Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2020 р. Справа№200/960/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
17 січня 2020 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01 жовтня 2019 року №480 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсію на пільгових умовах від 24 вересня 2019 року №19915 та призначити пенсію на пільгових умовах.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. При цьому, відповідачем не зараховані до стажу періоди роботи на пільговій посаді, оскільки довідки про підтвердження робочого стажу не прийняті, що позивач вважає протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 лютого 2020 року від відповідача витребувані докази.
03 березня 2020 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 березня 2020 року.
До судового засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Враховуючи неявку сторін, суд, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснює розгляд цієї справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заяві по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 (а.с.10-11), ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 (а.с.12).
Відповідно до довідки ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 30 липня 2019 року №260 позивачу підтверджено пільговий трудовий стаж для призначення пенсії за списком №1 з 13 жовтня 2008 року по 09 березня 2016 року (а.с.33).
Відповідно до довідки ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська» від 06 серпня 2019 року №293 позивачу підтверджено пільговий трудовий стаж для призначення пенсії за списком №1 з 18 серпня 1998 року по 09 жовтня 2008 року (а.с.31).
24 вересня 2019 року позивачем до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області подана заява №3239 про призначення пенсії згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24 вересня 2019 року позивачем до пенсійного органу надана заява №19915, у якій позивач просить при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах взяти до уваги довідки про пільговий стаж від 30 липня 2019 року №260, від 06 серпня 2019 року №293, а також довідки про зміну назви організації від 30 липня 2019 року №260, від 06 серпня 2019 року №293.
01 жовтня 2019 року рішенням відповідача №054450001614 призначено пенсію позивачу. З роздруківки програми відповідача ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії вбачається, що до пільгового стажу позивача не зараховані деякі періоди роботи.
01 жовтня 2019 року рішенням відповідача №480 відмовлено в зарахуванні довідок від 30 липня 2019 року №260, від 06 серпня 2019 року №293, оскільки вони видані підприємствами, зареєстрованими у м. Донецьку. Зазначено, що усі документи, видані на непідконтрольній українській владі території, вважаються недійсними. А отже, всі свідоцтва, довідки та інші документи, навіть ті, на яких стоїть українська печатка, на території України вважаються недійсними та не мають сили.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, в редакції постанови КМ №341 від 10.05.2018 затверджений «Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років»
Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
За результатами судового розгляду встановлено, що у спірному рішенні зазначено про зарахування періоду роботи з 18 серпня 1998 року по 09 жовтня 2008 року та з 10 жовтня 2008 року по 31 березня 2014 року (з урахуванням сплати страхових внесків), проте при призначенні пенсії не враховані довідки від 30 липня 2019 року №260, від 06 серпня 2019 року №293, оскільки архіви підприємства знаходяться на території непідконтрольній українській владі, тому перевірити достовірність наданої інформації неможливо.
Проте, суд не може погодитись з позицією відповідача, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 4.2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом з цим, не проведення перевірки підприємства, яким видано довідку, не є підставою для неврахування такої довідки при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, суд зазначає, що ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська» не можна вважати органами або особами, що створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом, у розумінні положень статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», а позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Донецьк Донецької області.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на призначення пенсії з підстави знаходження підприємств та підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності призначення та/або перерахунку пенсії.
З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у спірних довідках.
Враховуючи встановлене судом безпідставне не врахування довідки при обчисленні розміру пенсії за віком на пільгових умовах, а відповідно і порушення законодавства при призначенні пенсії, суд вважає, що рішення відповідача від 01 жовтня 2019 року №480 про відмову в зарахуванні довідок є протиправним.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень - вчинити певні дії.
Оскільки позивачу призначена пенсія, але врахований не весь стаж, суд дійшов висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідок ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 30 липня 2019 року №260 та ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська» від 06 серпня 2019 року №293, починаючи з 24 вересня 2019 року.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103; код ЄДРПОУ 42171290) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати «Рішення №480 про відмову в зарахуванні довідок», прийняте 01 жовтня 2019 року Великоновосілківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі положень статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідок ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 30 липня 2019 року №260 та ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська» від 06 серпня 2019 року №293, починаючи з 24 вересня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Повний текст рішення складено 31 березня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко