справа №380/2479/20
з питань забезпечення позову
31 березня 2020 року
м. Львів, вул. Чоловського, 2
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов,-
27.03.2020 до Львівського окружного адміністративного суду суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюка В.І. від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги № Ф-105929-56, виданої 06.09.2019 ГУ ДПС у Чернівецькій області про стягнення ЄСВ з ОСОБА_1 в розмірі 17449,08 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюка В.І. від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 1744,91 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюка В.І. від 11.02.2020 про арешт коштів боржника ( ОСОБА_1 );
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Максимів О.І. від 12.03.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ( ОСОБА_1 );
- стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь ОСОБА_1 25000 грн витрат на моральну (немайнову) шкоду.
Ухвалою судді від 31.03.2020 позовну заяву залишено без руху.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) Горюка В.І. від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги № Ф-105929-56, виданої 06.09.2019 ГУ ДПС у Чернівецькій області про стягнення ЄСВ з ОСОБА_1 в розмірі 17449,08 грн;
- зупинення дії постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) Горюка В.І. від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 1744,91 грн;
- зупинення дії постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) Горюка В.І. від 11.02.2020 про арешт коштів боржника ( ОСОБА_1 );
- зупинення дії постанови заступника начальника відділу Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Максимів О.І. від 12.03.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ( ОСОБА_1 ).
В обґрунтування даної заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюком В.І. 11.02.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги № Ф-105929-56, виданої 06.09.2019 ГУ ДПС у Чернівецькій області про стягнення ЄСВ з ОСОБА_1 в розмірі 17449,08 грн, а також винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 1744,91 грн, та відповідно до постанови від 11.02.2020 накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику. У подальшому, постановою державного виконавця від 25.02.2020 виконавчий документ (вимога № Ф-105929-56, видана 06.09.2019 ГУ ДПС у Чернівецькій області про стягнення ЄСВ з ОСОБА_1 в розмірі 17449,08 грн.) передано до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Як наслідок, постановою заступника начальника відділу Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Максимів О.І. від 12.03.2020 прийнято ВП № 61209557 та іншою постановою звернено стягнення на доходи боржника. Заявник вважає, що вказані рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, вказує, що виконавче провадження відкрито в період оскарження вимоги від 06.09.2019 № Ф-105929-56 до ДФС України, в адміністративному порядку про що стягувач був своєчасно повідомлений. Дії відповідача є передчасними тобто державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюк В.І. на час прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження діяв всупереч наданих повноважень та у спосіб, що порушує норми Конституції та закони України. Тому, в даному випадку, є достатні правові підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна небезпека заподіяння шкоди завданим правам та інтересам позивача.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керувався наступним.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Так, клопотання позивача обґрунтоване тим, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, арешт коштів боржника, та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що винесені на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки), можлива заборона розпорядження та/або користування майном, що належить заявнику на праві власності, в тому числі коштами, що завдасть значної шкоди правам та інтересам позивача.
Отже, судом встановлено, що, позивач просить суд зупинити дію постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, арешт коштів боржника, та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06.09.2019 №Ф-105929-561, яке перебуває в провадженні Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
При цьому позивачем в обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що виконавче провадження відкрито в період оскарження вимоги від 06.09.2019 № Ф-105929-56 до ДФС України, в адміністративному порядку про що стягувач був своєчасно повідомлений. Водночас, жодних доказів оскарження вказаної вимоги суду не надано.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-105929-56 від 06.09.2019, про стягнення ЄСВ з ОСОБА_1 у розмірі 174459,08 грн.
Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, виключно у випадку узгодження суми боргу (недоїмки), що визначена у вимозі, у контролюючого органу виникає право на звернення її до примусового виконання.
Заявник зазначає, що виконавче провадження відкрито в період оскарження вимоги від 06.09.2019 № Ф-105929-56 до ДФС України, водночас, жодних доказів на підтвердження вказаного до матеріалів заяви не долучає.
Суд зазначає, що подана заява фактично спрямована на зупинення виконання вимоги, яка є чинною, доказів оскарження такої не подано, така не є предметом позову у даній справі.
З огляду на наведене, суд зазначає, що за приписами пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони, або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Грень Н.М.