Справа № 420/78/20
27 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеські області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 03.01.2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеські області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразилися у відмові виконати вимоги частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, та здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження максимальним розміром та отриманою пенсією, починаючи з моменту такого обмеження;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконати вимоги частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, та здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією, починаючи з моменту такого обмеження.
Ухвалою суду від 08.01.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
20.01.2020 року (вх. №2263/20) від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2020 року разом із уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеські області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке листом від 28.12.2019 року за вих. № 3578/К-11 відмовило виконати вимоги частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, та здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією, починаючи з моменту такого обмеження;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконати вимоги частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, та здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією, починаючи з моменту початку такого обмеження 1 січня 2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 28 квітня 1991 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років. Відповідно до перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача станом на 1 жовтня 2017 року, підсумок його пенсії (з надбавками) становить 20209,80 грн. Однак, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії пенсія йому виплачувалась в розмірі 10740,00 грн. В подальшому, після перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року, пенсія йому виплачувалась в розмірі 13730,00 грн. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, 16.12.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 3 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, відповідно до якої внесені Законом України «Про внесення змін до деяких, законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 року до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження, та на вимоги частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, просив застосувати висновки, викладені у постанову Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року; справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією, починаючи з моменту такого обмеження. Однак, вказує позивач у позовній заяві, листом від 28.12.2019 року за вих. № 3578/К-11 відповідач відмовив йому у задоволенні його заяви. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними.
Ухвалою суду від 27.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.
11.02.2020 року (вх. №6228/18) від представника відповідача до суду надійшов лист разом із матеріалами пенсійної справи позивача.
11.02.2020 року (вх. №6222/18) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимог ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підставі.
У відзиві вказано, що обмежуючи пенсію позивачу максимальним розміром, Головне управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
Як стверджує відповідач, максимальне обмеження розміру виплати пенсії у 2016 році перестало діяти з моменту ухвалення рішення конституційним судом, тобто з 20.12.2016 року.
Разом з тим, зазначає відповідач, 01.01.2017 року із введенням в дію Закону України від 06.12.2016 року № 1774, набрали чинності положення статті 43, які не були предметом розгляду Конституційного суду та регулювали норми статті в межах дії іншого бюджетного року. Згідно вказаної норми, тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії, (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавки окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень. Окрім того, починаючи з 01.01.2018 згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб "від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
З посиланням на положення ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" відповідач зазначає, що максимальний підсумок пенсії з надбавками встановлений законодавством з 01.01.2018 становить 13730 грн.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 з 28.04.1991 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 65 % грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що 24.05.2016 року на підставі рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено з 01.01.2012 року перерахунок пенсії позивача.
Згідно здійсненого 24.05.2016 року перерахунку пенсії позивача з 01.01.2012 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 8584,00 грн.; оклад за військове звання - 120,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 30% - 2611,00 грн.; робота з таємними виробами, носіями, документами 15% - 1287,00 грн., надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи 50% - 4292,00 грн., премія 25%- 2146,00 грн.; всього 19040,00 грн.; основний розмір пенсії позивачу визначено у розмірі 65% грошового забезпечення (вислуга років 25) у розмірі 12376,52 грн. Вид підвищення або надбавки до пенсії: бойові дії в інших країнах учасник бойових дій - 205,50 грн., учасник бойових дій - 40,00 грн.
Підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 12622,02 грн.
З урахуванням максимального розміру пенсії - 8220,00 грн.
З 01.06.2016 року - 10740,00 грн.
Згідно матеріалів пенсійної справи позивача, на підставі рішення суду пенсійним органом 24.05.2016 року було також здійснено наступні перерахунки пенсії ОСОБА_1 :
- з 01.04.2012 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 12866,26 грн.;
- з 01.07.2012 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 12959,28 грн.;
- з 01.10.2012 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 13145,32 грн.
- з 01.12.2012 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 13335,36 грн.
- з 01.01.2013 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 16767,00 грн.
- з 01.12.2013 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 17796,05 грн.
В той же час, згідно вказаних перерахунків пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням максимального розміру пенсії на відповідний період.
На підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії з 01.05.2016 рок та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 20129,30 грн.
В той же час, згідно вказаних перерахунків пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням максимального розміру пенсії на відповідний період, а саме: 10740,00 грн.
Згідно матеріалів пенсійної справи позивача, на підставі рішення суду пенсійним органом 24.05.2016 року було також здійснено наступні перерахунки пенсії ОСОБА_1 :
- з 01.06.2016 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 20129,30 грн.;
- з 01.12.2016 року та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 20158,55 грн.
В той же час, згідно вказаних перерахунків пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням максимального розміру пенсії на відповідний період.
На підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії з 01.05.2017 рок та підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 20174,80 грн.
В той же час, згідно вказаних перерахунків пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням максимального розміру пенсії на відповідний період, а саме: 10740,00 грн.
Також, з матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено з 01.10.2017 року перерахунок пенсії позивача (а.с.8).
Згідно вказаного перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 13780,00 грн.; оклад за військове звання - 120,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 30% - 4170,00 грн.; робота з таємними виробами, носіями, документами 15% - 2067,00 грн., надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи 50% - 6890,00 грн.,премія 25%- 3445,00 грн., всього 30472,00 грн. Основний розмір пенсії позивачу визначено у розмірі 65% грошового забезпечення (вислуга років 25) у розмірі 19806,80 грн. Вид підвищення або надбавки до пенсії: бойові дії в інших країнах учасник бойових дій - 363,00 грн., учасник бойових дій - 40,00 грн.
Підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 20209,08 грн.
З урахуванням максимального розміру пенсії - 10740,00 грн.
19.12.2017 року на підставі ст.43 Закону України №2262 (в редакції Закону від 06.12.2016 року №1774) відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 20209,08 грн. та з урахуванням максимального розміру пенсії розмір пенсії ОСОБА_1 склав 13730,00 грн.
Також, судом встановлено, що 17.04.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено з 01.01.2018 року перерахунок пенсії позивача (а.с.9).
Згідно здійсненого 14.04.2018 року перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 3440,00 грн.; оклад за військове звання - 1270,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 2355,00 грн.;,премія 0%- 0,00 грн., всього 7065,00 грн. Всього - 7065,00 грн. Основний розмір пенсії позивачу визначено у розмірі 65% грошового забезпечення (вислуга років 25) у розмірі 4592,25 грн. Вид підвищення або надбавки до пенсії: бойові дії в інших країнах учасник бойових дій - 363,00 грн., учасник бойових дій - 40,00 грн. Доплата до попереднього розміру пенсії - 8734,75 грн.
Підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 13730,00 грн.
Судом встановлено, що 16.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою (вх. №3578/К-11), в якій просив виконати вимоги частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосувати висновки, викладені у постанову Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року; справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією, починаючи з моменту такого обмеження (а.с.11).
28.12.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідь на вищевказану заяву позивача складено лист №3578/К-11 (а.с.12), в якому з посиланням на положення ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, повідомлено про те, що відсутні підстави для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке листом від 28.12.2019 року за вих. № 3578/К-11 щодо відмови виконати вимоги частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, та здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та провести йому доплату різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією, починаючи з моменту такого обмеження протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Так, вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Суд вказує, що статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон № 2262- ХІІ).
Відповідно до положень ст.51 вказаного Закону № 2262- ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Статтю 51 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 614-VIII від 15.07.2015.
Так, відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 2262- ХІІ Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Частиною 4 ст. 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
29.12.2015 набрав чинності Закон України від 23.12.2015 № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі - Закон № 900-VIII).
Зазначеним Законом внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».
Суд зазначає, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI у 2011 році ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Аналогічні зміни були внесені до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналізуючи викладене суд доходить висновку, що вказані норми запроваджують обмеження, щодо розміру призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.
При цьому, у п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосуванню не підлягає.
Відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
При цьому, після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення від 20.12.2016, зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.
Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 14.05.2019 року по справі №591/2109/17 та від 09.09.2019 року по справі №463/925/17.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що оскільки Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 набрало законної сили 20 грудня 2016 року, то позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру підлягають задоволенню саме за період з 20 грудня 2016 року та протягом 2017 року.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 21.11.2019 року по справі №295/2039/17.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус судів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Так, позивач у заяві 16.12.2019 року просив відповідача виконати вказаної статті та, застосувати висновки, викладені у постанову Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року; справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17.
Так, у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, суд дійшов зокрема, наступних висновків: «…в ході розгляду справи судами встановлено, що частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016. За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016р. до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Крім того, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII. В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., при цьому судами встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 2015 році.»
У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року; справі № 522/16882/17, суд дійшов, зокрема, наступних висновків: «…протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.».
У постанові Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, суд дійшов, зокрема, наступних висновків: «…з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». … Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.»
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зобов'язання вчинити дії з урахуванням вимог ст.9 КАС України підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 20 грудня 2016 року максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 20.12.2016 року по 31.12.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з сум грошового забезпечення з яких обчислювалась його пенсія (здійснювався перерахунок пенсії) станом відповідну дату, без її обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В той же час, суд вважає, що в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеські області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 20 грудня 2016 року максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 20.12.2016 року по 31.12.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з сум грошового забезпечення з яких обчислювалась його пенсія (здійснювався перерахунок пенсії) станом відповідну дату, без її обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.М. Корой
.