30 березня 2020 р. № 400/763/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:скасування рішення від 23 січня № 18/03.18-р; зобов'язання вчинити певні дії; стягнення не нарахованої та невиплаченої частини пенсії з 26.04.2019,
13.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить суд скасувати рішення відповідача від 23 січня за № 18/03.18-р; зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу основну державну пенсію по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня, за формулою П = 80 : х 5 х Зп(мін), де П-розмір пенсії, Зп (мін) - розмір мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності; стягнути з відповідача суму протиправно ненарахованої та невиплаченої позивачу частини пенсії з 26.04.2019 (вимога статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину прийняття відповідачем протиправного рішення з розгляду заяви позивача від 14.01.2020 та зазначає про обов'язок відповідача нараховувати і виплачувати позивачу пенсію за статтею 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ) як інваліду війни ІІ групи та відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796-ХІІ), а саме: в розмірі 80 % від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Ухвалою від 18.02.2020 суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві, що надійшов до суду 19.03.2020, відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові з посиланням на ту обставину, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону № 796-ХІІ. Посилаючись на частину третю статті 59 Закону № 796-ХІІ та Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 „Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Порядок № 1210), відповідач зазначає, що для обчислення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ необхідний показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019 рік, який станом на дату звернення позивача із заявою від 14.01.2020 та розгляду відповідачем цієї заяви ще не було затверджено. Отже, неможливо було проаналізувати доцільність проведення перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні без повідомлення сторін.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) як пенсіонер та отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-IV.
14.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відповідача про таке: „Прошу перерахувати з 25 квітня 2019 року мою пенсію з врахуванням вимог ст. 21, 26 Закону України № 2262-ХІІ (80 %), частини 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/19 (з розміру п'ятикратної мінімальної заробітної плати в Україні, визначений на 1 січня відповідного року) та виплатити її відповідно до вимог ст. 46 Закону України № 1058-IV від 9.07.2003 року „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
На копії заяви від 14.01.2020 міститься відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції відповідача з датою отримання заяви - 14.02.2020. Надаючи оцінку цій обставині, суд бере до уваги, що позовна заява подана до суду 13.02.2020, за текстом позову позивач зазначає про звернення до відповідача за перерахунком саме 14.01.2020 та у відзиві відповідач не заперечує, що позивач 14.01.2020 звертався до нього саме з тією заявою, копія якої додана до позовної заяви. Ураховуючи сукупність цих обставин, суд вважає, що дата прийняття від позивача заяви - „14.02.2020” проставлена відповідачем помилково та приймає копію заяви позивача від 14.01.2020 із зазначеним відбитком штампу як належний і допустимий доказ обставин, на які посилається позивач.
Отже, позивач просив відповідача перерахувати його пенсію на підставі норм двох Законів: № 2262-ХІІ та № 796-ХІІ.
23.01.2020 відповідач розглянув заяву позивача від 14.01.2020 та прийняв рішення № 18/03.18-р, яким відмовив позивачу в перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ та вирішив повернутися до розгляду заяви від 14.01.2020 після отримання даних щодо розміру показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019 рік.
Рішення від 23.01.2020 № 18/03.18-р мотивоване посиланням на частину третю статті 59 Закону № 796-ХІІ, пункт 9-1 Порядку № 1210, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та грунтується на відсутності станом на січень 2020 року затвердженого Пенсійним фондом України показника середньої заробітної плати (доходу) в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019 рік.
Рішення відповідача від 23.01.2020 № 18/03.18-р не містить відповіді на прохання позивача перерахувати йому пенсію з урахуванням вимог статей 21, 26 Закону № 2262-ХІІ.
У другому абзаці оскаржуваного рішення зазначено: „ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 14 січня 2020 року із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ)”.
Наступні за текстом рішення відповідача посилання на норми права та обставини, що потягли за собою відмову у перерахунку пенсії, стосуються лише прохання позивача щодо перерахунку пенсії за Законом № 796-ХІІ, однак абсолютно відсутнє обгрунтування щодо неприйняття відповідачем доводів позивача щодо перерахунку йому пенсії за статтями 21, 26 Закону № 2262-ХІІ.
З цих підстав вбачається, що частина вимог позивача за заявою від 14.01.2020 не розглянута відповідачем та залишилася невирішеною ним відповідно до його компетенції.
Отже, суд установив, що відповідач розглянув заяву позивача від 14.01.2020 лише частково, не прийнявши в межах компетенції рішення щодо решти вимог позивача та тим самим не навівши належного обгрунтування відмови в перерахунку пенсії.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення відповідач прийняв без дотримання вимог щодо обгрунтованості та добросовісності, оскільки не розглянув частину вимог позивача та не навів належного обгрунтування відповідної бездіяльності.
Так само оскаржуване рішення не може вважатися таким, що прийняте у спосіб, передбачений законодавстом, оскільки суперечить вимогам частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV (документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.). Фактично, відповідач залишив без вирішення частину вимог позивача.
Оскільки відповідач не прийняв рішення по суті усіх вимог позивача, то позовні вимоги про:
- зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу основну державну пенсію по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня, за формулою П = 80 : х 5 х Зп(мін), де П-розмір пенсії, Зп (мін) - розмір мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності та
- стягнення з відповідача суми протиправно не нарахованої та невиплаченої позивачу частини пенсії з 26.04.2019 (вимога статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”) - суд вважає такими, що заявлені передчасно.
Зокрема, необхідною передумовою для судового засхисту права особи є порушення цього права з боку суб'єкта владних повноважень.
У спірних правовідносинах суд вбачає порушення прав позивача з боку відповідача, що мало місце у неналежному розгляді його заяви від 14.01.2020, що призвело до прийняття необгрунтованого рішення від 23.01.2020 № 18/03.18-р.
Вимоги позивача щодо перерахунку пенсії за наведеною ним формулою грунтуються на його правовій позиції щодо необхідності одночасного застосування норм Закону № 2262-ХІІ та Закону № 796-ХІІ.
Як суд установив вище, відповідач не розглянув вимоги позивача щодо перерахунку за нормами Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.01.2020 з урахуванням правової оцінки, наведеної у цьому рішенні суду.
Зокрема, відповідачу належить розглянути вимоги позивача щодо перерахунку його пенсії за нормами статей 21, 26 Закону № 2262-ХІІ та частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, як позивач просить у заяві від 14.01.2020.
Крім того, суд звернув увагу на таке.
Відповідач надав суду докази повторної відмови в перерахунку пенсії, оформленої рішенням від 26.02.2020 № 87/03.18-р (міститься серед додатків до відзиву). З відзиву вбачається, що після затвердження Пенсійним фондом України показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019 рік, відповідач провів аналіз доцільності перерахунку пенсії позивача.
Зокрема, повторна відмова у перерахунку пенсії позивача за тією самою заявою від 14.01.2020 мотивована тим, що внаслідок перерахунку за нормами частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ пенсія позивача зменшується. Рішення від 26.02.2020 № 87/03.18-р також не відображає результатів розгляду вимог позивача, викладених у заяві від 14.01.2020, що стосуються перерахунку за нормами Закону № 2262-ХІІ.
Оскарження рішення від 26.02.2020 № 87/03.18-р не є предметом судового розгляду в межах справи № 400/763/20, оскільки жодних позовних вимог, пов'язаних із цим рішенням, позивач не висував.
Поряд із цим суд вважає за необхідне зазначити таке.
Пункт четвертий Розділу XV Закону № 1058-IV передбачає, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, зменшення розміру пенсії внаслідок перерахунку тягне за собою її виплату у раніше встановленому розмірі, а не відмову в перерахунку пенсії. Відповідач не наділений правом відмовити у перерахунку пенсії, якщо цей перерахунок грунтується на нормах закону.
Вимог щодо відшкодування судових витрат позивач не заявив та доказів їх понесення суду не надавав. Від сплати судового збору позивач звільнений, тому судові витрати у справі відсутні.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) від 23.01.2020 № 18/03.18-р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) від 14.01.2020 з урахуванням наданої судом правової оцінки.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Птичкіна