30.03.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5115/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства"Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 р.
( суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 11.01.2020 р.)
у справі
за позовом Акціонерного товариства"Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
Акціонерного товариства "Українська залізниця",
м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства
"Північний гірничо-збагачувальний комбінат",
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за користування вагонами у сумі 176 016,72 грн. та збору за зберігання вантажу - 11 439,24 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у сумі 176 016,72 грн. та збору за зберігання вантажу - 11 439,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору № ПР/М-17-2/14-744 НЮдч, внаслідок чого Позивачем нараховано плату за користування вагонами у розмірі 176 016,72 грн. та збір за зберігання вантажу - 11 439,24 грн., з причин несвоєчасного забирання Відповідачем на свою під'їзну колію вагонів, які надійшли на його адресу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 р. позов задоволено частково - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 59 364,36 грн., збір за зберігання вантажу у сумі 2 525,52 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 928,35 грн. В частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плати за користування вагонами на суму 116 652,36 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 8 913,72 грн. відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм ст. 236 ГПК України, ст. ст. 119, 46 Статуту залізниць України, п. п. 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12, 16 Правил користування вагонами та контейнерами.
Скаржник наголошує на тому, що на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т. ч. поїздів Відповідача, його контрагентів.
При цьому Скаржник зазначає, що зайнятість приймально-відправних колій по станції Терни згідно Технологічного процесу планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів Відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Аналогічну правову позицію містить п. 5.18 постанови Верховного Суду від 04.11.2019 р. по справі № 904/5461/18.
Проте, колія № 13 станції Терни також є приймально-відправною. При цьому, з огляду на той факт, що вагони, зазначені в складених станцією Терни актах ф. ГУ-23 зазвичай не забираються Комбінатом на свою під'їзну колію в повному об'ємі, залишати невелику групу вагонів на інших приймально-відправних коліях, перешкоджаючи прийманню завантажених маршрутів з під'їзної колії, прийманню поїздів, які прибувають на адресу Комбінату, є неприйнятним. За таких обставин вагони можуть переставлятися на колію № 13.
Водночас, на думку Скаржника, Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення Терни актах загальної форми ф. ГУ-23, які відповідальними працівниками Комбінату підписано без заперечень.
Відтак, на думку Скаржника, затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення Терни за спірним наказом відбулася з урахуванням фактичної поїзної обстановки, що склалася на дільниці. Відповідач не надав жодною документального доказу в обгрунтування відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальних картках заперечення.
Від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 р. у справі № 904/5115/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В обгрунтування своїх доводів, Товариство посилається на те, що на момент видачі спірних наказів № № 1199, 1200, 2902 та під час дії наказу № 2741 несвоєчасно забрані Відповідачем зі станції Терни вагони, жодним чином не впливали на ситуацію щодо можливості доставит спірні вагони на станцію призначення. Якщо диспетчер і не мав змоги доставити спірні вагони, у зв'язку із проведенням технічного обслуговування, комерційного огляду вагонів на станції Терни, то в цьому цілковито відсутня вина Відповідача, тому що вказані дії є обов'язком Залізниці.
Товариство також вказує на те, що виходячи з доданих до позову актів загальної форми, немає жодних ознак вини Відповідача у затримці поїздів, оскільки колії, призначені для прийманні вагонів, на станції призначення на момент видачі наказів, не були зайняті з вини Відповідача. А забезпечення інших обов'язкових умов для не затримання потягів на шляху слідування - є обов'язком Залізниці.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що Позивач не довів належним чином вину Відповідача у затримці вагонів, тому у суду були відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами, передбачені ст. 119 Статуту, та збору за зберігання вантажу передбаченого ст. 46 Статуту, на які посилається Позивач.
