справа №1340/4585/18
18 березня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу № 1340/4585/18 за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень та дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до військової прокуратури Західного регіону України, в якому просив:
- Визнати протиправним рішення та дії військової прокуратури Західного регіону України про нарахування і виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік в розмірах, менших ніж грошове забезпечення за грудень 2014 року;
- Зобов'язати військову прокуратуру Західного регіону України здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2014 року;
- Зобов'язати військову прокуратуру Західного регіону України здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2014 року;
- Визнати протиправним бездіяльність та рішення військової прокуратури Західного регіону України про не нарахування і невиплату позивачу в грудні 2015 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік;
- Зобов'язати військову прокуратуру Західного регіону України нарахувати і виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вересня 2014 року позивач проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону України.
У грудні 2014 року та грудні 2015 року військовою прокуратурою Західного регіону України позивачу як військовослужбовцю надавались щорічні відпустки за 2014 та 2015 роки, у зв'язку з чим позивачу повинні були бути надані матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань в розмірі грошового забезпечення відповідно за грудень 2014 року та грудень 2015 року.
23 липня 2018 року позивач звернувся до керівництва військової прокуратури Західного регіону України із зверненням щодо надання інформації про нараховані та виплачені йому матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
У середині вересня позивач отримав відповідь військової прокуратури регіону від 6 вересня 2018 року за вих. № 18/2-183вих18, про нараховані та виплачені кошти: матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
Позивач зазначає, що у 2014 році військовою прокуратурою Західного регіону України йому нараховані та виплачені матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в розмірах, значно менших ніж грошове забезпечення відповідно за грудень 2014 року, а у 2015 році взагалі не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік.
Позивач зазначає, що відповідно до вимог законодавства військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із ч. 3. ст. 83 Закону України «Про прокуратуру», прокурору надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
Також виплата матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань передбачалась підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що не погоджується з твердженнями позивача про те, що нараховані та виплачені йому у 2014 році матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань в розмірах, значно менших ніж грошове забезпечення відповідно за грудень 2014 року. Також прокуратура регіону не погоджується з позивачем щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2015 рік.
Відповідач зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 83 Закону України «Про прокуратуру», прокурору може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань прокурора. Тобто вказана норма передбачає лише право надавати матеріальну допомогу, а не обов'язок.
У 2014 році після набуття статусу військовослужбовця позивач у відпустці не перебував. Окрім цього, до прокуратури регіону в 2014 році (після набуття статусу військовослужбовця ОСОБА_1 ) заяви, рапорти позивача про надання йому матеріальних допомог не надходили.
Відповідач зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько - слідчих посадах складається з посадового окладу та інших виплат, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 передбачено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.
Генеральною прокуратурою проведені розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на 2014 - 2015 роки. У кошторисах видатків прокуратури регіону на 2014 - 2015 роки врахована виплата 2 (двох) матеріальних допомог: на оздоровлення і на вирішення соціально - побутових питань. З врахуванням сказаного і проведена виплата допомог позивачу у 2014 - 2015 роках.
Представники відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечили, надали суду додаткові докази, документи та пояснення, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 05.11.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 28.11.2018 року зупинено провадження у справі. Ухвалою від 09.01.2019 року поновлено провадження у справі. Ухвалою судді від 12.02.2019 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 13.11.2019 року зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 18.12.2019 року поновлено провадження у справі. Ухвалою суду від 18.03.2020 відмовлено в залишенні позовної заяви без розгляду.
Судом встановлені наступні обставини:
Згідно відповіді військової прокуратури Західного регіону України від 6 вересня 2018 року за вих. № 18/2-183вих18, на звернення ОСОБА_1 йому:
- в серпні 2014 року нараховані матеріальні допомоги на оздоровлення на суму 9092,58 грн. та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань на суму 9092,58 грн. виплата проведена в серпні 2018 року;
- у грудні 2014 року нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 15714 грн. виплата проведена разом із заробітною платою за другу половину грудня 2014 року.
- у січні 2015 року нарахована матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 26176,32 грн. виплата проведена у міжрозрахунковий період.
