м. Вінниця
30 березня 2020 р. Справа № 120/76/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - управління Укрктрансбезпеки, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.10.2019 №174210 та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.10.2019 №174210 управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2019 №151418 в сумі 34 000 грн. через порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою від 28.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвала суду про відкриття провадження від 28.01.2020 отримана відповідачем 31.01.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про вручення ухвали. Разом з тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
16.10.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу DAF EXO номерний знак НОМЕР_1 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_1 та належав останньому на праві власності. У висновках акту вказано про порушення: внутрішнє вантажне перевезення з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу ТТН серія ПЗО №866394від 16.10.2019 (меляса бурякова) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм 29,77% загальна маса т/з 49,395, навантаження на одиничну вісь 14,275 тон в тому числі порушення абз.16 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Крім того, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №174210.
На підставі акту та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №174210 Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №174210 від 16.10.2019 на суму 194,88 євро.
Листом Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області від 18.10.2019 №61726/24-1/24-19 повідомлено позивача про необхідність здійснення оплати проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до 17.11.2019.
Листом Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 31.10.2019 №65967/20/24-19 ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт на 19.11.2019.
13.12.2019 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №151418 на суму 34 000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 вказаного Закону.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.
Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до довідки від 16.10.2019 №174210 про результати здійснення габаритно-вагового контролю повна маса транспортного засобу, належного позивачеві, автомобіля марки DAF модель 95XF реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом ЕХО модель 99983 реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 49,395 тонн, навантаження на осі: 1) 8,37 тонн; 2) 14,275 тонн; 3) 9,03 тонн; 4) 7,875 тонн; 5) 9,845 тонн.
Відповідно до акту від 16.10.2019 № 174210 під час перевірки виявлено осьове навантаження на одиничну вісь 14,275 тонн при допустимих 11,0 тонн, відтак встановлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відсутній дозвіл на рух з перевищенням вагових або габаритних параметрів.
За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Положеннями пункту 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктами 16-18 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно до довідки від 16.10.2019 №174210 про результати здійснення габаритно-вагового контролю повна маса транспортного засобу, належного позивачеві, автомобіля марки DAF модель 95XF реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом ЕХО модель 99983 реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 49,395 тонн, навантаження на осі: 1) 8,37 тонн; 2) 14,275 тонн; 3) 9,03 тонн; 4) 7,875 тонн; 5) 9,845 тонн.
Відповідно до акту від 16.10.2019 № 174210 під час перевірки виявлено осьове навантаження на одиничну вісь 14,275 тонн при допустимих 11,0 тонн, відтак встановлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відсутній дозвіл на рух з перевищенням вагових або габаритних параметрів.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF модель 95XF реєстраційний номер НОМЕР_2 його маса без навантаження становить 8300 кг, маса спеціалізованого напівпричіпа - спеціалізованого н/пр.-паливоцистерни -Е ЕХО модель 99983 реєстраційний номер НОМЕР_1 маса без навантаження становить 7200 кг, маса вантажу,який перевозив позивач (меляса бурякова) згідно ТТН №866394 становила 23,9 тонн. Так, сумарна маса завантаженого транспортного засобу становила 39,4 т. при нормі 40 т.
Так, суд зважає, що вантаж, який перевозився вагою 23,9 т. (меляса бурякова- побічний продукт бурякоцукрового виробництва, густа брунатна рідина, що залишається після переробки цукрових буряків та цукрової тростини як відходи виробництва цукру.) є рідиною і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час .
Варто звернути увагу, що під час руху автомобіля вага наливного вантажу постійно перерозподіляється, тобто не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що призводить до зміни розподілу навантажень на вісі транспортного засобу в русі, та в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Зі змісту Акта від 16.10.2019 №174210 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.10.2019 вбачається, що дані документи не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування рідкий стан вантажу, тощо.
Суд зазначає, що у відповідності до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до пункту 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.
Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом) не затверджено.
У контексті наведеного суд також враховує, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Вказані обставини відповідачем не спростовані, що дозволяє дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з рідким вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним рідким вантажем.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп'ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу ІІ).
Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу ІІ).
До матеріалів справи не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.
Зокрема, відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що пункт габаритно-вагового контролю, розташований смт. Любар має відповідне атестоване вимірювальне та вагове обладнання, свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Оскільки в матеріалах справи відсутні документи на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, це позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред'являються до таких пересувних контрольних пунктів.
Крім того, відповідачеми як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зважування відбулось на вагах щодо яких не надано доказів щодо робочого стану та щодо проведення періодичної перевірки (метрологічної атестації) ваг, висновки викладені в акті від 16.10.2019 № 174210 про те, що під час перевірки виявлено перевищення осьового навантаження на одиничну вісь 14,275 тонн при допустимих 11,0 тонн не можуть вважатись такими, що відповідають дійсним обставинам справи.
Вказане свідчить про не доведення відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятого спірного рішення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №557/322/17.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафу, за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відтак, постанова управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 13.12.2019 № 151418 про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 13.12.2019 №151418.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 )
Відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 23, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39816845)
Повний текст рішення складено 30.03.2020
Суддя Томчук Андрій Валерійович