Товариство зазначає про те, що дії диспетчера з руху поїздів по затримці вагонів грунтуються безпосередньо лише на його особистій думці. Отже, ані суд, ані жодна із сторін не може надати належної правової оцінки діям диспетчера, оскільки для цього потрібні спеціальні знання.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І. Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2020 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства"Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 р. у справі № 904/5115/19 залишено без руху, та надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства"Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.12.2017 р. між Позивачем, як Залізницею та Відповідачем, як Власником колії, укладено Договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Договір).
Предметом цього договору є експлуатація під'їзної колії, яка належить власнику колія, яка примикає до станції Терни - стрілками № № 2, 4, 6 у парній горловині станції та до станції Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова; під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Відповідно до п. 5 Договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень, форми ГУ-2; у разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Відповідно до п. 6 Договору, вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій № № 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні; подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 р. до 23.12.2022 р. включно ( п. 19 Договору ).
За твердженням Позивача - в травні 2019 р. Залізницею прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ “Північний ГЗК” завантажені та порожні власні вагони за наступнини накладними № 2741 № № 45455474, 45455771, 45530334, 45523743, 45523677, 45523701, 45523651, 45547999, 45506011, 45455409, 45470424, 45504511, 45504776, 45540143, 45512282, 45512274, 455497922, 45497765, 45518321, 44393304, 44393320, 44393338, 44394260, 44393221, 44394278, 44396232, 45438967, 45470085, 45470093, 45470226, 45470218, 45470135, 45470044, 45470721, 45423845, 45514619, 45514551, 45514601; 45904521, 45879673, 45879798, 45869591, 45869914, 45871407, 45871449, 45871456, 45873718, 45873692, 45873627, 45880283, 45880168, 49617608, 45859071, 45858974, 45858966, 45858966, 45861515, 45862125, 45862117, 45862133, 45874641, 45874609, 45874591, 45869179, 45874633, 45869203, 45874666, 45869195, 44490456, 44494474, 44494466, 44497501, 44497519, 44497527, 44497493, 44497485, 44501914; 40393, 55307, 55308, 41401, 477752, 55052, 96475296, 61541, 96475297, 96473836, 42017, 42086, 42085, 01780, 61980, 41882, 41729, 61540, 477760, 41904, 41905, 9643840, 41903, 96475269, 053587, 053595, 485235, 55579, 477778, 41397, 485227, 173609, 173575, 024497, 55053, 55051, 55050, 96475295, 55049, 42083, 024430, 42087, 40386, 41350, 55309, 61969, 61970, 41811, 41901, 41900, 485219, 55581; 40367, 41880, 41881, 42073, 42074, 42075, 42082, 42132, 42133, 42134, 42135, 42136, 42137, 42138, 42336,42337, 42338, 42339, 42353, 477794, 053892, 053900, 55045, 55278, 57645, 173591, 33305541, 33305574, 40371437, 41386269, 38694873, 33286121, 33298498, 33264243, 33263955, 33263856, 33264102, 33297219, 33297136, 33297169, 33296922, 33284753, 33284654, 33252974, 33302415, 33302571, 33302548, 33302613.
На шляху прямування, через зайнятість колій станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу Одержувачем - ПрАТ “Північний ГЗК” на свою під'їзну колію, відповідно до Правил користування вагонами та контейнерами ( далі - Правила ), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458, вказані вагони було затримано на підставі наказів № 2741 від 02.05.2019 р., № 2902 від 07.05.2019 р., № 1199 від 14.05.2019 р., № 1200 від 14.05.2019 р. Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПрАТ “Північний ГЗК” вагонів, що надійшли на адресу останього.
За вказаним фактом станціями затримки Воскобійня, Верхівцеве, Рядова у порядку передбаченому Р. III Правил, складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 5 від 02.05.2019 р., № 22 від 07.05. 2019 р., № № 216, 218 від 14.05. 2019 р., № № 217, 219 від 14.05. 2019 р.; акти загальної форми ГУ-23 № 105 від 02.05. 2019 р., № 106 від 06.05.1209 р., № 4721 від 07.05. 2019 р., № 4732 від 05. 2019 р., № 175 від 14.05. 2019 р., № 176 від 14.05.2019 р.
