18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"30" березня 2020 р. Справа № 925/472/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Швидка О.В.,
за участі представників сторін:
від стягувача - представник не з'явився,
від боржника - представник не з'явився,
від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області - представник не з'явився,
від товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву приватного виконавця Матвійчук Ю.В. про звернення стягнення
на грошові кошти, що належать боржнику від інших осіб
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго",
м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський
буровугільний розріз", с. Лисича Балка, Катеринопільського
району, Черкаської області,
про стягнення 304 007 грн. 69 коп.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 серпня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський буровугільний розріз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" - 240 000 грн. 00 коп. боргу, 1 065 грн. 21 коп. 3% річних, 2 160 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 48 000 грн. 00 коп. штрафу, 12 782 грн. 47 коп. пені та 4 560 грн. 11 коп. судового збору, а в решті вимог - в позові відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2019 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
12 грудня 2019 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Черкаської області було видано відповідний наказ.
20 березня 2020 року від приватного виконавця Матвійчук Ю.В. надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" в розмірі 315 000 грн. 00 коп., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 300711 в рахунок погашення вимог стягувача по виконавчому провадженню ВП №60912569 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області №925/472/19 від 12 грудня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 березня 2020 року розгляд заяви приватного виконавця Матвійчук Ю.В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржнику від інших осіб призначено в судовому засіданні на 15 год. 30 хв. 30 березня 2020 року.
Сторони, приватний виконавець та товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.
Від приватного виконавця надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви.
Згідно ч. 4 ст. 336 ГПК України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки ст. 336 ГПК України встановлений десятиденний строк розгляду заяви, а також процесуальним законом передбачено, що неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду відповідної заяви, то підстав для відкладення її розгляду немає.
Розглянувши заяву приватного виконавця Матвійчук Ю.В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржнику від інших осіб судом враховано наступне:
Звертаючись до суду з відповідною заявою приватний виконавець вказував, що отриманий від боржника цінний папір - простий вексель серія АА №2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн., виписаний товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія", був описаний та арештований, згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника №60912569 від 26 грудня 2019 року.
26 лютого 2020 року приватний виконавець звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" про надання копій документів для визначення вартості описаного та арештованого майна.
Водночас витребуваних документів товариством не було надано.
При цьому, виконавцем було виявлено наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" заборгованості перед боржником на суму 315 000 грн. 00 коп.
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" підтвердило наявність заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський буровугільний розріз".
В зв'язку з чим приватний виконавець звернувся до суду з відповідною заявою.
З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. було прийнято постанову від 18 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення зі справи №925/472/19.
Того ж дня, у відповідності до п. 7 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" прийнято постанову про стягнення основної винагороди, в якій наведений розрахунок та зазначений порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
18 грудня 2019 року керуючись абзацом 4 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Також було зроблено запити у правореєструючі органи щодо наявності будь-якого майна зареєстрованого за боржником, а також запит до Державної податкової служби щодо відкритих рахунків у банківських та фінансових установах.
Згідно ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
18 грудня 2019 року відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про арешт коштів боржника та направлено установі банку для виконання та сторонам до відома.
У відповідності до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" 19 грудня 2019 року до установи банку направлено платіжну вимогу на примусове списання коштів.
21 грудня 2019 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 231,04 грн.
Розподіл стягнутих з боржника грошових коштів здійснено в порядку визначеному ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження".
26 грудня 2019 року приватним виконавцем зареєстровано заяву від боржника про належне виконання зобов'язань перед стягувачем шляхом розрахунку цінним папером, а саме: простий вексель серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн., виписаний товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія", з додатками (оригінал простого векселю серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн., лист про виконання рішення шляхом оплати простим векселем, акт прийому - передачі векселю між товариством з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський буровугільний розріз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Левада Карго", копія реєстраційного документу емітенту товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично - Інвестиційна компанія"), в якій боржник також просив закрити виконавче провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
26 грудня 2019 року виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою проведено опис та арешт цінного паперу - векселя простого серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на арештоване майно здійснюється шляхом його примусової реалізації.
Вживаючи заходів щодо примусового виконання рішення суду приватний виконавець, постановою від 13 січня 2020 року № 60912569 призначив суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з метою визначення вартості описаного та арештованого майна.
26 лютого 2020 року приватний виконавець звернувся з вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" про надання копій документів необхідних для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна.
Проте, товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" не було надано документів, в зв'язку з чим, суб'єктом оціночної діяльності не було проведено оцінки майна боржника - простого векселя.
Водночас приватним виконавцем було виявлено наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" заборгованості перед боржником, що виникла на підставі договору підряду № 25/09/17-1 від 25 вересня 2017 року та додаткової угоди №1 від 20 грудня 2019 року до договору підряду №25/09/17-1 від 25 вересня 2017 року, та підтверджується виданим простим векселем серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000 грн. 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" 16 січня 2020 року за вих. № 1665 на вимогу приватного виконавця надало копію договору підряду №25/09/71-1 та додаткової угоди, та підтвердило наявність заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський буровугільний розріз", що виникла з вищевказаного договору.
В зв'язку з чим, на думку приватного виконавця, виникають підстави для звернення до суду з відповідною заявою та з метою забезпечення реального виконання рішення суду.
Судом враховано, що відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".
За відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.
Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вчинений на векселі, що не має обмежень на його передачу за індосаментом, або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) напис про передачу прав на вексель іншій особі повинен розглядатися як індосамент, якщо з його змісту не випливає, що особа, яка вчинила такий напис, має намір передати права в загальноцивільному порядку (у порядку відступлення права вимоги).
Усі положення про індосамент поширюються і на простий вексель.
Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. При цьому закреслені індосаменти вважаються ненаписаними.
За наявності на векселі в ряді послідовних індосаментів одного або кількох закреслених індосаментів законним векселедержателем є особа, на ім'я якої вчинено останній перед закресленим індосамент. Як законний векселедержатель така особа має право індосувати вексель у загальному порядку, при цьому закреслений індосамент до уваги не береться.
Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.
За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.
Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.
Зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК). Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником (ст. 600 ЦК), зарахування зустрічної грошової вимоги (статті 601 - 603 ЦК). Такі способи припинення вексельного зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем.
З матеріалів справи вбачається, що емітентом простого векселя серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року номінальною вартістю 315 000,00 грн. є товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія".
Строк платежу - 20 грудня 2022 року.
На даний момент векселедержателем векселя є товариство з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський буровугільний розріз".
Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 серпня 2019 року було стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський буровугільний розріз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" - 240 000 грн. 00 коп. боргу, 1 065 грн. 21 коп. 3% річних, 2 160 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 48 000 грн. 00 коп. штрафу, 12 782 грн. 47 коп. пені та 4 560 грн. 11 коп. судового збору.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
В даному випадку товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія" дійсно має заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Мокрокалигірський буровугільний розріз" яке в свою чергу має борг перед товариством з обмеженою відповідальністю "Левада Карго".
Проте, строк оплати векселя на даний момент не настав, а тому дана обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у зверненні стягнення на грошові кошти, які належать третій особі, яка в свою чергу має заборгованість перед боржником (в порядку ст.336 ГПК України).
За таких обставин підстав для задоволення заяви приватного виконавця немає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 234, 336 ГПК України, суд
1. Заяву приватного виконавця Матвійчук Ю.В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржнику від інших осіб залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати сторонам, приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. та товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Інвестиційна компанія".
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України.
Суддя А.В. Васянович