про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
30 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2754/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання протиправними бездіяльності щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язання провести нарахування та виплату вказаної грошової допомоги у розмірі, що дорівнює 40 процентам від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, нараховувати і виплачувати вказану допомогу надалі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу, ОСОБА_1 , строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом, зокрема, подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (за період із 17 липня 2018 року по 02 вересня 2019 року) із обов'язковим наданням доказів поважності причин такого пропуску.
На виконання вимог ухвали, позивач 17 березня 2020 року направила до суду пояснення, у якому просила поновити пропущений строк звернення із позовом. В обґрунтування поважності причин такого пропуску зазначила, що про відновлення чинності статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 та про порушення свої прав, свобод, інтересів позивачка дізналась із відповіді відповідача про відмову у такій виплаті. А тому звернутись із позовом раніше не мала можливості.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач доказів не надала.
Суд, розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, дослідивши необхідні письмові докази, дійшов висновку про повернення позовної заяви у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання її виплатити за період із 17 липня 2018 року по 02 веерсня 2019 року з огляду на таке.
Як установлено, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає на території Любешівського району Волинської області. Вказаний населений пункт входить до переліку таких, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому враховуючи рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак усупереч статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач не здійснює нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства із 17 липня 2018 року, що є порушенням майнових та конституційних прав позивача.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Як установлено судом, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом 02 березня 2020 року (датований штемпель поштового відділення на конверті), вимоги якого стосуються і пов'язані із ухваленням Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, тобто за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо призначення та виплати щомісячної грошової допомоги.
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, рішення Конституційного Суду України ухвалене 17 липня 2018 року і було опубліковане у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина друга статті 152 Основного Закону України).
Тобто право на звернення із даним адміністративним позовом у позивача виникло 17 липня 2018 року (із дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року).
Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справу № 227/2015/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії”, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
З огляду на встановлене і з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду, керуючись наведеними нормами та джерелами права, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом за період із 17 липня 2018 року по 02 вересня 2019 року, оскільки позивач не вказав і не підтвердив відповідними доказами про існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 у частині оскарження відмови Управління у призначенні та виплаті щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період із 17 липня 2018 року по 02 вересня 2019 року.
Керуючись статтями 122, 123, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії у частині позовних вимог за період із 17 липня 2018 року по 02 вересня 2019 року повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І.Смокович