25 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/955/17 пров. № А/857/58/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, прийняте суддею Плахтій Н.Б., в м.Луцьк, о 11 годині 41 хвилині, повний текст складено 18 листопада 2019 року, у справі № 803/955/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви (т.1, а.с.58-60), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23.02.2017 №0000651304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем ПДФО, що сплачено податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510,00 грн.; №0000621304 від 23.02.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 61808,10 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15452,03 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2017 №Ф-0000631304 на суму єдиного внеску 69967,72 грн.; рішення від 23.02.2017 №0000641304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 13993,54 грн.; податкову вимогу №1380-17 від 03.05.2017 на суму податкового боргу з ПДФО 75931,79 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року позов задовольнено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції викладені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції задовольняючи позов виходячи з того, що висновком експерта позивачЕМ були понесені витрати у сумі 6174515,96 грн., ігнорує той факт, що згідно того ж висновку експерта не встановлено, що такі витрати взагалі були пов'язані з провадженням підприємницької діяльності та одержанням доходу.
Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, належать витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.
В ході проведення перевірки позивачу було вручено лист від 12.12.2016 №211 щодо надання для перевірки первинних документів, які підтверджують дані, відображенні в деклараціях платника, а також надання платником інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі товару станом на 01.01.2013 року, 01.01.2014 року, 01.01.2015 року та 31.12.2015 року та стан дебіторсько-кредиторської заборгованості на вищезазначені дати. Проте, в ході проведення перевірки інформація про залишки товарно-матеріальних цінностей та стан дебіторсько-кредиторської заборгованості платником не надавалась. За результатами перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, встановлено завищення витрат за 2015 рік на суму 309040,50 грн. Підприємцем в ході перевірки не пред'явлено залишки ТМЦ по позиціях за перевіряємий період, стан дебіторсько-кредиторської заборгованості, книгу обліку доходів та витрат, оборотно-сальдові відомості по рахунках, регістри (рахунки) бухгалтерського обліку та/або інші документи, які пов'язані з веденням обліку доходів та витрат. При цьому залишки ТМЦ на дату завершення перевірки не надано, а тому станом на звітні дати відсутні.
Також, в ході перевірки встановлено заниження суми чистого доходу на суму 309040,47 грн за 2015, чим порушено п.1 ст.7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ.
Крім того, в ході проведення перевірки платником не надано книгу обліку доходу та витрат за 2014, 2015 роки, чим порушено п.177.10 ст.177 ПК України.
В порушення п.44.1 ст.44 ПК України ФОП ОСОБА_1 не ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, в режимі відео-конференції сторін: представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, 01.12.2009 ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та з 02.12.2009 знаходиться на обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (т.1, а.с.44, 50-51).
Основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 10.20 - перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, додатковий код 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.
На підставі наказу Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 30.11.2016 №1335, направлення від 12.12.2016 №001315 та плану графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2016 року контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015, за наслідками якої складено акт перевірки від 29.12.2016 №6637/13-04/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.12-24).
Згідно з висновками акту перевірки 29.12.2016 №6637/13-04/ НОМЕР_1 позивачем, зокрема, порушено: п.44.1 ст.44, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2015 р на суму 61808,10 грн; п.2 ч.1 ст.7, п.2, 3, 9 розділу III ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування", внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2015 рік на суму 69967,72 грн; п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме платником не ведеться книга обліку доходів і витрат; п.44.1, п.44.3, ст.44 ПК України, а саме платником не ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.
На підставі висновків акту перевірки від 29.12.2016 №6637/13-04/ НОМЕР_1 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 23.02.2017 №0000651304 та №0000621304, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2017 №Ф-0000631304, рішення від 23.02.2017 №0000641304.
Крім того, ГУ ДФС у Волинській області 03.05.2017 винесено податкову вимогу №1380-17 (т.1, а.с.11).
ФОП ОСОБА_1 оскаржував вищевказані рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку, однак рішеннями ГУ ДФС у Волинській області від 10.07.2017 №933/ФОП/03-20-10-01-06, №932/ФОП/03-20-10-01-06, №931/ФОП/03-20-10-01-06 скарги позивача залишені без розгляду (т.1, а.с.41-43).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій, а відсутність даних про наявність складських приміщень для зберігання товарів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність та скасування оспорених податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги та податкової вимоги відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами - підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Аналогічно передбачено пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №84 (далі - Порядок №84).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України.
Відповідно до пункту 177.1, 177.2, 177.4, 177.10 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід; самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
Тобто, чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов'язані з її здійсненням.
