Справа №380/2259/20
про продовження строку залишення позовної заяви без руху
30 березня 2020 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10), із вимогами:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.01.2016 року максимального розміру пенсії на рівні 70% від відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахування виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року у розмірі 73% від відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року №103 та у відповідності до довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 20.03.2018 року №91-16644 і заборговану суму виплатити одним платежем;
-рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Ухвалою судді від 20.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а позовну заяву - залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний термін з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Копію цієї ухвали було надіслано судом засобами поштового зв'язку на адресу позивача, зазначену ним у позовній заяві. Тож, як встановлено, позивача було повідомлено належним чином про підстави залишення позовної заяви без руху та наслідки неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
30.03.2020 року від позивача надійшла до суду заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач лише навів додаткові обґрунтування щодо наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання до суду означеного позову на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Повторно вирішуючи клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, суддя керується наступним.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Суддя зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Позивач зазначає, що відповідно до п.8 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.
Пунктом 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
На підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору за вищезазначеним пунктом позивачем до матеріалів позовної заяви долучено лише копію посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 30.08.2018 року, з якого вбачається, що пред'явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
При цьому, особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у встановленому порядку не прирівнюються до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни.
Тобто, суддя роз'яснює, що від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, а не особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни третьої групи.
Більше того, суддя зазначає, що позивачем не надано суду доказів стосовно того, що саме він є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи.
Отже, положення пункту 8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджуються на позивача.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Отже, станом на 30.03.2020 року позивач не виконав вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху від 20.03.2020 року у повному обсязі.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами другою, третьої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Відповідно до частини шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Таким чином, зважаючи на те, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 20.03.2020 року не виконані у повному обсязі, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, реалізації його процесуальних прав, надання можливості повністю усунути недоліки позовної заяви та забезпечення оперативності судового провадження, суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.118, 121, 160, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року про залишення позовної заяви без руху та надати термін - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали та ухвали судді від 20.03.2020 року позовна заява підлягає поверненню.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Сасевич О.М.