30 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4973/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови,
17 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі-відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови від 26.11.2019 №7 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
На обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 повідомила, що спірна постанова про накладення штрафу є неправомірною, оскільки винесена з порушенням вимог законодавства України. Наголосила на тому, що надана нею косметична послуга є належної якості, адже виконана з дотриманням усіх вимог нормативних документів, що ставляться до її виконання, а її вина у наявності шкоди здоров'ю неповнолітній ОСОБА_2 не доведена у встановленому порядку. Відтак вважає, що підстави для застосування до неї штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів відсутні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
09 січня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував стосовно позовних вимог у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. Відповідач вважає, що постанова про застосування штрафу до ОСОБА_1 є правомірною, позаяк остання відмовила споживачу в реалізації його права, встановленого частиною 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відшкодування завданих йому збитків внаслідок недоліків в наданій послузі. Наголосив на тому, що ОСОБА_1 не довела, що недоліки виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили, а тому необґрунтовано відмовлено у відшкодуванні витрат на лікування неповнолітньої ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 23 січня 2020 року витребувано від Кременчуцького відділу поліції ГУНП у Полтавській області копію висновку експерта № 340 від 11.05.2019, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження № 12019170090001595.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
20 березня 2020 року до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
20 березня 2020 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність у сфері надання послуг перукарнями та салонами краси (код КВЕД 96.02), що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.11.2015 /а.с.10-11/.
Також, ФОП ОСОБА_1 має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю хірургія, що підтверджується копією наказу Міністерства охорони здоров'я України №45 від 10.01.2018 /а.с.62/.
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області №398-ОД від 24.10.2019 прийнято рішення провести позапланову перевірку з використанням засобів відеофіксації на дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, стандартів, норм і правил, у межах компетенції Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі звернення фізичної особи гр. ОСОБА_3 про порушення, що спричинило шкоду її правам та законним інтересам, життю та здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави /а.с.70/.
На підставі наказу видано посвідчення (направлення) на проведення перевірки №111 від 29.10.2019 /а.с.70/ та №112 від 04.11.2019 /а.с.71/, якими визначено предмет здійснення заходу, а саме з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, на дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та інших нормативних та нормативно-правових актів в межах наданих повноважень у відповідності до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів».
Підставою для проведення позапланового заходу стала скарга ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 /а.с.49/, у якій, зокрема, заявниця просила здійснити перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 , салон Лазерної косметології « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 дотримання вимог нормативно-правових актів у сфері послуг щодо безпеки продукції, що використовується під час надання послуг, а також правил надання послуг про що скласти відповідний акт, та лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3633-06/40437-03 від 03.10.2019 про погодження проведення позапланового заходу /а.с.68/.
За результатами позапланового заходу складено акт №000060 від 06.11.2019 /а.с.89-95/, яким встановлено порушення пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_3 звернулася із письмовою претензією щодо відшкодування завданих збитків внаслідок надання косметичної послуги її доньці гр. ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_1 надано відповідь на претензію листом від 18.06.2019, згідно з яким у задоволенні вимог відмовлено при цьому суб'єктом господарювання не доведено, що недоліки виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Таким чином, суб'єктом господарювання необґрунтовано відмовлено у відшкодуванні витрат на лікування в сумі 3038 грн.
До акту перевірки ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення у яких наголосила на тому, що при проведенні косметичної процедури виконала усі дії, передбачені інструкцією з використання препарату ТС PLUS 5. Про причини появи у ОСОБА_4 будь-яких симптомів пояснити не може /а.с.73/. До письмових пояснень додала документи на підтвердження своєї позиції /а.с.74-88/.
Також, за результатами проведення позапланового заходу контролюючим органом складено припис №000023 від 06.11.2019 /а.с.96/, яким зобов'язав ФОП ОСОБА_1 усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі розглянути претензію гр. ОСОБА_5 від 31.05.2019 у відповідності та в порядку передбаченому ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». За наявності доказів того, що недоліки у виконаних роботах або наданих послуг виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили надати до розгляду матеріалів справи.
Постановою про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №7 від 26.11.2019 за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме відшкодування, завданих йому збитків внаслідок виявлених недоліків в наданій послузі, застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 70 000,00 грн /а.с.97/. Копія постанови направлена 28.11.2019 ФОП ОСОБА_1 листом №01-27/7978 від 26.11.2019 та вручена останній 03.12.2019 про що свідчить відповідне поштове повідомлення /а.с.98-100/.
Не погодившись із спірною постановою про застосування штрафу, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).
За змістом абзаців 5, 6 частини 1 статті 3 та абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється, зокрема, за принципами об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв. Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.
Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.
