Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2020 р. Справа№200/1292/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення відповідача, зобов'язання відповідача вчинити певні дії,
03 лютого 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) про визнання неправомірними дії відповідача стосовно відмови позивачу у призначенні пенсії за віком; скасування рішення відповідача № 8 про відмову у призначенні пенсії за віком від 10 січня 2020 року; зобов'язання відповідача зарахування до пільгового трудового стажу позивача період роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 03 листопада 1994 року по 31 березня 2002 року і призначити останньому пенсію за віком на пільговим умовах з 02 січня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було здійснено звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. За наслідком розгляду заяви пенсійним фондом прийнято спірне рішення про відмову в призначені пенсії №8 від 10 січня 2020 року, яким до пільгового стажу не зараховано період роботи період роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 03 листопада 1994 року по 31 березня 2002 року у зв'язку з тим, що підприємство не здійснювало реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території та документи по зазначеному підприємству відсутні, дані із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня також відсутні. Також відсутня довідка про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків та інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії на пільгових умовах.
11 травня 2019 року представником відповідача направлений до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню. Вказує, що відповідачем не зараховано до стажу:
період роботи з 03 листопада 1994 року по 30 червня 2000 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні;
період роботи з 01 липня 2000 року по 31 березня 2002 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Щодо періоду роботи з 03 листопада 1994 року по 30 червня 2000 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні, відповідач вказує, що фактично переміщення загоном не здійснено, а місто Горлівка належить до населених пунктів не виконують свої повноваження, що у свою чергу заважає перевірити відповідачу обґрунтованість видачі довідки про пільговий стаж роботи та достовірності поданих відомостей.
Щодо періоду роботи з 01 липня 2000 року по 31 березня 2002 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні відповідач вказує, що у індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застраховану осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні будь-які відомості щодо нарахування заробітної плати, а отже у відповідача відсутні законні підстави щодо зарахування до пільгового стажу позивачу роботи з 01 липня 2000 року по 31 березня 2002 року. Вказують, що рішення від 10 січня 2020 року №8 є законним та обґрунтованим. З огляду на вказане просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст. 257 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), громадянин України, перебуває на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач - Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 02 січня 2020 року №9 про призначення пенсії згідно статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Одночасно з заявою було позивачем відповідачу було надано наступні документи:
- копії трудових книжок від 11 березня 1991 року серія АТ - НОМЕР_2 0962444 та від 15 березня 2004 року серія АХ №960013;
- копія військового квітка від 23 грудня 1991 року серія УН №0371519;
- копія диплома НТ №960013;
- довідка про підтвердження трудового стажу від 28 жовтня 2014 року №2/77;
- довідка про підтвердження трудового стажу від 19 грудня 2019 року №01/458;
- копія паспорту, ідентифікаційного коду.
Додатково при розгляді заяви були взяті до уваги індивідуальні відомості про застраховану особу з 2002 по 2019 рік.
Рішенням Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №8 від 10 січня 2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до ч.3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно рішення №8 від 10 січня 2020 року не зараховано:
період роботи з 03 листопада 1994 року по 30 червня 2000 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні;
період роботи з 01 липня 2000 року по 31 березня 2002 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Щодо періоду роботи з 03 листопада 1994 року по 30 червня 2000 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні, відповідача вказує, що так як наведені документи підлягають розгляду та перевірці, провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру та підстав їх видачі немає можливості, у зв'язку з тим, що первині документи знаходяться на тимчасово окупованій території. Відомості щодо спец стажу в реєстрі застрахованих Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за зазначений період відсутні.
Щодо періоду роботи з 01 липня 2000 року по 31 березня 2002 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні відповідач вказує, що у індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застраховану осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні будь-які відомості щодо нарахування заробітної плати, а отже у відповідача відсутні законні підстави щодо зарахування до пільгового стажу позивачу роботи з 01 липня 200 року по 31 березня 2002 року.
Спір виник з приводу правомірності прийняття рішення відповідачем.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року№1058-IV.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Згідно п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
За правилами встановленими нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років. а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (надалі по тексту також - Порядок № 22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту - Порядок № 637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 серпня 1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1028 від 09 грудня 2015 року пункт 20 наведеного Порядку доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.
На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Горлівка, Донецької області.
При цьому суд зазначає, що з трудової книжки позивача НОМЕР_3 вбачається, що останній за період з 03 листопада 1994 року по 30 червня 2000 року та з 01 липня 2000 року по 31 березня 2002 року працював на підземних роботах помічником командиру взводу у підрозділах гірничорятувальних частин.
Щодо доводу відповідача, про відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застраховану осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні будь-які відомості щодо нарахування заробітної плати суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ст.11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Відповідно до п.1 ст.15 Закону 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до п.5 статті 21 Закону 1058 персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Таким чином, особою яка повинна надавати відомості до реєстру в даному випадку є страхувальник, а саме роботодавець. Тобто в даному випадку відсутність відомості в персоніфікованому обліку це невиконання обов'язків саме роботодавцем, а не позивачем.
Позивачем до позову надано дві довідки про заробітну плату для обчислення пенсії наданих Першим воєнізованим гірничорятувальним загіном від 28 листопада 2014 року №6/1800 за період 1995 -2002 рік. Як вбачається з матеріалів справи до відповідача вказані довідки не надавались.
При таких обставинах суд вважає, що у відповідача були наявні підстави на включення спірних періодів до пільгового стажу передбаченого ч.3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за його заявою і встановлення розміру такої пенсії, а рішення відповідача від 10 січня 2020 року про відмову в призначенні пенсії є незаконним і підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 02 січня 2020 р., суд зазначає наступне.
Статтею 23 Закону № 1058-IV визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затверджених затвердженого постановою правління пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року за n 8-2 (надалі положення), серед основних завдань управління є, зокрема завдання призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.
Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення, управління, відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Суд зазначає, що, в даному випадку, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02 січня 2020 року про призначення пенсії відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновку суду.
З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання призначити пенсію за віком не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, з метою поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільговим умовах, визнання протиправним та скасування рішення №8 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах від 10 січня 2020 року, зобов'язання повторно розглянути заяву № 9 від 02 січня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із врахуванням періоду роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 03 листопада 1994 року по 31 березня 2002 року, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.
Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача стосовно відмови позивачу у призначенні пенсії за віком; скасування рішення відповідача № 8 про відмову у призначенні пенсії за віком від 10 січня 2020 року; зобов'язання відповідача зарахування до пільгового трудового стажу позивача період роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 03 листопада 1994 року по 31 березня 2002 року і призначити останньому пенсію за віком на пільговим умовах з 02 січня 2020 року - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільговим умовах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 8 від 10 січня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) повторно розглянути заяву № 9 від 02 січня 2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із врахуванням періоду роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 03 листопада 1994 року по 31 березня 2002 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Повний текст судового рішення складено 31 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя І.В. Шинкарьова