- у грудні 2015 року нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 43976,21 грн. виплата проведена із заробітною платою за другу половину грудня 2015 року.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що має право на матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань в розмірі грошового забезпечення відповідно за грудень 2014 року та грудень 2015 року.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем щодо предмету спору з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно ст. 83 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час спірних правовідносин):
1. Після призначення на посаду прокурор, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження прокуратури.
2. Прокурор та члени його сім'ї користуються в установленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї прокурора, які проживають разом з ним, обслуговуються у тих медичних закладах, що й прокурор.
3. Прокурору може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
4. На військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
Згідно з п. 4 ст. 9 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час спірних правовідносин) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (в редакції від 30.09.2014 року, станом на час спірних правовідносин):
XXX. Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення
30.1. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
30.2. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника), із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
30.3. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Випускникам військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
30.4. Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, грошова допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадами, на які призначені.
30.5. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні щорічної основної чи додаткової відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, грошова допомога для оздоровлення в новому році не надається.
30.6. Військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, грошова допомога для оздоровлення надається в році вибуття у відпустку та в році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадою після прибуття з цієї відпустки.
30.7. У разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в наказі командира частини про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання грошової допомоги на оздоровлення.
Витяг з наказу разом з особовою справою надсилається у військову частину за новим місцем служби.
30.8. Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, грошова допомога на оздоровлення в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби.
У такому самому порядку здійснюється виплата допомоги військовослужбовцям, які прибули до Збройних Сил України після відрядження до державних органів, установ та організацій або прикомандирування до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування із залишенням на військовій службі.{Розділ ХХХ в редакції Наказу Міністерства оборони № 559 від 21.08.2014 року.
XXXIII. Правила виплати матеріальної допомоги
33.1. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
33.2. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
33.3. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
33.4. Випускникам військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, і військовослужбовцям строкової військової служби в році присвоєння першого офіцерського звання, звання прапорщика (мічмана) матеріальна допомога надається у військових частинах, до яких вони направлені для подальшого проходження служби, після вступу до виконання обов'язків за посадами, на які вони призначені.
33.5. Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадами, на які призначені.
33.6. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні чергової відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, матеріальна допомога в новому році не надається.
33.7. Військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, матеріальна допомога може надаватися тільки в році вибуття у відпустку та в році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадою після прибуття з цієї відпустки.
33.8. Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, матеріальна допомога в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання їм цієї допомоги за попереднім місцем служби.
У такому самому порядку здійснюється виплата допомоги військовослужбовцям, які прибули до Збройних Сил України після відрядження до державних органів, установ та організацій або прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування із залишенням на військовій службі.
33.9. У разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в грошовому атестаті (розрахунковій книжці) зазначається, у якому розмірі та за який період військовослужбовцю виплачена матеріальна допомога.
Якщо матеріальна допомога не надавалася, робиться запис: «Матеріальна допомога за ______ рік не виплачувалася».
Відповідачем на підтвердження своєї правової позиції надано суду наступні копії доказів:
- розрахунковий лист ОСОБА_1 за січень 2015 року в якому відображенні нараховані та виплачені суми в тому числі 26176,32 грн. матеріальної допомога на вирішення соціально-побутових питань;
- витяг з відомості на отримання матеріальної допомоги ОСОБА_1 на січень 2015 року;
- платіжне доручення № 19 від 28 січня 2015 року;
- розрахунковий лист ОСОБА_1 за серпень 2014 року в якому відображені нараховані та виплачені суми в тому числі 9092,58 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення;
- витяг із списку перерахувань в банк за серпень 2014 року;
- платіжне доручення № 595 від 28 серпня 2014 року;
- розрахунковий лист ОСОБА_1 за грудень 2014 року в якому відображені нараховані та виплачені суми в тому числі 15714,60 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення;
- витяг із списку перерахувань в банк за грудень 2014 року;
- платіжне доручення № 1034 від 26 грудня 2014 року;