Згідно з положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02.09.2015 (далі-Положення №667) Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику, зокрема, у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 6 пункту 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): накладає на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Такі ж положення містяться у абзаці 5 підпункту 7 пункту 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затверджене наказом Держпродспоживслужби України №647 від 04.08.2017 /а.с.111-121/.
Пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, зокрема, за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону передбачено штраф у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм суд доходить висновку, що підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є відмова споживачу в реалізації його прав, установлених частиною третьою статті 10 цього Закону, зокрема і відшкодування завданих йому збитків. Разом з тим у споживача виникає право вимоги на відшкодування йому збитків, а у суб'єкта господарювання, у свою чергу, обов'язок щодо задоволення такої вимоги лише у разі виявлення недоліків у наданій послузі. Отже, притягнення суб'єкта господарювання за вищенаведеною підставою є правомірним лише у разі відмови споживача в реалізації його прав, установлених частиною третьою статті 10 цього Закону, але за умови встановлення недоліків у наданій послузі.
Із позовної заяви та письмових пояснень позивача, наданих під час позапланового заходу, суд вбачає, що 23.04.2019 в салон лазерної косметології « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому позивач здійснює господарську діяльність, звернулася ОСОБА_3 зі своєю донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з питання проведення косметологічних процедур. ОСОБА_3 роз'яснено зміст косметологічної процедури, які препарати будуть застосовуватися, надано для ознайомлення протокол проведення косметологічних процедур та сертифікати на препарати, які будуть застосовуватися, а також отримано згоду на проведення косметологічних процедур.
Також, позивачем проведено неповнолітній ОСОБА_2 пробу на виявлення алергічної реакції на пілінг ТС PLUS, зі згоди ОСОБА_3 , результат на пробу був негативний про що відображено у картці клієнта /а.с.35/.
Після проведення алергічних проб на препарати, 23 та 24 квітня ОСОБА_2 проводилися косметологічні процедури і черговий раз зустріч з нею була призначена на 25.04.2019. 25.04.2019 ОСОБА_2 проведена косметологічна процедура-хімічний пілінг /а.с.35/.
Під час проведення косметологічної процедури використовувався засіб для догляду за обличчям - ТС PLUS, що не заперечується сторонами. Позивачем до матеріалів справи надано копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №602-123-20-3/10396 від 15.03.2018 щодо засобів по догляду за обличчям та тілом згідно з додатком до висновку, згідно з яким об'єкт експертизи за звичайних умов використання не представляє небезпеки для здоров'я людини /а.с.31-33/.
Після нанесення препарату ОСОБА_2 заявила скарги на своє самопочуття, після чого нанесений препарат було змито і викликано бригада швидкої допомоги. Позивач повідомила ОСОБА_3 про те, що процедура хімічного пілінгу не завершено, оскільки не проведено реабілітаційної процедури у вигляді нанесення спеціального крему та захисту, проте остання відмовилася її завершувати.
З наданої до матеріалів справи виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) ОСОБА_2 суд вбачає, що остання з 25.04.2019 по 02.05.2019 перебувала на стаціонарному лікуванні у КПМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» та їй поставлено діагноз гостра алергічна реакція, набряк Квінке /а.с.26/.
31.05.2019 ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_1 із претензією, у якій вимагала, зокрема, відшкодування їй у повному обсязі понесених витрат на лікування ОСОБА_2 у розмірі 3038,55 грн та відшкодування їй та її доньці моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн /а.с.58-59/.
У відповідь на претензію ФОП ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_3 лист від 18.06.2019, яким претензійні вимоги до адміністрації Салону лазерної косметології «Лілу» вважала неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню /а.с.60/.
Отже, з матеріалів справи суд вбачає, що підставою для застосування штрафу до ФОП ОСОБА_1 стала її відмова споживачу в реалізації його права, встановленого частиною 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відшкодування завданих йому збитків внаслідок недоліків в наданій послузі.
Як встановлено судом, застосування штрафу за пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є правомірним лише у разі відмови споживача в реалізації його прав, установлених частиною третьою статті 10 цього Закону, але за умови встановлення недоліків у наданій послузі.
Як свідчать матеріали справи під час позапланового заходу встановлено, що гр. ОСОБА_3 звернулася із письмовою претензією щодо відшкодування завданих збитків внаслідок надання косметичної послуги її доньці гр. ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_1 надано відповідь на претензію листом від 18.06.2019, згідно з яким у задоволенні вимог відмовлено при цьому суб'єктом господарювання не доведено, що недоліки виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Таким чином, суб'єктом господарювання необґрунтовано відмовлено у відшкодуванні витрат на лікування в сумі 3038 грн.