При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов'язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктом 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З акту перевірки ФОП ОСОБА_1 вбачається, що в ході її проведення контролюючий орган встановив, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 платником реалізовано готову продукцію (риба в асортименті) в кількості 51606,47 кг та 139509,91 шт на загальну суму 6215567,00 грн без ПДВ, при цьому вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що були реалізовані та використані у виробництві продукції, за даними податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік становить 4858300,00 грн.
Також, в ході перевірки відповідач самостійно визначив фактичну собівартість виготовленої (переробленої) продукції позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що зазначено в Додатку №1 до акту перевірки, та зробив висновок про те, що фактичні витрати, понесені позивачем на виготовлення та реалізацію продукції (з врахуванням калькуляції виробництва), становили 4549259,53 грн, внаслідок чого платником завищено витрати, понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані та використані в процесі виробництва (собівартість), на загальну суму 309040,50 грн, що в свою чергу призвело до заниження оподатковуваного доходу на вказану суму та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 61808,10 грн.
Дане твердження контролюючого органу не відповідає дійсності з огляду на допущення численних помилкових розрахунків щодо кількості реалізованої продукції (та відповідно і суми собівартості реалізованої продукції). Позивачем надано таблицю і Порівняння обсягів реалізації за даними Додатку і акту перевірки та даних ФОП ОСОБА_1 за 2015 р., для визначення даних реалізованої продукції та визначення собівартості такої реалізованої продукції.
Із даної таблиці вбачається заниження обсягів реалізації продукції, які наводяться з метою розрахунку собівартості, занижено на 3819,76 кг. і 11885,5 шт., а відтак, собівартість риби, яка була використання для виготовлення готової продукції у зазначеному розмірі не було включена у Додаток 1 до Акту перевірки, що відповідно призвело до протиправного нарахування ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій.
У Додатку 1 до акту перевірки зазначений невірний коефіцієнт 0,9 для позиції кілька балтійська пряного посолу (замість коефіцієнту 1). Даний товар був придбаний ФОП ОСОБА_1 у кілограмах та проданий у кілограмах без будь-якої переробки. Допущена помилка в розрізі невірно визначеного коефіцієнту використання на одну продукцію, що призвело до заниження витрат на 11504, 67 грн.
Також, у ст.6 Додатку 1 до Акту перевірки по позиції Хек тушка с/м С/ША вказаний помилковий коефіцієнт 1,27 замість коефіцієнту 1. Аналогічно даний товар був придбаний позивачем та в подальшому проданий без будь-якої переробки, що у свою чергу призвело до завищення витрат на 32182 грн. 14 коп.
При розрахунку собівартості філе оселедця « Матьє » маринованого в олії 0,5 контролюючим органом невірно зазначено ціну 21,40 грн. замість 48,40 грн., що призвело до заниження собівартості на 43 233,75 грн. Вказана інформація відтворена позивачем у Таблиці 5 - Реєстр прихідних накладних по філе оселедця за 2015 р.
В Додатку 1 невірно також визначено розбіжність в обсягах повернення в розмірі 1310,75 кг.
На спростування зазначеного податковим органом, позивачем надано Таблицю «Визначення фактичної собівартості виготовленої (переробленої) продукції за період 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.». В той же час, відповідачем не було наведено порядку та способу розрахунку допоміжної продукції (олія, оцет, спеції, тара та ін.)
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано копії видаткових накладних на придбання ним товару та подальшу його реалізацію, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції ( а.с.95-256 т.1, т.т.2-7, а.с.1-167 т.8), що спростовує твердження відповідача у Додатку №1 до акту перевірки про розрахунки щодо кількості реалізованої продукції, а відповідно і її вартості, невірно зазначено ціни окремих позицій товару та коефіцієнти використання основної сировини (риба) на одиницю продукції.