- розрахунковий лист ОСОБА_1 за грудень 2015 року в якому відображені нараховані та виплачені суми в тому числі 43976,21 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення;
- витяг із списку перерахувань в банк за грудень 2015 року;
- платіжне доручення № 1212 від 28 січня 2015 року;
- рапорт ОСОБА_1 від 28 серпня 2014 року про відкликання із щорічної основної відпустки у зв'язку із службовою необхідністю;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 687к від 28 серпня 2014 року про відкликання з основної щорічної відпустки ОСОБА_1 ;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 250к від 28 квітня 2015 року про надання відпустки ОСОБА_1 ;
- рапорт ОСОБА_1 від 12 серпня 2015 року про надання відпустки за 2014 рік;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 604к від 13 серпня 2015 року про надання відпустки ОСОБА_1 ;
- рапорт Парамонова Є.В. від 10 вересня 2015 року про надання додаткової відпустки;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 654к від 14 вересня 2015 року про надання відпустки ОСОБА_1 ;
- рапорт ОСОБА_1 від 24 грудня 2015 року про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 887к від 25 грудня 2015 року про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 ;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 159к від 4 травня 2016 року про надання відпустки ОСОБА_1 ;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 376к від 29 липня 2016 року про надання відпустки ОСОБА_1 ;
- рапорт Парамонова Є.В. від 7 грудня 2016 року про надання відпустки та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань;
- наказ військового прокурора Західного регіону України № 597к від 9 грудня 2016 року про надання відпустки ОСОБА_1 ;
- рапорт Парамонова Є.В. від 29 грудня 2014 року про надання відпустки та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
Судом оцінюючи вказані докази в сукупності із фактичними обставинами справи та вимогами законодавства, враховуються заперечення відповідача про те, що Законом України від 14.08.2014 № 1642 - VII «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо утворення військових прокуратур» у статтю 52 включено частину шосту такого змісту: «Грошове утримання прокурорів, слідчих та інших працівників військових прокуратур, забезпечення їх діяльності здійснюється Генеральною прокуратурою України».
У постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2014 № 506 доповнивши її пунктом 4-1 такого змісту: «Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько - слідчих посадах складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців».
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 передбачено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно з вимогами зазначеної статті та розмірах загальних сум, передбачених в Законах України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на утримання органів прокуратури, Генеральною прокуратурою проведені розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на 2014 - 2015 роки.
У кошторисах видатків прокуратури регіону на 2014 - 2015 роки врахована виплата 2 (двох) матеріальних допомог: на оздоровлення і на вирішення соціально - побутових питань. З врахуванням сказаного і проведена виплата допомог ОСОБА_1 у 2014 - 2015 роках.
Судом не враховуються аргументи позивача про можливість отримання за 2014 рік матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань і оздоровлення одночасно як працівником (за час роботи в прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері) і як військовослужбовцем (за час військової служби у військовій прокуратурі Західного регіону України), оскільки оцінюючи вищевказані вимоги законодавства, позивач, який прибув для подальшого проходження військової служби міг отримати відповідну матеріальну допомогу в році його прибуття тільки в разі ненадання йому цієї допомоги за попереднім місцем праці. Факт отримання позивачем в серпні 2014 року, за попереднім місцем праці, нарахованих матеріальної допомоги на оздоровлення на суму 9092,58 грн. та матеріальної допомога на вирішення соціально-побутових питань на суму 9092,58 грн. виплата яких проведена в серпні 2018 року, матеріалами справи не спростовується.
Таким чином позовні вимоги:
- про визнання протиправним рішення та дії відповідача про нарахування і виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік в розмірах, менших ніж грошове забезпечення за грудень 2014 року, задоволенню не підлягають, оскільки в серпні 2014 року позивачу нараховані матеріальні допомоги на оздоровлення на суму 9092,58 грн. та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань на суму 9092,58 грн. виплата проведена в серпні 2018 року, у грудні 2014 року позивачу нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 15714 грн. виплата проведена разом із заробітною платою за другу половину грудня 2014 року, відповідно в цій частині і не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2014 року та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2014 року;
- про визнання протиправним бездіяльність та рішення військової прокуратури Західного регіону України про не нарахування і невиплату позивачу в грудні 2015 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, задоволенню не підлягають оскільки у січні 2015 року позивачу нарахована матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 26176,32 грн. виплата проведена у міжрозрахунковий період, у грудні 2015 року позивачу нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 43976,21 грн. виплата проведена із заробітною платою за другу половину грудня 2015 року, відповідно в цій частині і не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2015 року.
Відповідно позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової прокуратури Західного регіону України (79058, м. Львів, вул. Клепарівська, 20) про визнання протиправними рішень та дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі 30.03.2020 року.
Суддя Гавдик З.В.