За весь час затримки вагонів з вини Вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 № № 14059074, 20059269, 15059272, 14059063, 15059064, 14059276, 17059260, 16059271, 16059253, 14059252, 15059065, 17059261, 20055265, 16059068 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ФДУ-92 № № 28059018, 28059019. Відомості плати за користування вагонами підтверджено підписом працівника станції.
Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 було підписано ПрАТ “Північний ГЗК” із запереченнями: “З актами ф. ГУ-23а № 5, 22, 218, 219 не згодні, оскільки на прийомо-відправних коліях ст. Терни № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 не було затриманих вагонів”.
Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 176 016,72 грн. та збір за зберігання вантажу - 11 439,24 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду, що Позивачем не підтверджено в повному обсязі вину Відповідача у затримці вагонів за наказом № 2741, починаючи з 05.05.2019 р. 00 год. 30 хв., за наказами № № 2902, 1199, 1200 за весь період їх дії, тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказані періоди, передбачені ст. ст. 46, 119 Статуту, а тому суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме: плата за користування вагонами на суму 59 364,36 грн., збір за зберігання вантажу на суму 2 525,52 грн. В частині стягнення з Відповідача плати за користування вагонами на суму 116 652,36 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 8 913,72 грн. суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в частині відмови в задоволені позовних вимог нове рішення про задоволення позову.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині з огляду на таке.
Предметом спору є вимога АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ПрАТ "Північний ГЗК" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Підставою визначено затримку вагонів з вини Відповідача, у зв'язку з чим йому нараховано плату за їх користування та збір за зберігання вантажу за час затримки.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.
Як вбачається з матеріалів справи 14.12.2017 р. між сторонами укладено Договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Договір).
Умовами договору встановлено, що власник колії сплачує АТ "Укрзалізниця" плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, що сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї ) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
У травні 2019 року АТ "Укрзалізниця" були прийняті до перевезення за накладними на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" завантажені та порожні власні вагони, які було затримано за наказами № 2741 від 02.05.2019 р., № 2902 від 07.05.2019 р., № 1199 від 14.05.2019 р., № 1200 від 14.05.2019 р. на шляху прямування, у зв'язку з неможливістю доставити їх на станцію призначення через скупчення на ній вагонів, які прибули на адресу комбінату раніше.
Оскільки прийняті до перевезення Позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях за Наказами у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу Відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ( Відповідачем ) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини останнього, то суд попередньої інстанції дійшов хибного висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з Відповідача плати за користування вагонами на суму 116 652,36 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 8 913,72 грн.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від у справі № 904/7360/17.
Права, обов'язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.
Ст. 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за N 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 866/5087.
Згідно з п. п. 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки.
Відносно плати за користування вагонами, то відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за N 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи ( що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість ( п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085 ).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами вини Відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів є: акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф.ГУ-23а, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46, та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п.п.4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, Договору сторін.
Відповідно до п.1.1 п.1 Правил оформлення перевізних документів накладна надається в електронному вигляді ( із накладенням цифрового підпису ЕЦП ). Накладна в електронному вигляді складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.
Виходячи з положень п. п. 4.3 п. ІV вищевказаних Правил, під час перевезення у разі складання акту в графі 49 накладної зазначаються його номер, причина, з якої його складено (при цьому, допускається внесення в дану графу не більше 360 символів).
Згідно Додатку 3 Правил відомості в графу 49 вносяться, зокрема, у випадку повідомлення одержувача про прибуття вантажу. За необхідності вказуються: охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов'язковій охороні залізницею; відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт; причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки: відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо.
