справа №380/1693/20
про повернення позовної заяви
30 березня 2020 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., перевіривши матеріали позовної заяви Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, -
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 08410370, р/р НОМЕР_2 в ДКСУ м. Києві, МФО 820172, витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 130960 грн 56 коп.
Львівський окружний адміністративний суд 28.02.2020 на адресу відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС України у Львівській області направив запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
19.03.2020 (вх. № 15330) на адресу суду відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС України у Львівській області надав інформацію, згідно з якою ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
13.03.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про поновлення процесуального строку для звернення до суду.
В обгунтування заяви зазначає, що 23.07.2019 (вих. №4436) Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до Львівського окружного адміністративного суду, у межах встановленого строку звернення до суду, подала позовну заяву про відшкодування курсантом витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі до ОСОБА_1 на суму 130960,59 грн. 29.01.2020 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву Національної академії до ОСОБА_1 справі № 1.380.2019.003879 про відшкодування курсантом витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі залишено без розгляду. Дану ухвалу Національна академія отримала згідно із штампом вхідної кореспонденції 05.02.2020 за вх. № 1467. Відповідно до частини 4 статті 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Таким чином, вважає строк пропущений з незалежних від Національної академії поважних причин. Отже строк звернення до суду із адміністративним позовом, у зв'язку із перебуванням даної справи з 23.07.2019 по 05.02.2020 на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді, а тому такий строк підлягає поновленню.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню норми частини п'ятої статті 122 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом розгляду у даній справі є питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Отже, враховуючи предмет розгляду даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосувати норми частини 5 статті 122 КАС України.
Позивач поважними причини пропуску такого строку зазначає попереднє звернення до суду з таким позовом.
До заяви подано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 з питань залишення позовної заяви без розгляду у справі № 1.380.2019.003879. Вказує, що дану ухвалу отримав 05.02.2020.
Даний позов поданий 17.02.2020.
Суд вважає, посилання позивача на наявність вищезазначеної ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 1.380.2019.003879 з питань залишення позовної заяви без розгляду, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду є безпідставними, оскільки, як слідує з її змісту, така постановлена у зв'язку з недотриманням позивачем вимог процесуального законодавства (повторне неприбуття позивача в підготовче засідання), а тому, зазначені доводи позивача, не можуть розглядатися судом як докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, адже є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, які не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з даним адміністративним позовом чи пов'язані з дійсно істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що перешкоджають особі вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Суд звертає увагу, що у разі незгоди з ухвалою з питань залишення позовної заяви без розгляду, позивач наділений правом подати апеляційну скаргу на таку ухвалу в порядку та строки, визначені КАС України, однак таким правом не скористався.
Будь-яких інших причин поважності пропуску строку звернення до суду та відповідних доказів на їх підтвердження позивач не надав.
Таким чином, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами за яких саме поважних причин було пропущено строк на звернення до суду, а наведені позивачем причини у заяві про поновлення цього строку не є поважними.
Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 рок).
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Pеrez de Rada Cavanilles v. judgment of 28 October 1998).
Крім того, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови". У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказує, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а підстави, вказані ним у заяві про поновлення строків звернення до суду визнані судом не поважними, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі - повернути позивачеві.
Повернути Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012, ЄДРПОУ 08410370) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102,00 грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 12.02.2020 № 315.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутись до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Суддя Кедик М.В.