захистом свої прав та інтересів.
Позивач вважає, що право її сім'ї на приватизацію житла порушене і вона має право на його захист.
Відповідно до технічного паспорту на вищезазначену квартиру від 26.09.2016 року КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради вказане житло є квартирою в житловому будинку та не відноситься до житла, що не підлягає приватизації.
Позивач та члени його сім'ї набули право на проживання у квартирі АДРЕСА_2 у відповідності до законодавства України, а тому позивач вважає, що Центр надання адміністративних послуг у м. Суми” Сумської міської ради протиправно відмовив у передачі у власність (приватизації) ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2010 року за № 109/ 17404, громадянином до органу приватизації необхідно подати копію ордеру на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.
Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду орган місцевого самоврядування видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. При вселенні в житлове приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.
Крім того, зазначив, що у квартирі АДРЕСА_2 - зареєстровано три особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а позов заявлено лише в інтересах ОСОБА_1 , а згідно з нормами ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» участь в приватизації мають право приймати всі члени сім'ї. Докази відмови членів сім'ї позивач не надав. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 73-83).
Також, 24.03.2020 року представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з тим, що спір не підсудний адміністративному суду.
Ухвалою суду від 11.03.2020 р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 26.03.2020 р. заяву представника ОСОБА_1 про зміну позовних вимог, а також клопотання про заміну неналежного відповідача - повернуто.
Дослідивши доводи заяви про закриття провадження по справі, матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” вказав, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …”. Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
При цьому, пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач просить зобов'язати Управління “Центр надання адміністративних послуг у м. Суми” Сумської міської ради вчинити дії по передачі у власність (приватизації) ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .
Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.
Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав громадян, зокрема прав на користуванням жилим приміщенням, його приватизацію, тобто із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивачів не здійснює, а є особою, яка представляє власника майна житлового фонду. Права, за захистом яких звернулась до суду позивачка, виникають із житлових правовідносин.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватно-правовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
У цьому випадку той факт, що відповідач є Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2008 року у справі № 21-1540во06, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2139цс15) та 02 березня 2016 року (справа № 6-14цс16).
За таких обставин, суд зазначає, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 205, 229, 238, 248, 256, 294-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради про закриття провадження по справі -задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради про зобов'язання вчинити дії-закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд його спору віднесено до суду загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
Ухвалу може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Суддя О.А. Прилипчук