Крім того, згідно висновку експерта судово-економічної експертизи від 30.07.2019 №8810 вбачається, що дослідженням поданих документів, в обсязі поданих документів, завищення витрат ФОП ОСОБА_1 , понесених на придбання товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані та використані в процесі виробництва (собівартість) у 2015 році на загальну суму 309040,50 грн, що описано у висновку акта Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №6637/13-04/2843606497 від 29.12.2016, підтвердити не надається за можливе. За результатами проведеного дослідження в об'ємі наданих документів (видаткові накладні, накладні тощо) документально підтверджуються витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у 2015 році СПД ОСОБА_1 у сумі 6174515,96 грн, проте віднести придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей на витрати, які були реалізовані та використані в процесі виробництва (собівартість), і безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, не надається за можливе (а.с.2-5 т.9). Навпаки, підтверджено витрати ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік на придбання ТМЦ в сумі 6119993,73 грн, що є більше суми витрат як задекларованої платником самостійно, так і визначеної контролюючим органом в ході проведеної перевірки.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача додатково зазначено і таке приймає до уваги апеляційний суд, що не спростовано представником відповідача, що документи на підтвердження понесення позивачем інших витрат, зокрема, витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці, вартості виконаних робіт, наданих послуг судовим експертом не витребовувались та в ході експертизи не досліджувались. Однак, за актом перевірки такі витрати контролюючим органом були підтверджені, про що свідчать дані, наведені у структурі витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (сторінка 12 акту перевірки), відтак не потребують додаткового доказування.
В матеріалах справи, а саме долучено до позовної заяви, наявні копії калькуляційних карт, де відображено яка сировина використовувалась для виробництва того чи іншого виду продукції. Придбані ТМЦ, які відображені в прихідних накладних за 2015 р. дозволяють співставити закуплену сировину і виготовлену готову продукцію. Наприклад, для виробництва рибних пресервів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування відповідачем грошових зобов'язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб за порушення зазначені в акті перевірки податкового органу, які не підтверджені документально, є протиправним, а, відтак, податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0000621304 слід скасувати.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 23.02.2017 року №Ф-0000631304 в сумі 69967,72 грн та рішенню від 23.02.2017 №0000641304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно донараховано єдиного внеску в сумі 69967,72 грн, то апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що вони є похідними від податкового повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0000621304, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом другом частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до положень п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Тобто, нарахування внеску ФОП здійснюється на суму чистого доходу, отриманого від господарської діяльності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що контролюючим органом було встановлено заниження позивачем доходу за 2015 р. на суму 300040,5 грн, то відповідно ФОП ОСОБА_1 було вірно нараховано та сплачено ЄСВ за 2013 р., що відповідно унеможливлює донарахування ЄСВ та штрафних санкцій, а тому оспорені вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 23.02.2017 року №Ф-0000631304 та рішенню від 23.02.2017 №0000641304 слід скасувати.
Щодо правомірності податкового повідомленням-рішенням від 23.02.2017 №0000651304, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за висновками контролюючого органу позивачем порушено п.177.10 ст.177 ПК України щодо не ведення Книги обліку доходів і витрат, а також порушення п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України щодо не ведення платником обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування. Однак, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф в сумі 510 грн на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.119.2 ст.199 ПК України за порушенням вимог п.176.2 ст.176 ПК України, який стосується відповідальності податкових агентів за порушення ними вимог податкового законодавства, чого за висновками акта перевірки в діях позивача не встановлено.
Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник відповідача зазначила, що штраф відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0000651304 на суму 510 грн застосовано до позивача за порушення в частині не ведення платником обліку і не подання документів при перевірці згідно з вимогою контролюючого органу від 12.12.2016 року (т.1, а.с.81).
Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід; самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
Апеляційний суд не приймає до уваги твердження контролюючого органу, що помилкове зазначення в рішенні відповідача ст. 119 ПК України не може слугувати єдиною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Суд зазначає, що основною підставою для скасування вказаного рішення окрім невірного посилання ГУ ДПС України у Волинській області на норми ПК України, є те, що на жодному з етапів планової перевірки, посадовими особами не витребовувалась у позивача Книга обліки доходів і витрат. Книга у встановленому законодавством порядку ведеться підприємцем та є належним чином заповнено та оформленою, що вбачається з долученої з копії Книги обліку доходів і витрат, зокрема за період 2014 року (т.9, а.с.40-55).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави вважати, що позивачем порушено вимоги п.177.10 статті 177 ПК України.
Щодо податкової вимоги від 03.05.2017 №13803-17 на суму податкового боргу з ПДФО 75931,79 грн, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що така є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
ФОП ОСОБА_1 оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0000651304 та №0000621304, які стосуються нарахування ПДФО та штрафу за неведення Книги обліку доходів та витрат.
Згідно положень п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, податкова вимога надсилається платнику податків лише на узгоджену суму податкового зобов'язання.
Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов 'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Оскільки позивачем було у встановлені строки оскаржено податкові повідомлення-рішення та вимоги в судовому порядку, тому визначена за даними рішеннями сума є неузгодженою, з огляду на що податкова вимога підлягає скасуванню.
Рішення суду в частині стягнення судових витрат сторонами не оскаржується, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 803/955/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30.03.30