Справа №380/1724/20
30 березня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), із вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу, відповідач не провів з ним розрахунків по індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. На звернення позивача про виплату індексації він отримав відмову. Позивач з цим не погоджується та наполягає на своєму праві отримати індексацію за вказаний період служби, відтак звернувся до суду.
Ухвалою судді від 02.03.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.03.2020 року від відповідача засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплату індексації грошових доходів військовослужбовцям та кошти для виплати індексації не надходили, а тому протягом 2015 - 2019 років за фондом грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено. Враховуючи вказані обставини, відповідач вважає, що заборгованість з індексації грошового забезпечення відсутня.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військовій частині НОМЕР_1 ).
Наказом начальника Кінологічного навчального центру від 09.10.2017 року №186-ос «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу навчального центру та на всі види забезпечення 09.10.2017 року.
Наказом начальника Кінологічного навчального центру від 12.06.2019 року №249-ос «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «і» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом від 21.06.2019 року за №130-ос - виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
На заяву позивача від 26.01.2020 року відповідачем листом від 31.01.2020 року №11/Ю-299 повідомлено, що враховуючи відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення з липня 2015 року по момент звільнення військовослужбовця, заборгованість з індексації грошового забезпечення відсутня.
Як вбачається з довідки №106 від 30.01.2020 року, позивачу за період з 01.07.2015 року по 31.10.2017 року включно індексація не проводилась (не нараховувалася та не виплачувалася).
Водночас, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву на звернення позивача, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям в період з 2015 року по даний час не здійснювалась через відсутність фінансування.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування індексації протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених законних прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.9 цього ж Закону, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Судом встановлено, що позивачу за період з жовтня 2017 року по червень 2019 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Ця обставина визнається сторонами.
Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає таке.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.07.2015 по 30.11.2018 та підтверджується довідкою №106 від 30.01.2020 року та за період проходження військової служби ОСОБА_1 , чого не заперечується Військовою частиною НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.
Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідачів, викладені у відзиві на позовну заяву.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
За таких підстав, бездіяльність відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправною.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби є протиправною, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби.
В силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, враховуючи приписи ст.139 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.
Зобов'язати Кінологічний навчальний центр Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби.
Судовий збір стягненню із сторін не підлягає.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Сасевич О.М.