30 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1248/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Малого приватного підприємства фірма "Фартон"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Поліщук Л.В., судді - Мишкіна М.А., Таран С.В.)
від 03.02.2020
за позовом ОСОБА_1
до 1. Малого приватного підприємства фірма "Фартон",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий транспорт"
про визнання недійсними рішень загальних зборів, акта оцінки вартості та прийому-передачі майна,
Рішенням Господарського Одеської області від 17.10.2018 у справі № 916/1248/17 у позові відмовлено повністю.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.02.2020 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2018 у справі № 916/1248/17 та ухвалив нове рішення. Суд:
- задовольнив позовні вимоги у частині визнання недійними рішень загальних зборів засновників МППФ "Фартон" від 07.04.2016, що оформлені протоколом № 26 від 07.04.2016,
- залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Промисловий транспорт", що оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Промисловий транспорт" від 07.04.2016 № 1 та визнання акту оцінки вартості та прийому - передачі майна, яке вноситься до статутного фонду ТОВ "Промисловий транспорт" від 07.04.2016року № 1 таким, що не відповідає вимогам Закону та недійсним.
20.02.2020 МППФ "Фартон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 916/1248/17, в якій просить скасувати цю постанову і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
17.03.2020 касаційну скаргу зареєстровано та передано судді-доповідачу Кондратовій І.Д., визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
У касаційній скарзі МППФ "Фартон":
1) викладає фактичні обставини справи, що встановлені судами попередніх інстанцій;
2) цитує пункти 2.14, 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 13 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" та пункти 17, 18, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" і зазначає про неправильне їх застосування судом апеляційної інстанції;
3) визначає підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджує про неправильне застосування судом норм матеріального права, при цьому не зазначає, які норми неправильно застосовано і який висновок Верховного Суду не враховано судом, тобто не наводить належного правового обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до вимог цього пункту;
4) зазначає про неповне встановлення обставини справи, необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання відповідачів про призначення повторної експертизи протоколу № 26 від 07.04.2016, а також про незгоду з оцінкою цього протоколу судом апеляційної інстанції як неналежного доказу, проте не наводить у скарзі норми процесуального права, що порушені судом.
Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення її без руху з таких підстав.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ (надалі - Закон від 15.01.2020 № 460 - ІХ), згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень та вимоги до змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Так, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, у касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції мають зазначатися підстава (підстави) касаційного оскарження судових рішень, а саме:
1) насамперед, вказується, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
2) також має міститися посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:
постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга в частині обґрунтування підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку містить лише виклад фактичних обставин справи, що встановлені судами; цитати окремих пунктів постанов Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 13 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" та Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"; абстрактне зазначення, що судом апеляційної інстанції постанову ухвалено з порушенням норм матеріального права без вказівки, яких саме норм та без посилання на постанови Верховного Суду про застосування норм права, які не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, а тому залишається без руху відповідно статті 174, частини 2 статті 292 цього Кодексу.
Крім того, у касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 916/1248/17, відповідно до якої ухвалено рішення щодо трьох позовних вимог немайнового характеру.
Суддя-доповідач, перевіривши матеріали касаційної скарги, встановив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до вимог касаційної скарги за подання касаційної скарги МППФ "Фартон" повинно було сплатити судовий збір у розмірі 6 306,00 грн ((200 % (2 102,00 грн х 3)).
До касаційної скарги додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Тому заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 4 204,00 грн та надати суду документи, що підтверджують його сплату.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 2, пунктом 2 частини 4 статті 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Фартон" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 916/1248/17 залишити без руху.
2. Малому приватному підприємству фірмі "Фартон" протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху подати до Верховного Суду:
- уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи;
- документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, що звернулася із касаційною скаргою.
4. Ухвали набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Кондратова