Отже, у межах перевірки органом контролю досліджувався виключно факт відмови позивача щодо відшкодування завданих збитків внаслідок надання косметичної послуги гр. ОСОБА_2
Разом з тим суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки контролюючим органом не з'ясовувалося питання щодо наявності недоліків у наданій послузі, не досліджувалося питання відповідності наданих послуг вимогам нормативної документації, оскільки останнім зазначено, що суб'єктом господарювання не доведено, що недоліки виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Суд зауважує, що у силу положень абзаців 5, 6 частини 1 статті 3 та абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.
Судом встановлено, що до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення у яких наголосила на тому, що при проведенні косметичної процедури виконала усі дії, передбачені інструкцією з використання препарату ТС PLUS 5. Про причини появи у ОСОБА_4 будь-яких симптомів пояснити не може /а.с.73/. До письмових пояснень додала документи на підтвердження своєї позиції /а.с.74-88/.
Водночас, контролюючий орган залишив поза увагою такі пояснення позивача та не врахував їх при винесенні постанови про застосування штрафу, а також не дослідив фактів невідповідності наданої послуги вимогам нормативної документації, що свідчить про неповноту проведення перевірки.
Разом з тим суд критично оцінює аргументи відповідача щодо того, що суб'єктом господарювання не доведено, що недоліки виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили, позаяк це не спростовує обов'язку органу контролю всебічно та у повній мірі дослідити усі обставини, що можуть вплинути на прийняття спірного рішення.
Також, суд наголошує на тому, що орган контролю жодним чином не дослідив питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між наданою ФОП ОСОБА_1 косметологічною послугою та наявною шкодою здоров'я у ОСОБА_2 та не надав суду належних та допустимих доказів на його підтвердження.
У матеріалах справи наявні копії консультаційного висновку спеціаліста, що складений 27.04.2019 ТОВ «Європейська медицина», згідно з яким поставлено діагноз - контактно дерматит, що з припущень спеціаліста виник внаслідок дії активних хімічних речовин /а.с.54/, копія консультативного висновку спеціаліста, що складений 29.04.2019 ПП ЛДЦ «Арніка Плюс», згідно з яким встановлено діагноз хімічний опік обличчя 1-2 ст /а.с.27/.
Також у матеріалах справи міститься копія висновку експерта №340 від 26.07.2019, що складений судово-медичним експертом Кременчуцького міжрайонного відділення СМЕ Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА ОСОБА_6 /а.с.148-149/, згідно з яким при судово-медичній експертизі з урахуванням медичної документації у неповнолітньої ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Гостра алергічна реакція є наслідком відповіді організму на потрапляння алергенів, які могли міститися в медичних препаратах, в косметологічних засобах, рослинах і т.д.
Вищенаведені висновки не доводять факту надання ФОП ОСОБА_1 неякісної послуги ОСОБА_2 , а навпаки, пояснюють хворобливу реакцію організму ОСОБА_2 впливом хімічних речовин.
Недоведеність факту надання ФОП ОСОБА_1 неякісних послуг ОСОБА_2 підтверджується також розбіжностями у поставлених останній діагнозах, а саме у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) ОСОБА_2 зазначено про гостру алергічну реакцію, набряк Квінке, тоді як консультативний висновок спеціаліста, що складений 29.04.2019 ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» та консультаційний висновок спеціаліста, що складений 27.04.2019 ТОВ «Європейська медицина» містять інформацію про діагнози ОСОБА_2 - хімічний опік обличчя 1-2 ст., контактно дерматит, що з припущень спеціаліста виник внаслідок дії активних хімічних речовин відповідно.
Більше того, у матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінального провадження №12019170090001595 від 05.05.2019 за фактом відсутності підстав для проведення кримінального провадження за ч.1 ст.128 Кримінального кодексу України /а.с.25/.
Отже, відповідач під час винесення спірної постанови не з'ясував питання наявності недоліків у наданій ФОП ОСОБА_1 послуги з посиланням на конкретні факти її невідповідності вимогам нормативної документації, а також не дослідив факт наявності причинно-наслідкового зв'язку між наданою послугою та виявленою шкодою здоров'ю ОСОБА_2 та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Крім того, суд зауважує, що 25.04.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самостійно відмовилися від завершення процедури хімічного пілінгу, внаслідок чого не було проведено реабілітаційної процедури, що, в свою чергу, також могло спричинити негативні наслідки для ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оскаржена постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 26.11.2019 №7 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, тобто є необґрунтованою, а, відтак, протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на те, що позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а тому вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз,7, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 40358617) про визнання незаконною та скасування постанови задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 26.11.2019 №7 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз,7, м. Полтава,36020, код ЄДРПОУ 40358617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя К.І. Клочко