Як зазначає, Скаржник саме недосконалість програмного забезпечення не дозволяє внести в графу 49 роздрукованих версій накладних інформацію про акти ф. ГУ-23 та ГУ 23а, складені на підставі наказів про затримку вагонів № № 1200. 2741 ( накладна друкується в форматі А4, тому графа 49 має стислий розмір ).
Проте, в довідках АСК ВП V3.9009d «Інформація з перевізного документа» в графі «Акти» чітко зазначено номери актів, які було внесені станціями на шляху прямування, в тому числі акт ф.ГУ-23 № 176 від 14.05.2019 р. складений на підставі наказу № 1200; акт ф. ГУ-23а № 5 від 02.05.2019 р. складений на підставі наказу № 2741.
Довідка № 9009d, що розміщена на інформаційному порталі УЗ, є офіційною; вона є копією електронної версії накладної.
Оскільки графа 49 не може містити більше, ніж 360 символів, а інформацію за наказами № 1200, № 2741 було розміщено в останню чергу, то як вказує Позивач внести більше даних за даним наказом не видається за можливе.
В свою чергу, факт затримки вагонів № № 59085589, 62049564 підтверджено наступними документальними доказами: акт загальної форми № 105 від 02.05.2019 р. № 106 від 06.05.2019 р., акт про затримку № 5 віл 02.05.2019 р. ( наказ № 2741 ); акт загальної форми № 176 від 14.05.2019 р., акт про затримку № 217 від 14.05.2019 р. ( наказ № 1200).
Отже, саме акти загальної форми ф. ГУ-23 та акти про затримку ф. ГУ-23а, складені станціями затримки є документальними підставами для матеріальної відповідальності вантажовласника.
Доводи суду першої інстанції, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання за затримку вагонів № № 5636615, 56957913, 63660138, 61849113, які прибули на адресу Відповідача не підтверджені належними доказами, спростовуються матеріалами справи, зокрема накладною № 02443, за якою спрямували вагони № № 62256581, 5636115, проте в самій накладній в графі 7 зазначено «вагон 62256581 + 1», що як зазначає Позивач допускається при перевезенні двох і більше вагонів по одній накладній.
Таким чином, господарський суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача плати за користування вагонами на суму 116 652,36 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 8 913,72 грн. за весь час затримки спірних вагонів, з урахуванням того, що вказані вагони були затримані АТ "Укрзалізниця" відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами за наказами з вини ПрАТ "Північний ГЗК", про що станціями слідування складено відповідні акти про затримку вагонів та акти загальної форми.
При цьому Відповідачем не спростовується наданий Позивачем розрахунок суми плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу, включених залізницею до відомостей плати за користування вагонами та накопичувальної картки.
Доводи Відповідача про те, що затримка вагонів сталася не його з вини, оскільки на станції призначення під час затримки спірних вагонів на підходах до неї були вільні колії, а зайнятість приймально-відправних колій планує поїзний диспетчер залізниці спростовуються встановленими обставинами справи. Спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини Відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту.
Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує проїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Наявність тимчасово вільних колій на станції - це виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту.
Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 р. у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 р. у справі № 904/6067/18, від 04.11.2019 р. у справі № 904/5461/18.
Наявність вільних під'їзних колій на станції призначення Терни, з урахуванням неподання Відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним передбачених Договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у Позивача наявні підстави для нарахування плати за користування вагонами у сумі 176 016,72 грн. та збору за зберігання вантажу - 11 439,24 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права в частині відмови в задоволені позовних вимог, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення плати за користування вагонами на суму 116 652,36 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 8 913,72 грн. та ухваленню нового рішення у відповідній частині.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України за подачу позовної заяви та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 р. у справі № 904/5115/19 в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плати за користування вагонами на суму 116 652,36 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 8 913,72 грн. скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ( 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ( 49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) плату за користування вагонами на суму 176 016,72 грн. та збір за зберігання вантажу на суму 11 439,24 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 811,84 грн., про що видати наказ.»
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у розмірі 4 217,76 грн., про що видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус