ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 березня 2020 року Справа № 902/651/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Савченко Г.І.
без участі представників сторін
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрриба" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 23.12.2019 колегією суддів: Матвійчук В.В., Маслій І.В., Яремчук Ю.О. у м.Вінниці, повний текст складено 27.12.2019 у справі № 902/651/18
за позовом Державного підприємства "Укрриба"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Міговка Володимира Йосиповича
про стягнення 34369,37 грн.
Державне підприємство "Укрриба" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою № 11-09/149 від 09.10.2018 до Фізичної особи - підприємця Міговка Володимира Йосиповича про застосування наслідків недійсності Додаткової угоди від 22.01.2016 до Договору зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016 та відшкодування Державному підприємству "Укрриба" коштів за фактичне користування державним нерухомим майном, за цінами, які існують на момент відшкодування, у розмірі 34 369,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилаючись на положення ст. 216 ГК України та частину другу статті 208 Господарського кодексу України позивач вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину - Додаткової угоди від 22.01.2016 до Договору зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016 та просить відшкодувати Державному підприємству «Укрриба» кошти за фактичне користування державним нерухомим майном, за цінами, які існують на момент відшкодування, у розмірі 34 369,37 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.12.2019 року в позові відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 902/651/18 від 23.12.2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги державного підприємства «Укрриба» у повному обсязі.
В обґрунтування скарги, посилаючись на ст. ч. 2 ст. 235 ЦК України апелянт зазначає, що у разі застосування наслідків недійсності правочину необхідно керуватися нормами законів, що регулюють орендні відносини. Також, апелянт посилається на постанову Верховного суду України від 19.10.2016 по справі № 3- 826гс16, згідно якої, вимога про виконання зобов'язання за недійсним договором не ґрунтується на законі, а тому за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, необхідно звертатися до суду з вимогою про відшкодування вартості того, що одержано за недійсним правочином, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідач письмогово відзиву на апеляційну скаргу не подав.
В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 27 січня 2020 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи № 902/651/18 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Клопотань про розгляд справи з викликом сторін до суду не надходило.
Відтак, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2003 наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України № 205 затверджений акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Вінницярибгосп", на баланс державного підприємства "Укррриба" та закріплено за ним на праві повного господарського відання.
20 січня 2016 року між Державним підприємством "Укрриба" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем Міговком Володимиром Йосиповичем (відповідач) укладено договір зберігання державного майна № 1/16. (надалі Договір)
Згідно п.1.1 Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі Поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003р. № 126/752.
Згідно п. 1.2. Договору об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів - майно, що перебуває у державній власності відповідно до п. 1.1. Договору.
За відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн. (десять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок Зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі Акту виконаних робіт (послуг), який Зберігач направляє Поклажодавцю до 31 грудня звітного року. (п. 5.1. Договору)
Згідно п. 7.1. Договору він набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі згідно п. 4.1. Договору і діє до укладення договору оренди.
20.01.2016 між сторонами за Договором підписано Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання, за яким Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів), яке розташоване за адресою: Вінницька область, Літинський район в межах Соснівської сільської ради с. Городище
22.0.2016 між Сторонами за Договором укладено Додаткову угоду до Договору зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016р. про наступне.
Згідно п. 1. Додаткової угоди відповідно до ст. 944 ЦК України Поклажодавець надає згоду Зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку даної Додаткової угоди до Договору зберігання, а Зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Зберігач здійснює використання майна відповідно до "Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств", затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004р. № 6 та "Виробничої програми", що розроблена Зберігачем та погоджена із Поклажодавцем і є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди до Договору зберігання. (п. 1. Додаткової угоди)
Пунктом 2. Додаткової угоди сторони домовились про припинення зобов'язання Зберігача встановленого п. 2.5. Договору зберігання.
Сторони домовилися, що місячна ціна за договором зберігання державного майна, за користування гідротехнічними спорудами, складає 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ, із врахуванням щомісячного індексу інфляції.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Додатковою угодою в частині сплати плати за користування державним майном позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення заборгованості в сумі 19782,24 грн., а також 2271,74 грн. пені, 1301,61 грн. інфляційних втрат та 234,51 грн. процентів річних.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 у справі № 902/408/17 позов задоволено частково. Ухвалено стягнуто з Фізичної особи-підприємця Міговка Володимира Йосиповича на користь Державного підприємства "Укрриба" 19782,46 грн. боргу, 2208,37 грн. пені, 232,49 грн. три відсотки річних, 1301,61 грн. інфляційних втрат та 1595,56 грн. витрат зі сплати судового збору. В позові про стягнення 2,02 грн. трьох відсотків річних та 63,37 грн. пені відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої Рівненським апеляційним господарським судом 28.11.2017 ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 р. у справі № 902/408/17 скасовано. Прийнято нове рішення. Визнано недійсною Додаткову угоду від 22.01.2016 до Договору зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016, укладену між ДП "Укрриба" та Фізичною особою-підприємцем Міговком В.Й. В позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.05.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі за № 902/408/17 залишено без змін.
Посилаючись на обставини, встановлені судами апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи № 902/408/17, позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про застосування наслідків недійсності Додаткової угоди від 22.01.2016 до Договору зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016 та відшкодування ДП «Укрриба» коштів за фактичне користування державним нерухомим майном, за цінами, які існують на момент відшкодування, у розмірі 34369,37 грн.
Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта № 904/19-21 від 26.09.2019 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи встановлено ринкову вартість гідротехнічних споруд рибницьких ставів, розташованих в межах Соснівської сільської ради с. Городище Літинського району Вінницької області, що були обєктом оренди за Договором зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016, з урахуванням Додаткової угоди від 22.01.2016 до Договору, та передані за актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання від 20.01.2016, яка в цінах сформованих станом на час проведення дослідження складає 285079,00 грн.
Місцевий господарський суд за результатами розгляду вищезазначеної позовної заяви прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у даній справі не підлягають доказуванню обставини та взаємовідносини сторін, що встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №902/408/17.
В постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що істотні умови Додаткової угоди та обставини її виконання свідчать про вчинення сторонами удаваного правочину, спрямованого на встановлення правовідносин оренди державного майна, яке вже передане Фізичній особі-підприємцю Міговку В.Й. Зважаючи на визначені процесуальні повноваження, а також встановлені обставини спору, колегія суддів дійшла висновку, що Додаткова угода від 22.01.2016 до Договору зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016, укладена між ДП "Укрриба" та фізичною особою-підприємцем Міговком В.Й. підлягає визнанню недійсною судом на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Місцевим господарським судом вірно відмічено, що у такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. Отже, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.
При цьому, реальний (прихований) правочин може бути дійсним або недійсним. Якщо правочин, який сторони насправді вчинили, відповідає вимогам закону, відносини сторін регулюються правилами, що його стосуються. Якщо ж правочин, який сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, суд виносить рішення про визнання недійсним цього правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочинів такого типу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції у постанові від 28.11.2017 у справі № 902/408/17 - при укладенні Додаткової угоди від 22.01.2016 до Договору зберігання сторонами не додержано вимоги п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими встановлено, що єдиним орендодавцем державного майна - майна цільових майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, - є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Колегією суддів відмічається, що за наслідками розгляду спору у справі № 902/408/17 судом визнано недійсною частину правочину - додаткову угоду від 22.01.2016 до договору зберігання державного майна № 1/16 від 20.01.2016, оскільки за правилами ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.
Тобто, в інших частинах правочин - договір зберігання державного майна залишився дійсним.
Застосування наслідків удаваного правочину за правилами ст. 235 ЦК України мало б місце лише в тому разі, коли удаваний правочин (в даному випадку договір зберігання) був визнаний судом недійсним в цілому, оскільки реальна воля сторін в удаваному правочині спрямовувалась на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. Відповідно й наслідки такої недійсності визначались би умовами прихованого правочину.
Враховуючи, що правовідносини сторін за договором зберігання продовжують існувати без недійсної частини правочину, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків, що застосування наслідків недійсності правочину, які заявлені позивачем у позові, не відповідає приписам ст. 216 ЦК України, та не узгоджується з положеннями недійсної Додаткової угоди від 22.01.2016 до Договору. Вказане свідчить про відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, що є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Господарського суду Вінницької області від 23.12.2019 у справі № 902/651/18 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на останнього.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрриба" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року у справі №902/651/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №902/651/18 повернути Господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Савченко Г.І.