Справа № 420/7839/19
30 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2018р. №31408-1305-2650,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 03.04.2018р. №31408-1305-2650, посилаючись на те, що у даному випадку, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, площею 0,3066га з кадастровим номером 8000000000:90:113:0031, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується фізичною особою ОСОБА_1 за фактом володіння розташованою на зазначеній земельній ділянці нежитловою будівлею. Також, позивач стверджує, що в розрахунку податкового зобов'язання по земельному податку відсутня будь-яка конкретна інформація щодо вихідних показників, на підставі яких здійснено розрахунок, бази оподаткування, складових та формул здійснення розрахунку податкового зобов'язання. До того ж, і з наведених у зазначеному розрахунку даних неможливо визначити яким чином було обчислено суму зобов'язання. Крім того, на думку позивача, належним джерелом даних обчислення грошового зобов'язання по земельному податку може бути лише витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, який мав бути отриманий попередньо контролюючим органом з метою визначення бази оподаткування. Невідповідність використаних податковим органом при обчисленні податкового зобов'язання коефіцієнтів, які характеризують локальні фактори місцезнаходження земельної ділянки, дійсним значенням таких коефіцієнтів, які закріплено у даних державного земельного кадастру, свідчить про те, що контролюючим органом в порушення встановленої законом процедури зарахування податкового зобов'язання не було отримано у належній формі (витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель) дані державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, у зв'язку з чим суму податкового зобов'язання визначено невірно.
Відповідач - Головне управління ДФС у м.Києві з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 30.01.2020р. вхід.№4305/20), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 03.04.2018р. №31408-1305-2650, оскільки відповідно даних ITC «Податковий Блок» та бази даних ПК «Кадастр» наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за ОСОБА_1 обліковуються земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066га. Згідно даних державного земельного кадастру АДРЕСА_2 , відноситься до 186-ї економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони з 01.01.2018р. становить 919,86грн./кв.м. Сума земельного податку з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066га., становить: 16052017,823грн. = 919,86 х 3066 х 2,0 х 1,5 х 1,249 x 1,433 x 1,06 x 1,0, де: 919,86грн. - грошова оцінка за 1кв.м., 3066кв.м. - площа земельної ділянки; 2,0 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки; 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт. Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», та з урахуванням вимог Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489. 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015року №6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016року №6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; 1,0 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.01.2018р. №1735/7/99-99-12-03-05-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель». Отже, сума земельного податку за 2018рік, розрахованого ОСОБА_1 за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066га. становить: 16052017,823 x 3% = 481560,53грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/7839/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2018р. №31408-1305-2650.
Ухвалою суду від 29.01.2020р., з урахуванням положень частини 3 статті 48 КАС України, здійснено заміну первісного відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві належним відповідачем - Головним управлінням ДФС у м.Києві.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р., відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що від повноважних представників позивача - Шимон Леоніда Геннадійовича, та відповідача - Головного управління ДФС у м.Києві до суду надійшли клопотання (від 19.02.2020р. вхід.№7496/20, від 10.03.2020р. вхід.№10837/20, відповідно) про розгляд справи без їх участі, розгляд даної адміністративної справи, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 03.04.2018р. з урахуванням положень п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м.Києві винесено спірне податкове повідомлення-рішення №31408-1305-2650.
Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м.Києві від 03.04.2018р. №31408-1305-2650, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.
Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018р. №31408-1305-2650, контролюючим органом винесено неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 належить нежитлова будівля, котра розташована на земельній ділянці, площею 0,3066га з кадастровим номером 8000000000:90:113:0031, за адресою: АДРЕСА_1 в.
01.01.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до п. 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України).
За змістом пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст.377 Цивільного кодексу України. Відсутність здійснення реєстрації прав на земельну ділянку, в даному випадку, не може бути підставою для звільнення від сплати земельного податку.
Отже, власник нежилого приміщення сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов'язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.
Для належної реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам, законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.
Так, судом з'ясовано, та зазначено податковим органом у письмовому відзиві на позовну заяву (від 30.01.2020р. вхід.№4305/20), що відповідно даних ITC «Податковий Блок», та бази даних ПК «Кадастр», наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, за ОСОБА_1 обліковуються земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066га. Згідно даних державного земельного кадастру АДРЕСА_2 , відноситься до 186-ї економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони з 01.01.2018р. становить 919,86грн./кв.м. Сума земельного податку з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066га., становить: 16052017,823грн. = 919,86 х 3066 х 2,0 х 1,5 х 1,249 x 1,433 x 1,06 x 1,0, де: 919,86грн. - грошова оцінка за 1кв.м., 3066кв.м. - площа земельної ділянки; 2,0 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки; 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт. Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», та з урахуванням вимог Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489. 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015року №6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016року №6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; 1,0 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.01.2018р. №1735/7/99-99-12-03-05-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель». Отже, сума земельного податку за 2018рік, розрахованого ОСОБА_1 за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:113:0031, площею 0,3066га. становить: 16052017,823 x 3% = 481560,53грн.
Між тим, суд не погоджується з наведеною контролюючим органом методикою розрахунку грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб, виходячи з наступного.
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).
Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).
Саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15).
Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до положень статті 194 Земельного кодексу України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентовано статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.
Згідно з п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012року №1051, нормативна грошова оцінка - це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Обов'язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання.
Таким чином, для реалізації податковим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок, та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема, щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.
Водночас, як з'ясовано судом, відповідачем - Головним управлінням ДФС у м.Києві, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, жодних доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо земельної ділянки, та нормативно-грошової оцінки останньої, на якій розташовано належне позивачу на праві власності нерухоме майно, до матеріалів справи не додано.
При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання податкового органу на дані, котрі містяться в ITC «Податковий Блок», та ПК «Кадастр», оскільки вказана інформація не є належним джерелом даних про земельну ділянку, та не є даними державного земельного кадастру у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», не розкриває, та відповідно не дає змоги перевірити правомірність здійсненого обрахунку земельного податку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом з'ясовано, що Головним управлінням ДФС у м.Києві не виконано обов'язку щодо надання до суду належних, достатніх, та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості здійсненого в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 03.04.2018р. №31408-1305-2650 розрахунку податкового зобов'язання по земельному податку, а відтак, суд дійшов висновку, що спірну суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб контролюючим органом визначено з порушенням приписів податкового законодавства України, що відповідно свідчить про правомірність, та ґрунтовність позовних вимог ОСОБА_1 .
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.3 ст.194, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2018р. №31408-1305-2650, задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 03.04.2018р. №31408-1305-2650.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04655, м.Київ, вул.Шолуденка,33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 4815(чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять)грн. 60коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.